Постанова

від 27.02.2019 по справі 200/2070/17(2аз/200/50/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 200/2070/17(2аз/200/50/17)

адміністративне провадження № К/9901/67480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О. ,

суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 200/2070/17(2аз/200/50/17)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення,

за касаційною скаргою Дніпропетровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Женеску Е. В.) від 12 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (у складі колегія суддів: Чепурнова Д. В., Сафронової С. В., Мельника В. В.) від 06 листопада 2018 року про забезпечення позову, встановив :

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року фізична особа-підприємць ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, в якому, з урахуванням доповнення до адміністративного позову від 08 грудня 2017 року, просив:

- зобов'язати Дніпропетровську міську раду на виконання п. 3.4 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 557, розглянути питання щодо оформлення з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права користування на умовах оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1;

- скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою в частині передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, а саме тротуар, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м. по АДРЕСА_1, які зазначені у додатку № 1 до вказаного вище рішення;

- судові витрати покласти на відповідача.

2. 11 грудня 2017 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову до вирішення справи по суті шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою в частині передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, а саме, тротуару, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м по АДРЕСА_1, які зазначені у додатку №1 до вказаного вище рішення та заборони Департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради, виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровській міській раді вчиняти дії щодо передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, а саме, тротуару, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м по АДРЕСА_1 та заборони вказаним вище органам та КП Дніпро-Інвест здійснювати дії щодо встановлення перешкод у роботі ярмарку.

3. В обґрунтування клопотання позивач посилався на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті, зокрема в тому, що передання на баланс території ярмарку третій особі до винесення рішення по суті, а також встановлення перешкод у роботі ярмарку з боку відповідачів та КП Дніпро-Інвест ускладнить виконання рішення суду по цій справі у разі задоволення позову. Також здійснення відповідачами зазначених вище дій призведе до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, третім особам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим.

4. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, задоволено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову:

- зупинено дію рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою в частині передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, а саме, тротуар, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м по АДРЕСА_1, які зазначені у додатку № 1 до вказаного вище рішення до вирішення справи по суті;

- заборонено Департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради, виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровській міській раді вчиняти дії щодо передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, а саме, тротуару, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м по АДРЕСА_1 та заборони вказаним вище органам та КП Дніпро-Інвест здійснювати дії щодо встановлення перешкод у роботі ярмарку.

5. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Дніпропетровська міська рада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження на 13 лютого 2019 року.

8 . Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року розгляд справи відкладено до 27 лютого 2019 року у зв'язку відсутністю у матеріалах справи оригіналу ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року про забезпечення позову, матеріалів апеляційної скарги та оригіналу постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, ухваленої за результатами перегляду ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, та необхідністю їх витребування у суді першої інстанції.

9 . Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 26 лютого 2019 року.

10. Станом на 27 лютого 2019 року відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як свідчать матеріали справи, 27 листопада 2013 року виконкомом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення № 557 Про організацію ярмарку по АДРЕСА_1 , яким визнав фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 розпорядником зазначеного ярмарку.

12. У п. 3.4. зазначено рішення був передбачений обов'язок позивача оформити документи щодо користування земельною ділянкою.

13. На протязі певного часу сторони вели переписку з приводу зазначеного питання. 03 березня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав від Департаменту споживчого ринку і сфери послуг листа за № 4/8-375 Про питання організації ярмарку , згідно якого було повідомлено, що невиконання умов п. 3.4. рішення виконкому міської ради про організацію ярмарку призводить до втрати чинності рішення в цілому. Термін вжиття заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою вичерпано. Враховуючі викладене вище, у зв'язку з втратою чинності рішення виконавчого комітету міської ради на організацію вищенаведеного ярмарку, Департамент споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради запропонував позивачу надати документи, які підтверджують продовження терміну дії зі вжиття заходів щодо оформлення права землекористування або припинити організацію ярмарку, звільнити земельну ділянку від торговельних місць для учасників ярмарку. У разі невиконання демонтаж торговельних місць буде проведено в примусовому порядку.

14. 20 вересня 2017 року Дніпровська міська рада прийняла рішення № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою . Додатком до вказаного рішення закріплений перелік об'єктів благоустрою, балансоутримувачем яких визначено КП Дніпро-Інвест . Пунктами 1, 2 додатку визначено об'єкти, а саме, тротуар, площею 440 кв.м. та невпорядкована територія, площею 1100 кв.м по АДРЕСА_1.

15. Зазначені об'єкти відносяться до території, на якої позивач згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 557 Про організацію ярмарку по АДРЕСА_1 , визнаний організатором ярмарку.

16. Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, при задоволенні заяви позивача щодо забезпечення позову виходив із того, що існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, що полягає у примусовому демонтажі, до розгляду адміністративної справи по суті, торговельних місць, які розташовані по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 557 Про організацію ярмарку по АДРЕСА_1 та фактичної передачі на виконання Дніпропетровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою КП Дніпро-Інвест тротуару, площею 440 кв.м. та невпорядковану територію, площею 1100 кв.м. по АДРЕСА_1.

18. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

19. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час удового розгляду даної справи.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- обґрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову базуються виключно на припущеннях останнього, не доводяться належними та допустимими доказами, а тому у суду були відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем;

- позивачем не доведено наявності у цій адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла на час звернення позивача з клопотанням), для постановлення судом відповідної ухвали;

- оскаржувані судові рішення ґрунтуються лише на припущеннях, а тому суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 117, 118 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали про забезпечення);

- незрозуміло яким чином дії відповідача можуть заподіяти збитки позивачу, оскільки на теперішній час позивач навіть не отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та оскільки вона не є сформованою, позивач взагалі не може зазначити яку саме конкретну земельну ділянку він має намір отримати в оренду, та чи співпадає вона із земельною ділянкою, що передана на баланс оскаржуваним рішенням міської ради.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

22. Статтями 117, 118 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

23. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

24. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

25. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

26. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

27. Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

28. Крім того, слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

29. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

30. Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову, оскільки в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

31 . Обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як зупинення дії рішення Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 68/24 Про визначення КП Дніпро-Інвест балансоутримувачем об'єктів благоустрою в частині передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою, та заборона Департаменту споживчого ринку та сфери послуг Дніпропетровської міської ради, виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровській міській раді вчиняти дії щодо передання на баланс КП Дніпро-Інвест об'єктів благоустрою є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам ч. 3 ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на час подання заяви). Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

32 . Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки аналіз обставин справи свідчить про фактичну наявність спору між учасниками справи та реальність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони вчиняти дії щодо спірного об'єкту благоустрою, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

33. За вказаних обставин, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про забезпечення позову.

34. Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

35. Згідно ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, досліджувалися судом першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

37. Колегія суддів відзначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків, та ґрунтуються на переоцінці обставин, встановлених судами.

38. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40 . З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук