Рішення

від 25.02.2019 по справі 916/2612/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2612/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-А);

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-Альянс-Груп” (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 1/3)

про стягнення 526 635,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.11.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2818/18) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-Альянс-Груп”, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 526 635,82 грн., з яких: 492 605,24 грн. – основна заборгованість, 21 108,13 грн. – пеня, 9 359,50 грн. – інфляційні збитки, 3 562,95 грн. – 3% річних, а також стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується заборгованість за товар поставлений на підставі накладної №3509080 від 27.03.2017р., на яку ним нараховано пеню та здійснено нарахування на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі накладної №3509080 від 27.03.2017р., позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 492 605,24 грн., між тим відповідач, за фактично отриманий товар та надані послуги не розрахувався у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду. При цьому, позивач зазначає, що звертався до відповідача з письмовою вимогою вих. № 579 про сплату існуючої заборгованості, між тим, за твердженням позивача вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Правовими підставами для звернення з даним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна”, зокрема, визначено положення ст.ст. 530, 610, 611, 625, 642, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2018 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2612/18 18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2018 року.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року, за клопотанням позивача судом в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено підготовче засідання на 16.01.2019р.

В засіданні суду від 16.01.2019р., представником позивача було подано клопотання про залучення доказів вх. ГСОО №883/19. Зазначене клопотання було розглянуто судом та задоволено, а відповідні докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 7 днів.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2019 року.

29.01.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання вх. ГСОО №1869/19, згідно якого останній просить суд розглянути справу за відсутності представника ТОВ „Інтерпайп Україна”. Крім того, у даному клопотання позивач зазначає, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні від 04.02.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 25.02.2019р.

Представник позивача у судове засідання від 25.02.2019 року не з'явився, між тим враховуючи подане раніше клопотання про розгляд справи без участі позивача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ТОВ „Інтерпайп Україна”, оскільки його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач – ТОВ „Строй-Альянс-Груп” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 22.12.2018 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “За закінченням терміну зберігання” «Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Строй-Альянс-Груп” у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 11.01.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 16.01.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, згідно накладної №3509080 від 27.03.2017р. (а.с. 15) ТОВ „Інтерпайп Україна” було передано, а уповноваженою особою відповідача, згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №12 від 27.03.2-17р. (а.с. 16), отримано металопрокат загальною вартістю 492605,24 грн.

При цьому, позивачем було виставлено до сплати відповідачу рахунок №3509080 від 22.03.2017р. на суму 492605,24 грн.

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що шляхом складання між сторонами по справі первинних документів: рахунку, накладної та довіреності на отримання цінностей, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки товару.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, 03.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих. №579 від 03.08.2018р. про сплату заборгованості у сумі 492605,24 грн. у 7-денний строк з дня отримання даної вимоги.

Як встановлено судом, згідно інформації щодо відстеження поштового відправлення за номером 4950108614725, письмова вимога №579 від 03.08.2018 року не була отримана відповідачем та 17.09.2018р. була повернута за зворотною адресою.

За таких обставин, із врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, дати повернення вимоги про сплату грошових коштів, суд зазначає, що обов'язок по сплаті грошових коштів мав бути виконаний відповідачем 24.09.2018 року.

З огляду на що твердження позивача щодо строку виконання обов'язку у відповідача не пізніше 10.08.2018р. є хибними.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ „Строй-Альянс-Груп” оплату за отриманий товар не здійснило.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у нього станом на момент розгляду справи наявний борг перед позивачем в сумі 492605,24 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 21108,13 грн., нарахованої на суму заборгованості, суд зазначає наступне:

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За приписами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір у спрощеній формі не містить положень щодо сплати неустойки за порушення зобов'язання у разі несвоєчасної сплати вартості отриманого товару, а тому застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним, в зв'язку з чим вимоги позивача про її стягнення є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 3562,95 грн. нарахованих за період з 11.08.2018р. по 06.11.2018р. та інфляційних у сумі 9359,50 грн., нарахованих за аналогічний період (а.с.19), встановив, що позивач допустився помилки при здійсненні даного розрахунку невірно визначив момент виникнення заборгованості у відповідача, в зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок відповідних нарахувань з урахуванням дати виникнення заборгованості у відповідача, а саме з 25.09.2018 року у межах строку визначеного позивачем та встановив, що розмір 3% річних становить 1740,99 грн., а інфляційних – 8374,29 грн.

Розрахунок інфляційних

Період заборгованостіСума боргуСукупний індексінфляціїІнфляційне збільшення суми боргу

25.09.2018-06.11.2018492605,241,0178374,29

Розрахунок процентів

Період заборгованостіСума боргуКількість днів прострочення Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів

25.09.2018-06.11.2018492605,24433%1740,99

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1740,99 грн. та інфляційних у розмірі 8374, 29 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Інтерпайп Україна” та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 492605,24 грн., 3% річних у розмірі 1740,99 грн. та інфляційних у розмірі 8374,29 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-Альянс-Груп” (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 1/3; код ЄДРПОУ 40121494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-А; код ЄДРПОУ 33668606) 492605/чотириста дев'яносто дві тисячі шістсот п'ять/грн. 24 коп. заборгованості, 1740/одна тисяча сімсот сорок/ грн. 99 коп. 3% річних та 8374/вісім тисяч триста сімдесят чотири/грн. 29 коп. інфляційних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-Альянс-Груп” (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 1/3; код ЄДРПОУ 40121494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1-А; код ЄДРПОУ 33668606) 7544/сім тисяч п'ятсот сорок чотири/грн. 06 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 березня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська