Постанова

від 27.06.2007 по справі 22/458-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/458-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 червня 2007 р.                                                                                   № 22/458-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”        

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2007

у справі№22/458-06 господарського суду Дніпропетровської області       

за позовомТОВ “Керченський стрілочний завод”      

до 1)          Державного підприємства “Придніпровська залізниця”2)          ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”

простягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:  не з'явились

відповідачів: 1) не з'явились

                       2) не з'явились

В судовому засіданні 20.06.2007р. оголошувалась перерва до 27.06.2007р., відповідно до ст.77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 року (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 року (судді Лисенко О.М. –головуючий, Виноградник О.М., Джихур О.В.), позов задоволено; стягнуто з ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” на користь ТОВ “Керченський стрілочний завод” 11036,38грн. основної суми, 110,37грн. державного мита та 104,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті вимог і в позові до першого відповідача відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” просить скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання 27.06.2007р. представники сторін не з'явились. Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає продовженню розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 20.06.2007р., дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” відвантажило  на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” за залізничними накладними №№48077131, 48077287 накладки 2Р-65.

Поставлену продукцію позивач сплатив.

Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, що підтверджується комерційними актами від 25.05.2006 року БН №710231/4, БН №710232/5. Також за участю начальника станції Керченський завод, здійснена експертиза по визначенню маси нетто рейкових накладок 2Р-65, про що складено акт експертизи від 26.05.206р. №ВК-53Е.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до комерційного акту від 25.05.2006 року БН №710231/4  вантаж прибув у справному вагоні, навантаження рівномірне, нижче бортів на 140см, без ознак втрати чи розкрадання при перевезенні, маркування поверхні вантажовідправником не здійснювалось.

Відповідно до комерційного акту від 25.05.2006 року БН №710232/5  вантаж прибув у справному вагоні, навантаження рівномірне, нижче бортів на 160см, без ознак втрати чи розкрадання при перевезенні, маркування поверхні вантажовідправником не здійснювалось.

Також судами встановлено, що маса вагонів, вказаних у комерційних актах відповідає масі вагонів вказаних у залізничних накладних та у акті експертизи від 26.05.2006р. №ВК-53-Е.

Згідно п.10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, при зважуванні  решти  зазначених  у цьому параграфі вантажів маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником - перед навантаженням або одержувачем - після вивантаження.

При цьому судами встановлено, що на станції відправлення вага вагонів  перевірялась, на станції призначення бралася “з брусу”, що відповідає вказаним вище вимогам законодавства. Комерційні акти надані позивачем, підписані посадовими особами, які несуть відповідальність за вказані у актах відомості.

Також судами прийнято до уваги, що при визначенні маси недостачі позивачем застосовані 0,5 норми природної втрати та граничного розходження маси нетто. Наявність іншої ціни на отриману позивачем продукцію відповідач-2 не надав.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК  України касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

З врахуванням вимог ч.2 ст.1117 ГПК України не приймаються до уваги доводи скаржника які фактично зводяться до переоцінки доказу, яким є комерційний акт. Доводи касаційної скарги про порушення застосованих судами норм матеріального права ґрунтуються виключно на невірній оцінці судами комерційного акту .

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2007р. у справі №22/458-06 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                          Г.Жаботина

                                                                                                                  А.Уліцький