Постанова

від 20.06.2007 по справі 8/570-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/570-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 8/570-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКатеринчук Л.Й. (доповідач)

суддів:Заріцької А.О.Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргуШосткінської міжрайонної державної податкової інспекції

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007

у справігосподарського суду № 8/570-06Сумської області

за заявоюШосткінської міжрайонної державної податкової інспекції

до Спільного підприємства Ямпільської райспоживспілки «Дружбівський хлібзавод», м. Дружба

про визнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявникаЧередніченко М.В (дов. №14948/10/10-030 від 29.12.2006)

від боржникаРудявко М.О. (директор)

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.12.2006 (суддя Кіяшко В.І.) за заявою Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі: “Кредитора”) було порушено провадження у справі № 8/570-06 про банкрутство Спільного підприємства Ямпільської райспоживспілки «Дружбівський хлібзавод»(далі: “Боржника”) відповідно до статті 52 Закону України "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.12.2006 (суддя Кіяшко В.І.) зобов'язано боржника подати до суду докази здійснення підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.01.2007 (суддя Кіяшко В.І.) боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Савочку А.А. (ліцензія АБ № 5271687 від 09.02.06).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову  господарського суду Сумської області від 29.01.2007 та припинити провадження у справі, мотивуючи це порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 52 Закону України "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статей 4-3, 22, 28, пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 (головуючий Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Олійник В.Ф.) апеляційну скаргу скаржника задоволено, постанову   господарського суду Сумської області від 29.01.2007 скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною постановою, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, поновити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій. Документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство  відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває  ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого  кредитора за згодою останнього.

Зазначена норма закону є спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема боржників, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної особи.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1,3 статті 18 вказаного Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

          Як було встановлено судом апеляційної інстанції, кредитор ініціював провадження у справі про банкрутство боржника на підставі статті 52 Закону та довів безспірність заявлених ним грошових вимог на суму 4141,77грн. по яких ним  

застосовувались заходи щодо стягнення податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.01, відповідно до першої та другої податкових вимог № 1/61  від 13.11.01 та № 2/7 від 01.02.02.

Апеляційним судом також встановлено, що на підставі поданих боржником декларацій по податку на прибуток за 2005  –3 квартал 2006років ініціюючий кредитор доказував припинення господарської діяльності боржника .

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що керівні органи боржника розташовані за місцезнаходженням боржника (м. Дружба, вул. Карла Маркса, 3). Про це свідчить довідка Сумського обласного управління статистики про внесення відомостей до єдиного державного реєстру (т.1 а.с. 7) та отримання боржником за цією адресою ухвал суду.

          Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.10.1 та 10.2 Статуту боржника, затвердженого рішенням зборів засновників від 14.01.93 (протокол №1) і зареєстрованого розпорядженням Представника Президента України №59 від 29.03.94, наказом директора боржника від 23.10.98 №6 був створений госпрозрахунковий відособлений підрозділ Спільного підприємства "Дружбівський хлібозавод" "Торгово-промисловий підрозділ "Хліб". Відповідно до п. 1.2.3, п.6 Положення про госпрозрахунковий відособлений підрозділ Спільного підприємства "Дружбівський хлібозавод" "Торгово-промисловий підрозділ "Хліб" (далі по тексту - ТПП "Хліб"), затвердженого 23.10.98 директором боржника, ТПП "Хліб" не має статусу юридичної особи, а боржник відповідає за зобов'язаннями ТПП "Хліб".

          Вказана обставина підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 04.03.04 по справі №5\41, винесеним за позовом прокурора Ямпільського району в інтересах держави в особі позивача - Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі до Боржника про стягнення 3003,01 грн. боргу. При цьому дана заборгованість по обліку Управління ПФУ в Ямпільському районі обліковувалась за ТПП "Хліб", а стягнута була з боржника, оскільки ТПП "Хліб", як вказувалось вище не має статусу юридичної особи.

                    Наданні боржником докази підтверджують, що протягом 2005 року, в тому числі і протягом періоду, вказаного кредитором в заяві про порушення справи про банкрутство (4 квартал 2005 року) ТПП "Хліб", а значить боржник, здійснював підприємницьку діяльність на базі структурного підрозділу, про що, зокрема свідчить те, що на фінансово-господарські операції боржником протягом 2006 року, в т.ч. протягом 4 кварталу 2005 року, нараховувались відповідні податки та збори до бюджетів та державних цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та подавались відповідні декларації та звіти до Ямпільського відділення Шосткінської МДПІ, місцевих органів державного соціального страхування.  

        Відтак, доводи скаржника про відсутність ведення  боржником підприємницької діяльності спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції фактами та наявними у справі матеріалами та доказами.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткових доказів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими та зазначає, що судом апеляційної інстанції було прийнято докази боржника, які він не спроможний був подати до суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи без участі його представника  та поданням клопотання про відкладення розгляду справи суду першої інстанції (т.1 а.с. 46). Зазначені докази були прийняті апеляційним судом та оцінені відповідно до статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення..

2.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007

залишити без змін.

Головуючий                                                                             Л. Катеринчук

Судді                                                                                                 А. Заріцька  

                О. Мамонтова