Рішення

від 01.03.2019 по справі 461/2514/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2514/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Галицький районний суд міста Львова

у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львова у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ , третя особа ОСОБА_4 про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що на підставі наказу її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани, за неналежне виконання функціональних обов'язків. Зазначає, що дані доповідної записки, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу, не містять інформації про конкретні факти допущених позивачем порушень. Відомості викладені в ній не відповідають дійсності, оскільки 18 грудня 2017 року позивач не була в офісі, так як з незалежних від неї причин (затримка рейсу) не повернулася вчасно з відпустки. Окрім того, зазначає, що в кожному проекті працює декілька осіб, робота передбачає колективне виконання завдань, тому покладення відповідальності одноособово на неї вважає безпідставним. Також, вказує, що надання їй частини щорічної оплачуваної відпустки з 27 листопада 2017 р. по 15 грудня 2017 року свідчить про відсутність претензій до виконання нею посадових обов'язків. Відтак, вважає, що у директора ТОВ МБ КВЕСТ не було жодних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності на підставі доповідної записки. Просить суд скасувати оскаржуваний наказ.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що про наказ №3-к від 05 січня 2018 року їй стало відомо 29 березня 2018 року, після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим у іншій справі №461/1327/18, а відтак вважає, що строк пропущений з поважних причин. Судом встановлено, що про оскаржуваний наказ позивачу дійсно стало відомо 29 березня 2018 року, після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим у справі №461/1327/18, що підтверджується відстеженням поштового повідомлення №7901307954101 /а.с. 6-8/. З урахуванням ч.1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України суд вважає, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустила строк звернення з позовом до суду, а тому такий необхідно поновити.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова Лялюка Є.Д. від 16 квітня 2018 року було відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2018 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування в ТОВ МБ КВЕСТ документів та зобов'язано надати їх для огляду в судовому засіданні.

18 жовтня 2018 року припинено повноваження судді Лялюка Є.Д., у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, тому справа була повторно розподілена автоматизованою системою документообігу суду. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2018 року визначено головуючого суддю Фролову Л.Д. та ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року дану справу прийнято до її провадження.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування документів та зобов'язано ТОВ МБ КВЕСТ надати в судове засідання оригінали документів.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено документи.

24 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_1 працювала на посаді консультанта з клінічних досліджень у ТОВ МБ КВЕСТ . В період з 06 листопада 2017 р. по 24 листопада 2017 р. шляхом надання усних розпоряджень керівником на позивача було покладено виконання низки завдань по проектах, в які вона була залучена в якості консультанта з клінічних досліджень. Вказані завдання мали бути виконані позивачем до відбуття у відпустку. Необхідність виконання завдань по проекту саме позивачем обумовлена тим, що остання проходила спеціальну підготовку для виконання вказаних завдань та мала доступ до електронної системи, в якій виконуються завдання. Однак, позивач їх не виконала, а також не передала інформацію керівнику консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_5 та відбула у відпустку. Відтак, відповідач вважає, що ОСОБА_1 порушила трудову дисципліну, не виконуючи поставлених перед нею завдань, про що 28 грудня 2017 року керівником консалтингового відділу з клінічних досліджень ТОВ МБ КВЕСТ ОСОБА_5 було складено доповідну записку. У зв'язку з ненаданням позивачем будь-яких пояснень чи заперечень які б стосувалися обставин, викладених у доповідній записці, відповідачем було встановлено порушення позивачем трудової дисципліни та видано наказ про оголошення догани позивачу. Окрім того, вказує, що право на щорічну відпустку є абсолютним правом позивача, а щорічна відпустка в обов'язковому порядку надається незалежно від виконання посадових обов'язків. Відтак, твердження позивача про те, що факт надання їй частини щорічної відпустки є доказом належного виконання нею її посадових обов'язків вважає безпідставним /а.с. 44-49/.

11 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач покликається на те, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що прийнятий з порушенням встановленого законом порядку застосування дисциплінарних стягнень.

27 листопада 2018 року представник відповідача подав заперечення, вказавши, що функціональні обов'язки по проекту були покладені на ОСОБА_1, та відповідають обов'язкам, визначеним в посадовій інструкції консультанта з клінічних досліджень. Відповідно до Посадової інструкції позивач у виконанні своїх посадових обов'язків підпорядковується менеджеру проекту, який ставить перед нею робочі завдання, приймає результат роботи і в подальшому несе відповідальність перед спонсором за якість виконаної роботи, відтак твердження позивача про те, що робота у проекті є колективною безпідставне. А надання частини щорічної відпустки є обов'язком роботодавця та не свідчить про належне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків /а.с. 171-174/.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просила суд їх задовольнити. Зазначила, що ОСОБА_1 не допускала порушення трудової дисципліни. Відповідачем штучно створені докази невиконання позивачем свої функціональних обов'язків. Роботодавець мав право не відпускати ОСОБА_1 у відпустку у випадку невиконання завдань проекту. Крім того, відповідачем порушена процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві та запереченнях. Пояснив, що позивач не виконувала обов'язки безпосереднього керівника ОСОБА_5, що стало підставою для притягнення її до відповідальності.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволенню позову.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з грудня 2014 року по 01 лютого 2018 року.

05 січня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ був виданий наказ №3-к Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1, консультанта з клінічних досліджень за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків. Посилаючись на ст. 147-149 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), позивачу оголошено догану /а.с. 15/.

Підставою для прийняття вказаного наказу була доповідна записка керівника консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_5 від 28 грудня 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не виконує свої обов'язки належним чином з 06 листопада 2017 року по 24 листопада 2017 року. За вказаний період ОСОБА_1 виконала візит до центру 54005, за результатами якого створена чорнова версія звіту, який має бути схвалений протягом 15 робочих днів згідно з вимогами компанії. Незважаючи на це ОСОБА_1 не погодила звіт з керівництвом проекту і відбула у трьохтижневу відпустку. Протягом відпустки ОСОБА_1 не відповідала на телефонні дзвінки, що не давало можливості завершити звіт у згаданий строк та надати його спонсору. Звіт був завершений менеджером ОСОБА_1, а помилки у листі до центру виправлені іншим співробітником. З 27 листопада 2017 року по 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 знаходилася у відпустці. 18 грудня 2017 року менеджер запросила пояснення у письмовому вигляді щодо планових завдань за протоколами 794 та 855. ОСОБА_1 не надала відповіді щодо причин невиконання завдань та планування нових завдань, що є загрозою для нормальної якості ведення досліджень /а.с. 12/.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 пояснила, що нею сумлінно виконувалися посадові обов'язки. Керівництвом установи їй взагалі не пропонувалося надати письмові пояснення у зв'язку з притягненням її до відповідальності. Всі акти про її відмову від пояснень та від ознайомлення з наказом є штучно створеними. 05 січня 2018 року у кабінеті директора її знайомили саме з наказом про скорочення штатів, а не про оголошення догани.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Таким чином, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст. 147 КЗпП України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення. В свою чергу, до компетенції суду належить перевірка додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу.

Перевіряючи підстави для притягнення позивача до відповідальності, суд приходить до висновку, що такі були відсутні на момент видачі наказу.

Так, згідно п. 2.4. Посадової інструкції консультанта з клінічних досліджень, затвердженої директором товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ , консультант у своїй роботі керується 1) чинним законодавством та нормативно-правовими актами України; 2) правилами, Інструкціями та Положеннями, затвердженими на підприємстві; 3) наказами та розпорядчими документами директора підприємства; 4) міжнародними стандартними операційними процедурами та методиками; 5) посадовою інструкцією консультанта з клінічних досліджень.

Приписами п. 3.1. Посадової інструкції передбачено, що консультант з клінічних досліджень зобов'язаний:

- відвідувати лікувально-профілактичні заклади з метою збору інформації для надання експертно-консультаційних послуг Замовнику/нерезиденту щодо відповідності ЛПЗ стандартам для проведення клінічного дослідження та щодо відбору спеціалізованих дослідників у межах ЛПЗ;

- здійснювати комунікації з дослідниками ЛПЗ;

- відвідувати ЛПЗ з метою систематичного збору інформації та даних в процесі проведення дослідження;

- здійснювати експертно-консультаційну оцінку проведення клінічного дослідження в ЛПЗ з подальшою передачею звітів, висновків та рекомендацій Замовнику/нерезиденту;

- вчасно та у належній формі готувати звіт та інші консультативні висновки і рекомендації після кожного візиту в ЛПЗ;

- здійснювати систематичний аналіз документації дослідження на предмет дотримання вимог законодавства України, яке регулює проведення клінічних досліджень з наданням відповідної інформації та рекомендацій мовнику/нерезиденту;

- надавати експертно-консультаційні послуги Замовнику/нерезиденту щодо регуляторного законодавства України та нормативно-правових актів та змін до них на його вимогу;

- вчасно надавати інформацію Замовнику/нерезиденту щодо законодавчих питань, які можуть виникнути в процесі дослідження;

- збирати, систематизувати, оцінювати, узагальнювати інформацію та дані в ЛПЗ та забезпечити їх передачу Замовнику/нерезиденту у вигляді електронних таблиць, звітів, рекомендацій тощо;

- здійснювати інтеграцію даних та інформації через інформаційні системи CTMS та\або EDS;

- забезпечити своєчасно та в повному об'ємі передачу Замовнику/нерезиденту інформації та даних, мах в ЛПЗ в процесі дослідження.

Оцінюючи наказ № 3-к від 05 січня 2018 року з точки зору відповідності вимогам законодавства, суд зазначає наступне. Дисциплінарна відповідальність працівника є різновидом юридичної відповідальності, певним заходом примусового впливу, примусовою санкцією, яка спричиняє для порушника негативні наслідки. Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Судовим розглядом встановлено, що трудові обов'язки позивача були закріплені посадовою інструкцією (а.с. 50-52 т.1) та стандартною операційною процедурою (а.с. 6-37 т.2). При цьому, підтвердження, що остання є саме міжнародною стандартною операційною процедурою яку зобов'язана дотримуватись позивач згідно посадової інструкції, - суду не надано.

Притягуючи позивача до відповідальності, відповідач у пункті 1 резолютивної частини оспорюваного наказу вказав, що догана оголошується за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків . При цьому, в чому конкретно проявилось порушення ОСОБА_1 не зазначено взагалі - чи є це неналежне виконання працівником з її вини обов'язків, покладених на неї законодавством, чи колективним договором, чи трудовим договором, чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, чи посадовою інструкцією чи іншим локальним нормативно-правовим актом. У мотивувальній частині наказу не зазначено дату та місце вчинення дисциплінарного проступку, обставини його вчинення, в чому полягала винність ОСОБА_1, не вбачається чи отримано пояснення від працівника чи про відмову від надання таких. Зазначення підставою видачі наказу доповідної записки керівника консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_5 від 28 грудня 2017 року не звільняє роботодавця від необхідності вказати фактичні обставини та правові підстави для притягнення працівника до відповідальності. З урахуванням викладеного, такий наказ не може бути визнаний законним та підлягає скасуванню судом з метою захисту трудових прав позивача.

Суд не може прийняти у якості доказу правомірності дій відповідача покази свідка ОСОБА_4М, яка повідомила, що ОСОБА_1З проходила відповідні тренінги, ознайомлювалася зі стандартною операційною процедурою, а відтак зобов'язана була фіналізувати звіт про виконану роботу у строки встановлені керівником проекту. Проходження тренінгів та наявність на підприємстві стандартної операційної процедури, яка регламентує діяльність працівників, не є належними та допустимими доказами на підтвердження порушення позивачем посадових обов'язків. Крім того, в своїх показах свідок зазначила, що під час оголошення догани, нею як директором було враховано наслідки невиконання позивачем посадових обов'язків, що призвели до репутаційних втрат компанії . Однак, про це не зазначено у тексті самого наказу та не надано суду доказів існування таких. Суд критично ставиться і до пояснень свідка, що позивач і раніше постійно належним чином не виконувала посадові обов'язки, що спонукало її оголосити ОСОБА_1 догану. В матеріалах справи містяться розрахункові листи по заробітній платі позивача за період з січня 2017 року по грудень 2017 року. Як вбачається, ОСОБА_1 сумлінно виконувала посадові обов'язки, так як щомісячно була премійована у розмірі, що істотно перевищував її посадовий оклад.

Перевіряючи додержання передбачених законом вимог щодо дотримання порядку застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1, судом встановлено, що позивачу було повідомлено про необхідність надання письмових пояснень стосовно причин невиконання посадових обов'язків /а.с.53/. Так, в актах № 4 та № 4/1 від 05 січня 2018 року зафіксовано відмову позивача їх надати та ознайомитися з оспорюваним наказом.

В той же час, суд приходить до висновку, що безпосередньому керівнику позивача ОСОБА_5 було відомо про можливі порушення посадових обов'язків ОСОБА_1З ще 06 листопада 2017 року, оскільки саме ця дата як первинна вказана у її доповідній записці та є датою виявлення дисциплінарного проступку. Відтак, в порушення вимог ч. 1 ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення директором товариства накладене 05 січня 2018 року після спливу одномісячного строку з моменту виявлення. Пояснення директора, що їй стало відомо 28 грудня 2017 року з доповідної записки ОСОБА_5 не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі.

Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани з порушенням чинного законодавства про працю та підстав застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки позивач відповідно до вимог Закону України Про судовий збір під час звернення до суду із позовом був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України та у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ № 3-к від 05 січня 2018 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1, консультанта з клінічних досліджень .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ на користь держави суми сплаченого судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягувач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 79008, АДРЕСА_1.

Боржник - товариство з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ , код ЄДРПОУ 34956864, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, літ. А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Д. Фролова