Постанова

від 18.02.2019 по справі 813/4579/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/400/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,

позивач: Шевчук В.М.

відповідач: Стецьків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03липня 2018 року у справі № 813/4579/17 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Західна аграрна компанія до Головного управління ДФС в Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення - 14:58:24 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Західна аграрна компанія (далі ТзОВ Західна аграрна компанія ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0015061404, № 0015031404 від 18.08.2017 року та № 002098 від 24.11.2017 року. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню (т.І а.с. 182-184).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року заявлений позов задоволено повністю. Визнатно протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015061404, №0015031404 від 18.08.2017 року та №002098 від 24.11.2017 року.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західна аграрна компанія судовий збір в сумі 59 806 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот шість) грн. 32 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Західна аграрна компанія за наслідками якої складено Акт №986/13-01-14-04/36450247 від 12.07.2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Західна аграрна компанія (код ЄДРПОУ - 36450247) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року . За результатами податкової перевірки ТзОВ Західна аграрна компанія допустило порушення п.14.1.27, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1,п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8, пп. 138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), п.5, п.6, п.7, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на суму 1 096 593 грн., в т.ч. за 2014 рік на 225 467 грн, за 2015рік на суму 345 745 грн., за 2016 рік на суму 472 081 грн., за 1кв.2017року на суму 53 301 грн..

Крім того, встановлено порушення п.14.181 ст.14, п.46.5 ст.5, п.188.1, п.188.7 ст.188, п.198.1, п.198.3., п.198.5 п.198.6, ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 47322 грн, в т.ч. за січень 2014 року на суму 47 322 грн. та п. 14.181 ст.14, п.46.5 ст.5, п.188.1, п.188.7 ст.188, п.198.1, п.198.3., п.198.5 п.198.6, ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 494 944 грн..

Також, встановлено порушення п.14.181 ст.14, п.46.5 ст.5, п.188.1, п.188.7 ст.188, п.198.1, п.198.3., п.198.5 п.198.6, ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 554,00 грн.. у тому числі за серпень 2014 р. -березень 2017 року.

Позивач провів процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень шляхом подачі скарги до ДФС України, внаслідок чого винесено нове повідомлення рішення № 002098 від 24.11.2017 року на суму 1 284 306 грн. 25 коп. по податку на прибуток, податкові повідомлення - рішення № 0015061404, № 0015031404 від 18.08.2017 року залишені без змін.

Суд першої інстанції при розгляді адміністративного позову прийшов до висновку про помилковість висновків податкового органу, котрі розміщені в Акті перевірки та стали підставою для винесення податкових повідомлень - рішень .

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог статті 308 КАС України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження податкового органу про завищення витрат на суму 1 252 597 грн. за 2014 рік, на суму 1 106 832, 92 грн. за 2015 рік, на суму 1 075 125,21 грн. за 2016 рік, на суму 23 064, 47 грн. за 2017 рік. На зазначене порушення мало вплив відображення в бухгалтерському обліку записів про списання тари в яку здійснювалося пакування продукції, згідно Акта перевірки.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем складалися поденні акти списання, які складалися в момент здійснення господарської операції, а також зведені, підсумкові за відповідний місяць. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. В Акті перевірки встановлено факт реалізації за межі митної території України та наявності всіх необхідних документів. Висновок щодо безпідставності віднесення до складу витрат на збут та до складу собівартості продукції вартості тарних матеріалів спростовується фактом реалізації за межі митної території України товару в гофроящику (зазначено у ВМД, міжнародних транспортних накладних, ветеринарних свідоцтвах тощо).

Наведене підтверджується Договором поставки №02-06/14 від 02.06.2014 року, Договором купівлі-продажу №31-05 від 31.01.2014 року, договорами на переробку давальницької сировини №30-05 від 01.06.2015 року , № 30-05 від 02.06.2014 року із змінам та доповненнями. А також - наявністю пластмасових ящиків - Договір купівлі продажу №ДК- 0000163 від 02.10.2013 року, наявністю транспортних засобів - технічні паспорти на автомобілі та накази на прийняття водіїв на роботу від 01.04.2013 року, наявністю пакувального обладнання - договори оренди приміщень в яких знаходилось обладнання №10-06 від 03.06.2013 року, №10-01 від 03.01.2015 року, № 03-01 від 03.01.2017 року, видаткові накладні - №147 від 01.04.2014 року , №423 від 10.07.2013 року, № МП -5157 від 27.05.2014 року, від 17.11.2015 року, №135 від 03.06.2014 року, наказами про прийняття на роботу пакувальників від 03.06.2013 року, Договорами поставки гофроящиків №270114/02 від 27.01.2014 року, №130115/11 від 13.11.2015 року №220-16 від 15.04.2016 року. До матеріалів справи долучені Акти на списання ТМЦ де зазначені норми списання від 02.01.2014 року, від 05.01.2015 року, від 06.01.2016 року та 02.01.2017 року.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно безпідставного віднесення до складу витрат на збут та до складу собівартості продукції сум коштів витрачених на придбання послуг з оренди холодильного обладнання отриманих від ПП Д.П.Інвест в сумі 15500 грн. за 2014 рік, 248 000 грн. за 2015 рік, 279 750 грн. за 2016 рік, 69 750 грн. за 1 кв. 2017 року.

Для виробничих потреб ТзОВ Західна аграрна компанія укладено договір з ПП Д.П.Інвест на оренду виробничих потужностей холодильників № 1/12/14-2 від 01.12.2014 року, та № 1/12/16 року від 01.12.2016 року суми оплати за оренду яких Товариством віднесено до складу витрат. Предметом договору є виробничі потужності холодильників по вул. Лисенка, 29 в м. Пустомити, об'ємом 1683 куб.м. Відповідачем надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які свідчать про наявність нерухомого майна у власності ПП Д.П.Інвест .

Факт оренди підтверджується актами приймання - передачі від 01.12.2014 року та від 01.12.2016 року, де зазначено чіткий перелік орендованого майна, вартість, індексацію тощо, а також актом повернення майна з оренди від 30.11.2016 року. Позивачем на підтвердження своїх доводів надано довідку з ПП Д.П.Інвест від 04.08.2017 року про підтвердження передачі виробничих потужностей холодильників з переліком обладнання, а наявність холодильного обладнання підтверджується листом Пустомитівського районного відділу ГУ ДСНС у Львівській області № 9/489 від 26.07.2018 року.

Не заслуговує на увагу покликання відповідача на те, що акти виконаних робіт по оренді холодильників не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки одиницею виміру для оплати не є кількість холодильників, а місяць надання послуг, тому розрахунковий період є місяць і плата справляється за місяць. Об'єкт оренди зазначений в акті приймання-передачі об'єкта оренди. Щодо складання актів в с.Київець, вул. Наддністрянська, 152А, суд першої інстанції вірно вказав, що вказана адреса була юридичною адресою орендодавця - ПП Д.П.Інвест на момент складання актів приймання-передачі.

Вказані обставини заперечують висновки фіскального органу щодо неправомірного включення позивачем до складу витрат на збут та до собівартості продукції розміру коштів, котрі сплачені ПП Д.П.Інвест .

На підтвердження включення позивачем до складу витрат на збут та до складу собівартості продукції витрат по сплаті за електроенергію в сумі 565 975,08 грн за 2015 рік, 1 268 547,73 грн за 2016 рік, 203 302, 45 грн за 1 кв. 2017 року є договір № 20980/00 від 15.07.2015 року, який укладено за місцем споживання електроенергії. Покликання відповідача на сплату ТзОВ Західна аграрна компанія коштів за електроенергію за тарифом сільськогосподарського виробника не заслуговує на увагу, оскільки встановлення порушень у сфері енергетики не відноситься до компетенції відповідача.

На підтвердження правомірності дій позивачем долучено до матеріалів справи Договір № 20980/00 від 15.07.2015 року, з відповідними додатками за якими вказано адресу, об'єкт, точку обліку поставленої електроенергії. Так, Додаток № 10 містить інформацію про адресу, об'єкт та точку обліку, а в Додатку № 11 зазначено адресу та схему електропостачання об'єкта споживача.

Встановлені вище господарські операції ТзОВ Західна аграрна компанія мали вплив на облік та сплату податку на додану вартість, тому з огляду на їх підтвердження та правомірність відповідача про порушення податкового законодавства по податку на додану вартість спростовуються вищезазначеним.

Стосовно формування податкового обліку за результатами господарських операцій з такими суб'єктами господарювання, як : ТзОВ Домін груп , ТзОВ Олеум-ВІ , ТзОВ УМП Трейд , ТзОВ Вектор Арт та ТзОВ Класік Торг , що вплинуло на оподаткування податком на додану вартість.

Загальним доводом, яким обґрунтовується нереальність спірних господарських операцій Товариства, є покликання на відомості, що містяться в акті перевірки ТзОВ Західна аграрна компанія щодо безтоварності господарських операцій з третіми особами. Нереальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання доводиться висновком про недоліки актів приймання-передачі, відсутністю документів на перевезення, не підтвердженням руху активів, анулюванням свідоцтва ПДВ стосовно ТзОВ Домін груп , ТзОВ Олеум-ВІ , ТзОВ УМП Трейд , ТзОВ Вектор Арт та ТзОВ Класік Торг , ( на час здійснення господарських операцій з позивачем вищевказані контрагенти було належним чином зареєстровані платниками ПДВ).

Судом першої інстанції встановлено виконання сторонами умов договору та підтвердження спірних господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Склад податкового правопорушення, передбаченого положеннями 198.3 статті 198, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту статті 7 Закону № 168/97-ВР (застосовуються до правовідносин, які виникли до 01 січня 2011 року) полягає у віднесенні до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг, якщо такі суми не підтверджені податковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано визначився з того, що позивачем на підтвердження витрат для цілей формування податкового кредиту надано належні і допустимі первинні документи, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків. Інші доводи, які вказувалися податковим органом в акті перевірки не знайшли свого підтвердження за наслідком дослідження судами обставин справи.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентом, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів вважає, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 813/4579/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 28.02.2019 року.