Рішення

від 01.03.2019 по справі 464/784/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

464/784/18

2/465/926/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01.03.2019 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі :

головуючої-судді: Мартинишин М.О.

з участю секретаря : Федика В.О.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ Сіті Транспорт Груп про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з 17 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року у розмірі 9663,16 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 17 травня 2013 року він працював на ВСП ТзОВ Сіті Транспорт Груп . 31 серпня 2013 року він звільнений з роботи. За час його роботи на підприємстві відповідач порушив норми чинного трудового законодавства. Так, вчасно не виплачене на йому заробітна плата, тому на момент звільнення йому заборговано кошти у розмірі 9663,16 грн. Ця належна йому заробітна плата не була нарахована і не була виплачена і при його звільненні, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представники відповідача у судове засідання не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.223,280,281 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого і не заперечив позивач.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ВСП ТзОВ Сіті Транспорт Груп .

Судом також встановлено, що за період з травня 2013 року по 31 серпня 2013 року позивачу не було виплачено заробітну плату на загальну суму 9663,16 грн..

Позивач у цей час працював у ВСП ТзОВ Сіті Транспорт Груп на посаді електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання та його оклад становив 2700 грн. на місяць, що стверджено копією трудової книжки, копією цивільно-правового договору від 17 травня 2013 року та розрахунком заборгованості, які нічим не спростовані.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, не подав відзиву на позов та доказів на його спростування.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою..

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги надані докази, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить необхідним позов задовольнити.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ТзОВ Сіті Транспорт Груп в користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за період з 17 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року у розмірі 9663,16 гривень.

Стягнути з ТзОВ Сіті Транспорт Груп 768,40 гривень судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова..

Дата складення повного судового рішення - 04.03.2019 року.

Суддя Мартинишин М.О.