Постанова

від 28.02.2019 по справі 815/6771/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №815/6771/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судды - Кравець О.О., Лук'янчук О.В.)

у справі №815/6771/13-а

за позовом Приватного підприємства ОМЕГА МІТАЛ

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Приватне підприємство ОМЕГА МІТАЛ (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) від 12.09.2013.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань та про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом позивачем мали не реального товарного характеру. З огляду на вищевикладене, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 (головуючий суддя - Іванов Е.А.) відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 задоволено апеляційну скаргу Підприємства, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено:

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12 вересня 2013 року №0001232203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 295 000 грн. та №0001222203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 309 752 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2013.

Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 відрито касаційне провадження.

11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Либертин за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 складено акт від 30.08.2013.

В акті викладено висновки контролюючого органу в порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.3, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України Підприємство занизило суму податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року в розмірі 247 801 грн., та в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України занизило суму податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 236 000 грн.

На цій підставі контролюючим органом 12.09.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001222203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 309 752 грн., з яких 247 801 грн. - основний платіж, 61 951 грн. - штрафні санкції;

- №0001232203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 295 000 грн., з яких 236 000 грн. - основний платіж, 59 000 грн. - штрафні санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та його контрагентом господарські договори фактично не виконувались, не призвели до змін у майновому стані позивача, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи та докази, надані позивачем, не підтверджують реальність виконання укладених Підприємством та ТОВ Либертин договорів.

Натомість, скасувавши постанову суду першої інстанції та задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість викладених в акті перевірки висновків про фіктивність та нереальність укладених між позивачем та його контрагентом угод.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) ДПІ не доведено належними та допустимими доказами правильність висновків, викладених в акті перевірки щодо безтоварність господарських операцій, укладених між Підприємством та ТОВ Либертин та щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні при визначенні податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.

Судом враховано, що залучені до справи документи бухгалтерської звітності позивача підтверджують факт виконання укладених з його контрагентом 01 листопада 2012 року договорів поставки та виконання робіт з виготовлення металоконструкцій, фактичне отримання Підприємством товару і виготовлених конструкцій, та подальше їх використання у власній господарській діяльності позивача.

З огляду на це, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

По суті, доводи ДПІ зводяться до того, що у контролюючих органів виникли сумніви щодо правомірності правовідносин, що виникли між ТОВ Либертин та іншими контрагентами - ТОВ ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН , ТОВ КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН та ТОВ ДІОМЕД ІНВЕСТ . Проте, вказане не спростовує фактичне виконання укладених між позивачем та ТОВ Либертин господарських договорів.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано постанову суду апеляційної інстанції, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер