Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/17064/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.02.2019Справа №  910/17064/18 Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, Печерський район, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код 03539024) до Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (01001, місто Київ, Печерський район, провулок Музейний, будинок 10А, офіс; ідентифікаційний код 00063957) про стягнення 72 888,80 грн Без виклику (повідомлення) представників учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій про стягнення 72 888,80 грн, з яких 70 765,83 грн – основний борг, 2 122,97 грн –  3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами № 27-17/М від 10.01.2017 та № 27-18/М від 10.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати експлуатаційних та комунальних послуг щодо утримання орендованого майна на підставі договору оренди № 68 від 25.02.2010. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17064/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвала від 19.12.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Потова кореспонденція була вручена уповноваженим представникам позивача та відповідача 21.12.2018, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103046687624 та № 0103046687632 відповідно. Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 25.10.2010 між Фондом державного майна України в якості орендодавця (далі —  орендодавець, Фонд) та Всеукраїнською організацією інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій в якості орендаря (далі — відповідач, орендар, Організація) було укладено договір оренди № 68 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі — Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно — нежитлові приміщення загальною площею 114,0 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 10-А на першому поверсі двоповерхового будинку (реєстровий номер — 03539024.1.ХЦБВРЛ001), що обліковується на балансі Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі — позивач, балансоутримувач, Управління), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2009 та становить 1 844 500,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами Договору оренди та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1 Договору оренди). В розділі 3 Договору оренди сторони погодили розмір, порядок та строки сплати орендних платежів. Відповідно до пункту 5.11 Договору оренди відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання Договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Договір оренди було укладено строком на 2 роки 11 місяців з 25.02.2010 по 24.01.2013 включно. Усі зміни та доповнення до Договору оренди, продовження його дії оформлюються в письмовій формі додатковим договором і вступають в силу після підписання його сторонами. На виконання пункту 5.11 Договору оренди між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 27-17/М від 10.01.2017 та Договір № 27-18/М від 10.01.2018 відповідно до яких .Організація, в якості замовника, доручає та зобов'язується оплачувати, а Управління, в якості виконавця, приймає на себе зобов'язання надавати експлуатаційні та комунальні послуги далі — послуги) з утримання орендованого майна (згідно Договору оренди від 25.10.2010 № 68), за адресою: Музейний провулок 10А загальної площі 114,0 кв.м., в т.ч. робочою площею 69,5 кв.м. на першому поверсі. Розділом 2 Договору № 27-17/М від 10.01.2017 сторони визначили та поггодили вартість та порядок розрахунків, а саме: орієнтована вартість послуг на період дії Договору (з дати його підписання до 31.12.2017 включно, а в частині взаєморозрахунків — до повного виконання зобов'язань) складає 67 984,20 грн без ПДВ відповідно до розрахунку, який є невід'ємною частиною Договору № 27-17/М. Відшкодування за споживання електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення замовник проводить пропорційно займаній площі згідно показників лічильника за місяць відповідно до затверджених діючих тарифів на момент розрахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за комунальні та експлуатаційні послуги проводяться в безготівковій формі не пізніше ніж до 25 числа поточного місяця. Замовник проводить оплату комунальних послуг на підставі підписаного сторонами акту здавання-прийняття наданих послуг та виставленого виконавцем рахунку. Замовник, відповідно до пункту 4.2.1 Договору № 27-17/М зобов'язався своєчасно оплачувати вартість отриманих послуг у відповідності до умов його договору. Умовами Договору № 27-18/М від 10.01.2018 орієнтовну вартість послуг на період дії Договору (з дати його підписання до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків — до повного виконання зобов'язань) було встановлено в розмірі 73 630,56 грн без ПДВ. Всі інші умови договору залишилися аналогічними до умов Договору № 27-17/М від 10.01.2017. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, складеного між позивачем та відповідачем та підписаного уповноваженими представниками сторін станом на 23.11.2018 встановлено наявність у Організації заборгованості за надані послуги за Договором № 27-17/М від 10.01.2017 в сумі 13 615,31 грн та за Договором № 27-18/М від 10.01.2018 на суму 57 150,52 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 (вих. № 162 від 02.03.2018) про сплату заборгованості за Договором № 27/17-М та претензію № 2 (вих. № 695 від 24.09.2018) про сплату заборгованості за Договорами від 25.10.2010 № 68 та від 10.01.2018 № 27-18/М  № 27/18-М, пені та 3% річних. Зазначені претензії були передані уповноваженому представнику відповідача, про що свідчить його підпис на них. Проте, відповідач вимоги претензій не виконав, заборгованість не сплатив, внаслідок чого, позивач вимушений був звернутися до Господарського суду міста Києва позовом. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. З наявних в матеріалах справи Актів звірки взаєморозрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 24.09.2018 та станом на 23.11.2018 вбачається, що відповідачем було підтверджено (визнано) наявність у нього заборгованості за експлуатаційні та комунальні послуги за договором № 27-17/М від 10.01.2017 в сумі 13 615,31 грн та в сумі 57 150,52 грн за договором № 27-18/М від 10.01.2018. З огляду на викладене вище, враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідачем не було надано відзиву із запереченнями щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості  за комунальні та експлуатаційні послуги на загальну суму 70 765,88 грн є доведеними та підлягають стягненню на користь позивача. Розглянувши заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача 2 122,97 грн 3% річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно частині 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до статті 232 ГК України не застосовується. Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних є правомірним. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що період нарахування заявлених до стягнення 3% річних складає з 22.01.2018 по 08.11.2018. Здійснивши перерахунок суми 3% річних з урахуванням зазначеного періоду судом встановлено, суд встановив, що у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань зі комунальних та експлуатаційних платежів договорами № 27-17/М від 10.01.2017 та № 27-18/М від 10.01.2018 обґрунтований розмір 3% річних становить 1  692,56 грн. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 70 765,88 грн заборгованості за комунальні та експлуатаційні послуги за договорами № 21-17/М від 10.01.2017 та № 21-18/М від 10.01.2018 та 1  692,56  грн 3% річних. Судовий збір відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України до Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій про стягнення 72 888,80 грн – задовольнити частково. 2. Стягнути зі Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (01001, місто Київ, Печерський район, провулок Музейний, будинок 10А, офіс; ідентифікаційний код 00063957) на користь Управління адміністративних будинків господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, Печерський район, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код 03539024) 70 765,88 грн (сімдесят тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 88 копійок) заборгованості за комунальні та експлуатаційні послуги, та 1  692,56 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто дві гривні 56 копійок) трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1  751,60 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят одну гривню 60 копійок). 3. У іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                 В. В. ДЖАРТИ