Рішення

від 28.02.2019 по справі 826/7950/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року № 826/7950/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон Груп"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

представники позивача: Либа І.В., Манічев В.П.;

сторін: відповідача: Михайлова Н.С., Негер І.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протон Груп" (надалі альтернативно - позивач або ТОВ "Протон Груп" або Товариство або Суб'єкт перевірки) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або Податковий орган або Контролюючий орган), у якому просить суд:

визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0010991404 та № 0011001404 від 06.03.2018.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки Податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Комплектсервіс-2017 за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи. Позивач, зокрема, наголошує на тому, що реальність постачання товарів та виконання робіт ТОВ Комплектсервіс-2017 належним чином підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в наданому до суду відзиві просить у задоволенні позову відмовити, зокрема, з підстав правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Також відповідач зазначив, що під час проведення перевірки позивача за результатами аналізу наявної інформації встановлено відсутність придбання реалізованого ТОВ Комплектсервіс-2017 позивачу товару від контрагентів - постачальників: ТОВ Консомерт Торг , ТОВ Делекс Торг , ТОВ Девікс Плюс , ТОВ Дантрейд Плюс , ТОВ Стінекс Компані , ТОВ Інтеграл Пром , що свідчить про те, що правочини між позивачем та ТОВ Комплектсервіс-2017 за листопад 2017 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 (суддя Пащенко К.С.) позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовче засідання на 16.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

У судовому засіданні 09.10.2018 було оголошено перерву до 24.10.2018.

В судовому засіданні 24.10.2018 судом, зважаючи на клопотання представників сторін, ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Податковим органом на підставі наказу від 16.01.2018 № 716 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Протон Груп" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2017 року (вх. № 9273033686 від 20.12.2017).

Перевірка проводилась з 24.01.2018 по 06.02.2018.

За результатами проведеної перевірки Податковим органом складено Акт від 13.02.2018 №134/26-15-14-04-01/34495511 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення Суб'єктом перевірки п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду за листопад 2017 року на суму ПДВ 288 591 грн. та порушення пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2017 року на суму 107 830 грн.

На підставі Акта перевірки, ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0010991404 від 06.03.2018, яким ТОВ "Протон Груп" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника у банку за листопад 2017 року на суму 107830 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 26 957,50 грн.

- № 0011001404 від 06.03.2018, яким ТОВ "Протон Груп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2017 року на суму 288 591 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Суб'єкт перевірки подав скаргу до ДФС України (вхідний № 32003/6 від 16.03.2018).

Рішенням ДФС України Про результати розгляду скарги від 10.05.2018 № 16058/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідач в Акті зазначає, що перевіркою за результатами аналізу наявної інформації встановлено відсутність придбання реалізованого ТОВ Комплектсервіс-2017 позивачу товару від контрагентів - постачальників: ТОВ Консомерт Торг , ТОВ Делекс Торг , ТОВ Девікс Плюс , ТОВ Дантрейд Плюс , ТОВ Стінекс Компані , ТОВ Інтеграл Пром , що свідчить про те, що правочини між позивачем та ТОВ Комплектсервіс-2017 за листопад 2017 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що ТОВ Комплектсервіс-2017 , як постачальником, поставлено ТОВ "Протон Груп", як покупцю, комплектуючі до обладнання партіями та у кількості, що вказується у видатково - прибуткових накладних та специфікаціях за договором поставки від 04.01.2016 № 04/01/16-2, що підтверджується:

- рахунками - фактурами: № СФ-00212/1 від 03.11.2017, № СФ-0000215 від 08.11.2017, № СФ-00218/2 від 13.11.2017, № СФ-00218/4 від 13.11.2018; № СФ-00221/1 від 16.11.2017, № СФ-0000224 від 21.11.2017, № СФ-00228/3 від 27.11.2017.

- видатковими накладними: № РН-00212/2 від 03.11.2017, № РН-0000215 від 08.11.2017, № РН-00218/2 від 13.11.2017, № РН-00221/5 від 16.11.2017, № РН-00221/1 від 16.11.2017, № РН-0000224 від 21.11.2017, № РН-00228/3 від 27.11.2017.

- товарно - транспортними накладними: № 00000003/11 від 03.11.2017, № 00000008/11 від 08.11.2017, № 00000013/11 від 13.11.2017, № 00000016/11 від 16.11.2017, № 00000016/11 від 16.11.2017, № 00000021/11 від 21.11.2017, № 00000027/11 від 27.11.2017 .

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Комплектсервіс-2017 , як виконавцем, надано Товариству, як замовнику, інформаційно - консультаційні послуги по веденню обліку в програмі 1С:Підприємство за договором по надання послуг від 01.08.2017 № 63, що підтверджується складеним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 № ОУ-0053011 та рахунком - фактурою від 30.11.2017 № СФ-00231/2.

З матеріалів справи видно, що ТОВ Комплектсервіс-2017 , як виконавцем, надано Товариству, як замовнику, консультаційні послуги з правових питань за договором про надання послуг від 01.08.2017 № 64, що підтверджується складеним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 № ОУ-0043011 та рахунком - фактурою від 30.11.2017 № СФ-00231/1.

Розрахунки між сторонами за відповідними операціями проведено, що підтверджується платіжними дорученнями: № 522 від 23.11.2017, № 528 від 28.11.2017, № 530 від 28.11.2017, № 541 від 04.12.2017, № 547 від 06.12.2017, № 552 від 07.12.2017, № 556 від 08.12.2017, № 564 від 12.12.2017, № 566 від 12.12.2017, № 570 від 14.12.2017, № 575 від 15.12.2017, № 577 від 19.12.2017, № 605 від 27.12.2017, № 606 від 27.12.2017, № 613 від 28.12.2017, № 614 від 28.12.2017, № 629 від 09.01.2018, № 638 від 10.01.2018, № 643 від 11.01.2018, № 649 від 12.01.2018, № 667 від 18.01.2018, № 664 від 22.01.2018, № 691 від 26.01.2018.

Матеріали справи свідчать, що придбані "Протон Груп" комплектуючі використовувалися ним у господарській діяльності, що підтверджується калькуляціями виробництва продукції на наступну продукцію: PROTON PREMIUM EC25, завіса теплова PROTON HD COMMERCE C2-T-3510, PROTON PROFESSIONAL EX30, повітряно - опалювальний агрегат PROTON ECO E35, завіса повітряна (холодна) PROTON HD P1-F-7020, повітряно - опалювальний агрегат PROTON G710i, повітряно - опалювальний агрегат PROTON ECO E-15, повітряно - опалювальний агрегат PROTON LITE LT25, ECOMATIC RDU Щит управління, PROTON HD P1-T-7020 завеса водяна, повітряно - опалювальний агрегат PROTON LITE LT25, ECOMATIC RDU Щит управления.

Щодо висновків суду з оцінки аргументів сторін та норм права, які застосував суд при вирішенні спору, суд вказує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За переконанням суду, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 Цивільного кодексу України).

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ Комплектсервіс-2017 було ліквідовано або припинено його підприємницьку діяльність під час укладання та виконання відповідних договорів. При цьому позивачем на підтвердження фактичного здійснення ТОВ Комплектсервіс-2017 господарської діяльності надано суду копії договору суборенди від 01.04.2017 відповідно до якого ТОВ Комплектсервіс-2017 орендує у ТОВ Тропікал Парк приміщення, яке знаходиться на 7 поверсі, к. 701,701-1 будинку по вул. А. Антонова, 5, літ. Б. в м. Києві, штатного розпису ТОВ Комплектсервіс-2017 , наказів від 23.01.2017 № 4 та № 5 відповідно до яких прийнято на посаду менеджера з власним автомобілем Донг Фенг державний номер НОМЕР_4, 2007 року випуску - ОСОБА_6 та наказано використовувати автомобіль для доставляння продукції і для службових поїздок персоналу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - повністю або Кодекс або ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних ТОВ Комплектсервіс-2017 , було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар). Відповідачем факт того, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України не заперечується.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд вважає, що позивачем надано суду переконливі докази того, що договори між Товариством та ТОВ Комплектсервіс-2017 укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено здійснення Товариством із ТОВ Комплектсервіс-2017 господарських взаємовідносин в межах господарської діяльності. Дослідження первинних документів підтверджує реальність здійснених господарських операцій, які відповідають дійсному економічному їх змісту, що є свідченням добросовісності Суб'єкта перевірки при їх здійсненні. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів по господарським операціям, що вплинуло на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів останнього.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ Протон Груп умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, аналогічна правова позиція щодо узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками викладена в постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2018 року (справа № 826/17880/15), від 28 серпня 2018 року (справа № 2а-7853/11/1470), від 10 вересня 2018 року (справа № 826/27722/15).

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Окрім цього, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є документами первинного обліку.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні, у зв'язку із чим спростовуються викладені в Акті твердження про реєстрацію ТОВ Комплектсервіс-2017 з метою надання послуг по ухиленню від сплати податків реально існуючим СПД, шляхом незаконного формування податкового кредиту з ознаками фіктивності.

Зі змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

В силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 4 ст. 77 КАС України).

Судом досліджувалися наявні в справі докази подані сторонами, а також витребувані судом з власної ініціативи з метою з'ясування всіх обставин у справі.

Посилання відповідача на те, що ТОВ Комплектсервіс-2017 не могло здійснити поставку товару та надання послуг позивачу, оскільки відповідні товар та послуги не були поставлені йому контрагентами постачальниками: ТОВ Консомерт Торг , ТОВ Делекс Торг , ТОВ Девікс Плюс , ТОВ Стінекс Компані , ТОВ Інтеграл Пром спростовуються даними Єдиного державного реєстру податкових накладених щодо ТОВ Комплектсервіс-2017 наданому суду відповідачем на електронному носії, з яких судом встановлено, що комплектуючі та послуги поставлені позивачу ТОВ Комплектсервіс-2017 були придбані останнім у контрагентів - постачальників: ТОВ Горизонт логістик , ТОВ Дантрейд плюс , ТОВ Вінго плюс , ТОВ Дефенсор лтд та ТОВ ТМ Санофі .

Крім того, позивачем надано суду копії договору поставки укладеного між ТОВ Комплектсервіс-2017 та ТОВ Горизонт логістик , видаткових накладних: від 03.11.2017 № РН-0000003, від 08.11.2017 № РН-008, від 13.11.2017 № РН-00013/2, від 27.11.2017 № РН-00027/2, яким підтверджується факт отримання ТОВ Комплектсервіс-2017 від ТОВ Горизонт логістик комплектуючих, які в подальшому були поставлені позивачу.

Щодо ТОВ Дантрейд Плюс , суд звертає увагу, що у вказаного підприємства ТОВ Комплектсервіс-2017 було придбано лише одне найменування комплектуючих, які було поставлено позивачу. При цьому, відповідач, як на обґрунтування тієї обставини, що ТОВ Дантрейд Плюс не могло здійснити поставку ТОВ Комплектсервіс-2017 відповідного товару посилається на той факт, що відповідний товар не придбавався ТОВ Дантрейд Плюс у листопаді 2017 року. В той же час, підтверджуючих доказів про те, що товар не був придбаний ТОВ Дантрейд Плюс раніше відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання таких доказів. Водночас, суд зауважує, що факт відсутності реєстрації податкової накладної на придбання певного товару в Єдиному державному реєстрі податкових накладених не є беззаперечним доказом, що певний товар не було придбано, а лише засвічує факт того, що у зв'язку з його придбанням не було виписано податкової накладеної або така податкова накладена не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладених.

Таким чином, дослідивши подані до суду матеріали в цілому, суд зауважує на обставинах правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Також суд звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Судом встановлено, що придбання позивачем у ТОВ Комплектсервіс-2017 послуг/товарів безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту та витрат. Матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять.

Окремо варто також зауважити на концептуальних правових позиціях Верховного Суду в питаннях реальності господарських операцій , зокрема про те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідні правові позиції викладено Верховним Судом у своїх постановах: від 11 вересня 2018 року (справа № 2а-3693/12/2170), 31 серпня 2018 року (справа № 1570/4299/12), від 12 червня 2018 року (справа № 802/4132/15-а).

Суд відмічає, що Контролюючим органом не доведено факту ухилення контрагентом Суб'єкта перевірки від оподаткування та існування змови чи узгодженості дій між позивачем та ТОВ Комплектсервіс-2017 , що не свідчить про недобросовісність позивача у сфері податкових правовідносин та не доводить необґрунтованості його податкової вигоди за здійсненими господарськими операціями.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, на думку суду, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, які суд вважає обґрунтованими та доведеними, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати оскаржувані податкові повідомлення- рішення недійсними та їх скасувати.

З огляду на викладені позовні вимоги, з урахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання податкових повідомлень - рішень від 06.03.2018 № 0010991404 та № 0011001404 протиправними та їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон Груп" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2018 № 0010991404 та № 0011001404, видані Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон Груп" (03680, м. Київ, вул. Нестерова, 3, оф. 411, ідентифікаційний код - 34495511), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені ТОВ "Протон Груп" витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 946,33 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 33 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко