Постанова

від 27.02.2019 по справі 820/3798/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 р.Справа № 820/3798/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Бегунц А.О.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

за участі представників:

позивача Тамазликар Л.Й

відповідача Гуда К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року по справі № 820/3798/18 (головуючий І інстанції: Бадюкова Ю.В., дата складання повного тексту 17 серпня 2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення рішення №00000271412 від 26.02.2018 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 184661 грн. за основним платежем та на 46165,26 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення рішення №00000281412 про зменшення податкового кредиту на 792368 грн., про зменшення податкових зобов'язань на 668011 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року № 00000271412 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 230826, 25 грн., в тому числі 184661, 00 грн. за основним платежем та 46165, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року № 00000281412 про зменшення ТОВ "Енергоспецметал" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 668011, 00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 792368, 00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином, підставою для винесення спірних ППР слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з контрагентами за перевіряємий період, які мали ознаки фіктивних, відносно яких порушені кримінальні провадження. Так само не підтверджується факт реалізації придбаних товарів.

В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволені апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги. Наданий письмовий також відзив, просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Енергоспецметал" зареєстровано у встановленому законом порядку. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби та є платником ПДВ.

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецметал", код ЄДРПОУ 38632045 з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками" (т. 1 а.с. 67-110).

У висновку акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року щодо підстав прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Енергомпецметал", а саме:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, та п. 201.1 п. 201.7. ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 668 011 грн., в тому числі за вересень 2016 року в сумі 202 210 грн., жовтень 2016 року в сумі 1 667 грн., листопад 2016 року в сумі 27 208 грн., за грудень 2016 року в сумі 201 833 грн., за лютий 2017 року в сумі 33 662 грн., за березень 2017 року в сумі 14 850 грн., за квітень 2017 року в сумі 186 580 грн.;

- пп. а п. 198.1., абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 792 368 грн., в тому числі на 199 119 грн. за вересень 2016 року, на 315 721 грн. за листопад 2016 року, на 119 114 грн. за грудень 2016 року, на 32 137 грн. за березень 2017 року, на 126 277 грн. за квітень 2017 року;

в результаті чого:

- занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 184 661 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 167 374 грн., за березень 2017 року на суму 17 287 грн.

Позивачем подано заперечення на акт №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року (т.1 а.с.111-151).

Листом від 21.02.2018 №6497/10/20-40-14-12-18 висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.152-154).

На підставі висновків акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року №00000271412 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 230826,25 грн (за податковими зобов'язаннями 184661,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 46165, 25 грн.) (т.1 а.с.155).

Також на підставі висновків акту перевірки №460/20-40-14-12-11/38632045 від 08.02.2018 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 року №00000281412, яким зменшено податковий кредит за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 668011, грн. та на суму 792368,00 грн. (т.1 а.с.156).

Позивачем, 05.03.2018 року подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №00000271412 та № 00000281412 від 26.02.2018 року (т.1 а.с. 158-205).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.03.2018 №10853/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги (т.1 а.с.207).

Рішенням Державної фіскальної служби від 03.05.2018 №15260/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення- рішення від 26.02.2018 року №00000271412 та №00000281412 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.208-212).

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, 201 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з контрагентами, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, встановлені вимоги до (форма та зміст) оформлення, видачі покупцю (отримувачу), реєстрації податкових накладних.

Пункт 201.10 ст.201 ПКУ встановлює порядок реєстрації податкової накладної. Згідно з вказаною нормою при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної та обґрунтованої оцінки стосовно доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень - рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями).

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку, навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст. При чому колегія суддів наголошує, що такий характер до дослідження та перевірки повинен мати комплексний підхід.

Як встановлено судами, що між ТОВ "Енергоспецметал" та TOB "Хайт Бізнес Груп" укладено договір поставки № ХбГ-2009-12/1 від 12.09.2016 року, відповідно до якого TOB "Хайт Бізнес Груп" зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 213-216). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №66 від 14.09.2016 року, №67 від 22.09.2016 року (т.2 а.с.216, 217).

Також копіями платіжного доручення від 04.10.2016 року №235 підтверджено оплату у сумі 683127,56 грн., платіжного доручення від 04.10.2016 року №236 підтверджено оплату у сумі 511585, 26 грн. (т.1 а.с. 218, 218). На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортну накладну № 97-С від 22.09.2016 року з відомостями про вантаж (т.1 а.с.220-221).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних № 26 від 23.09.2016 року, №23 від 21.09.2016 року, товарно-транспортних накладних №90 від 23.09.2016 року, №89 від 21.09.2016 року з відомостями про вантаж (т.1 а.с.222-228).

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Остінг" до матеріалів справи надано копії видаткових накладних №ВН-000323 від 01.12.2016 року, №ВН-000324 від 01.12.2016 року, №ВН-000329 від 02.12.2016 року (т.1 а.с.229, 230, 236) та товарно-транспортної накладної №102-Т від 01.12.2016 року (т.1 а.с.231-232). На підтвердження проведених розрахунків надано копії рахунків на оплату №253 від 01.12.2016 року, №257 від 02.12.2016 року, №254 від 01.12.2016 року та платіжного доручення №303 від 30.01.2017 року на суму 133655,00 грн. (т.1 а.с.233-235, 239).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних №45 від 08.12.2016 року та №44 від 08.12.2016 року (т.1 а.с. 237, 238).

Під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Енергоспецметал" та TOB "Транкор" укладено договір поставки № КРП-000105 від 06.04.2017 року, відповідно до якого TOB "Транкор" зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 240-243). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткову накладну №РН-0407/03 від 07.04.2017 року (т.1 а.с.244). На підтвердження транспортування товару надано копії товарно-транспортної накладної №36 від 07.04.2017 року (т.1 а.с.246-247). На підтвердження проведених розрахунків надано копії платіжних доручень №2 від 15.05.2017 року на суму 340400,00 грн. та №390 від 27.04.2017 року на суму 34000,00 грн. (т.1 а.с.250, т.2 а.с.1).

Подальша реалізація товару підтверджена копією видаткової накладної №17 від 21.04.2017 року (т.1 а.с. 248).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Енергоспецметал" та TOB "Регайс" укладено договір поставки товару № РС-203 від 14.03.2017 року, відповідно до якого TOB "Регайс" зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с. 2-3). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткову накладну №38 від 17.03.2017 року, №37 від 17.03.2017 року, №39 від 17.03.2017 року (т.2 а.с.5, 7, 11). На підтвердження транспортування товару надано копію товарно-транспортної накладної №20 від 17.03.2017 року (т.2 а.с.9-10). ТОВ Регайс видано рахунки на оплату №55 від 17.03.2017 року, №54 від 17.03.2017 року, №56 від 17.03.2017 року (т. 2 а.с. 6, 8, 12). На підтвердження проведених розрахунків надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №381 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн, №382 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн., №383 від 14.04.2017 року на суму 150000,00 грн., та №384 від 18.04.2017 року на суму 50000,00 грн., №399 від 12.05.2017 року на суму 51530,00 грн., №408 від 15.05.2017 року на суму 24551,00 грн. (т.2 а.с.13-18).

Також, між ТОВ "Енергоспецметал" та ТОВ "Інтростінг" укладено договір постачання №510 від 01.12.2016 року, відповідно до якого TOB "Інтростінг зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.19-21). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №0710-Р від 06.12.2016 року, №0712-Р від 07.12.2016 року, №07-20-Р від 08.12.2016 року, №0724-Р від13.12.2016 року (т.2 а.с. 22, 25, 28, 31) та товарно-транспортні накладні №12 від 06.12.2016 року, №14 від 07.12.2016 року, №17 від 08.12.2016 року, №24 від 13.12.2016 року (т.2 а.с.23-24, 26-27, 29-30, 32-33). На підтвердження проведених розрахунків надано копію платіжного доручення №320 від 17.02.2017 року на суму 315326,40 грн. (т.2 а.с.41).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних №49 від 15.12.2016 року, №40 від 28.12.2016 року, №48 від 14.12.2016 року, №47 від 14.12.2016 року та товарно-транспортної накладної №49 від 28.12.2016 року (т.2 а.с. 34-40).

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ "Енергоспецметал" та ТОВ "БЕСТ ІНТЕРНЕШЕНЕЛ КОМПАНІ" укладено договір поставки №071116-02 від 07.11.2016 року, відповідно до якого TOB "БЕСТ ІНТЕРНЕШЕНЕЛ КОМПАНІ" зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.42-45). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору видано видаткові накладні №303 від 09.11.2016 року, №301 від 09.11.2016 року, №300 від 09.11.2016 року, № 299 від 09.11.2016 року, №306 від 10.11.2016 року, №307 від 10.11.2016 року, №310 від 14.11.2016 року (т.2 а.с. 46-49, 52, 53, 56) та товарно-транспортні накладні №38 від 09.11.2016 року, №38 від 10.11.2016 року, №41 від 14.11.2016 року, (т.2 а.с.50-51, 54-55, 57-58). На підтвердження проведених розрахунків надано копії платіжних доручень №271 від 01.12.2016 року на суму 300000,00 грн., №272 від 05.12.2016 року на суму 323904,00 грн., №275 від 05.12.2016 року на суму 335792,00 грн., №274 від 05.12.2016 року на суму 356959,92 грн., №273 від 05.12.2016 року на суму 383344,08 грн., № 276 від 07.12.2016 року на суму 120000,00 грн., №275 від 09.12.2016 на суму 80595,92 грн., №418 від 12.12.2016 року на суму 6271,84 грн. (т.2 а.с. 67-74).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткової накладної №36 від 14.11.2016 року, №37 від 15.11.2016 року, №30 від 14.11.2016 року та товарно-транспортної накладної №42 від 14.11.2016 року (т.2 а.с. 59-66).

Як встановлено судом, між ТОВ "Енергоспецметал" та ТОВ "Лінгел" укладено договір постачання №ДПЛ-02 від 12.12.2016 року, відповідно до якого TOB "Лінгел" зобов'язується поставити певну продукцію, відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору (т.2 а.с.75-78). Також позивачу, відповідно до зазначеного договору виписано видаткові накладні №403 від 19.12.2016 року, №404 від 19.12.2016 року, №411 від 20.12.2016 року (т.2 а.с. 79,80, 83) та товарно-транспортні накладні №62 від 19.12.2016 року, №64 від 20.12.2016 року, (т.2 а.с.81-82, 84-85). На підтвердження проведених розрахунків надано копію платіжного доручення №302 від 30.01.2017 року (т.2 а.с.89).

Подальша реалізація товару підтверджена копіями видаткових накладних №50 від 26.12.2016 року, №51 від 28.12.2016 року (т.2 а.с. 86-88).

Крім того, контрагентами ТОВ Енергспецметал також виписано позивачу податкові накладні, а саме:

- від ТОВ ХАЙТ БІЗНЕС ГРУП №270 від 14.09.2016 року, №272 від 22.09.2016 року (т.3 а.с. 22-25);

- від ТОВ БЕСТ ІНТЕРНЕШЕНЕЛ КОМПАНІ № 79 від 09.11.2016 року, № 80 від 09.11.2016 року, №81 від 10.11.2016 року, №82 від 10.11.2016 року, №83 від 09.11.2016 року, №84 від 09.11.2016 року, №140 від 14.11.2016 року (т.3 а.с.26-33);

- від ТОВ ЛІНГЕЛ № 155 від 19.12.2016 року, №158 від 19.12.2016 року, № 189 від 20.12.2016 року (т.3 а.с.34-36);

- від ТОВ ОСТІНГ №76 від 01.12.2016 року, № 77 від 01.12.2016 року, №78 від 02.12.2016 року (т.3 а.с.37-39);

- від ТОВ ІНТРОСТІНГ № 59 від 07.12.2016 року, № 78 від 06.12.2016 року, № 79 від 08.12.2016 року, № 167 від 13.12.2016 року (т.3 а.с.40-43);

- від ТОВ РЕГАЙС №99 від 17.03.2017 року, № 100 від 17.03.2017 року, №101 від 17.03.2017 року (т.3 а.с. 43-46);

- від ТОВ ТРАНКОР № 30 від 07.04.2017 року (т. 3 а.с.47).

Зазначені податкові накладні прийняті контрагентом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг №4410 (т.3 а.с.21).

Позивачем до податкового органу подано:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року з додатками (т.3 а.с. 56-61), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.55);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з додатками (т.3 а.с. 63-69), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.62);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками (т.3 а.с. 72-76), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.70);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 78-82), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.77);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 84-88), яка прийнята податковим органом відповідно до квитанції №2 (т.3 а.с.83);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року з додатками (т.3 а.с. 89-94), яка прийнята податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ Бест Інтернейшенел Компані , ТОВ Хайт Бізнес Груп , ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел , ТОВ Інтростінг , ТОВ Регайс та ТОВ Транкор включено ТОВ Енергоспецметал до податкового кредиту відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями додатків 5 до вказаних вище податкових декларацій.

Водночас, як встановлено судами під час розгляду справи, підтверджено копіями узагальнених податкових інформацій щодо ТОВ Бест Інтернейшенел Компані , ТОВ Хайт Бізнес Груп , ТОВ Остінг , ТОВ Лінгел , ТОВ Інтростінг , ТОВ Регайс та ТОВ Транкор (т. 2 а.с. 123-203а), вказані контрагенти позивача до податкових зобов'язань відповідних звітних періодів включили суми податку на додану вартість за податковими накладними по взаємовідносинам із ТОВ Енергоспецпроект .

Крім того, контрагенти позивача зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с. 95-138) та є платниками ПДВ (т.3 а.с 139-151).

Твердження відповідача, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ неправомірно, оскільки у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містяться розбіжності, не може бути беззаперечною підставою для позбавлення позивача податкового кредиту.

Сама господарська операція здійснена та відображена в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція не відбулась, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (висновок ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) дійшов висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Саме факт подальшого використання товару у господарській діяльності Товариства і не було досліджено в ході перевірки.

Безпідставними є і посилання перевіряючих на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару. Чинне законодавство не містить обмежень щодо того, з яких саме пунктів може відвантажуватися товар, у тому числі не вимагає, щоб навантаження здійснювалося за юридичною адресою постачальника. Товар, який отримує покупець від постачальника може знаходиться у будь-якому іншому місті ніж було укладено договір чи визначено адресу сторони договору. Товар може бути переданий на відповідальне зберігання, знаходитися у орендованому приміщені, у приміщенні, яке перебуває у позичці (безоплатне користування), або бути поставлений постачальником одразу зі складу виробника чи то продавця, дистриб'ютора, франчайзи та ін.

Поряд з викладеним, не враховано висновок Верховного Суду України, який звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011, справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28.10.1994р., справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990).

Підміна товарних позицій яку інспектори-ревізори вважають встановленою, спростовується даними викладеними в Акті.

Так, встановлено придбання продуктів харчування у перевіряємому періоді, проте придбання товару для Товариства могло відбутися в іншому періоді, продавець міг не мати взагалі товару, а придбати його у майбутньому, чи виробами з металу сформувати статутний капітал та використати їх у господарській діяльності, або отримати товар на підставі угоди про заміну сторони зобов'язання, на підставі договору комісії чи консигнації, які не передбачають переходу права власності на товар до моменту його реалізації та ін. Отже твердження про підміну товарних позицій є голослівним та безпідставним. Більш того, слід звернути увагу, що перевіряючи не навели жодного доказу підміни товарних позицій (акт перевірки, тощо).

Таким чином вищевказаними фактами та нормами права, які не були враховані перевіряючими при проведенні перевірки та складанні Акту доведено, що їх твердження є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Такий висновок підтверджується ще і тим фактом, що перевіряючи не здійснили перевірку належним чином - не перевірили подальший рух товару, чим не виконали умови наказу на підставі, якого було призначено перевірку.

Щодо наявності та правильності складення податкових накладних контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, їх наявність та правильність заповнення та реєстрації не ставиться відповідачем в акті перевірки під сумнів.

Щодо посилання відповідача стосовно того, що Прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017080000000089 від 15.02.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, згідно якого встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкового навантаження шляхом штучного формування ПДВ підприємствам-контрагентам, створені наступні суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), а саме: ТОВ Хайт Бізнес Груп , ТОВ Регайс , ТОВ Остінг , ТОВ Бест Інтернешенел Компані та інші, в результаті чого було заподіяно матеріальну шкоду, колегія суддів зазначає, що жодних судових рішень чи іншої інформації щодо "фіктивної" безпосередньої господарської діяльності саме ТОВ "Енергоспецметал" або його безпосередніх контрагентів податковий орган не наводить, а лише зазначає про неправомірність дій його контрагентів при здійсненні господарських операцій з іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ТОВ "Енергоспецметал" не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначена норма дає підстави вважати, що самі по собі документи досудового слідства не можуть бути доказами в адміністративному судочинстві, оскільки відсутні судові рішення, що набрали законної сили.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ПК України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими Товариством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях Товариства відсутні порушення приписів ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки в цій частині є хибними і протиправними.

Ні на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, ні час розгляду справи в суді, не представлено жодних належних доказів, в тому числі наявних судових рішень, за якими встановлений злонавмисний, свідомий зв'язок між позивачем та його контрагентами спрямований на протиправне формування показників податкової звітності з ПДВ та на ухилення від належного оподаткування підприємства. Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій є лише припущеннями податкового органу, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в межах цієї справи.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь- які недостовірні відомості відносно контрагентів або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування податкового кредиту не допустив.

Недоведеність податковим органом правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року по справі № 820/3798/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 01 березня 2019 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях А.О. Бегунц