Постанова

від 10.07.2007 по справі 2-26/19389-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-26/19389-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 2-26/19389-2006  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Корчадим В.Н. довір. від 04.07.07

відповідача- Каменева І.О., довір. №01/1514 від 23.04.07

третіх  осібпрокуратури- не з'явилися - не з'явилися

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

ПП "Форс 2006"

на  постанову  від 20.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського  суду

у справі№2-26/19389-2006

за   позовом  ПП "Форс 2006"

до Фонду майна АР Крим

(треті  особи –

за  участю  прокуратури АР КримМіністерство праці та соціальної політики України, Спеціалізований санаторій ім.М.О.Семашка)

про спонукання до укладення договору оренди

  ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду АР Крим від 21.12.2006 (суддя Проніна О.Л.) позов задоволено. Зобов'язано  відповідача укласти з приватним підприємством "Форс 2006" (98500, м.Алушта, вул.Ювілейна, 16, кв.29, ЗКПО 34664864) договір оренди державного нерухомого майна - санаторного корпусу №3 «Міро-маре», Літера А, площею 599,1 кв.м., літнього кінотеатру, Літера А площею 20,4 кв.м. та об'єктів благоустрою території, розташованого у м.Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 4, яке знаходиться на балансі Санаторію ім.М.О.Семашко (98680, м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Луговського, 6), а у випадку неукладення договору протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду АР Крим вважати договір укладеним в редакції позивача.

Рішення мотивоване тим, що абзацом 8 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено вичерпний перелік підстав відмови орендодавця у передачі державного майна в оренду, а в даному випадку такі підстави відсутні.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 (судді: Сотула В.В., Горошко Н.П., Гонтар В.І.) рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

ПП "Форс 2006" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним судом  ч.2 ст.19 Конституції України, ст.13 Цивільного кодексу України,  ст.84 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема, скаржник вважає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги, що відмова органу управління прийнята з порушенням ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та здійснена не на підставі законодавства, суд першої інстанції правомірно спонукав Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти договір оренди майна, що є предметом спору.

Представник Фонду майна АР Крим повідомив, що заперечення Фонду майна у судах першої та апеляційної інстанції ґрунтувалися на тому, що немає підстав для укладання між позивачем та Фондом майна договору оренди вищевказаного майна у зв'язку з відмовою органу управління –Міністерства труда та соціальної політики України. Інших підстав для відмови в укладенні договору  на момент розгляду справи не існувало. Враховуючи те, що на цей час орган управління та балансоутримувач не заперечують проти передавання спірного нерухомого майна  з боку Фонду теж не існує заперечень проти передавання цього майна в оренду.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх  юридичної оцінки  судом  апеляційної інстанції та  заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, третіх осіб та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова  та рішення від 21.12.2006 –скасуванню з  прийняттям нового рішення про задоволення позову з наступних  підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що :

Відповідно ч.1 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України.

Згідно Наказу Фонду державного майна України N 2975 від 14.11.2005р. «Про затвердження Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності»до переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі підприємства і є державною власністю включені, зокрема, заява до Фонду державного майна України або до його регіонального відділення про намір взяти в оренду майно, що належить до державної власності; проект договору      оренди об'єкта;  дозвіл на     передачу     в оренду  державного майна від органу, уповноваженого управляти майном підприємства;  відповідне погодження    у  разі належності до об'єктів культурної спадщини; розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства; Звіт про експертну оцінку вартості об'єкта оренди; Інформація про загальну та корисну площу об'єкта оренди; Довідка органу статистики про включення до Єдиного реєстру підприємств   та організацій України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані відповідні документи на розгляд органу, уповноваженого  здійснювати управління та розпорядження майном, що знаходиться у державній власності - Фонду майна АР Крим.

Проте, Фонд майна АР Крим на пропозицію приватного підприємства «ФОРС 2006»згоди щодо укладення договору оренди не надав, обґрунтованої відмови не надіслав.

Відповідно ч.3 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані  йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Законом передбачено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо:

- було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів оренди;

- об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

- орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах 2-4 ч.2 цієї статті;

- орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;

- з інших підстав, передбачених законами;

- орендодавець, зазначений у абзаці 2 та 3 ст.5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Перелік підстав, за якими може бути відмовлено в укладенні договору

оренди, викладений у ч.4 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та є вичерпним.          

Отже, відповідач  фактично не відмовив в укладенні договору. Проте, передбачених законом дій щодо надання висновків за договором оренди відповідач також не виконав, у зв'язку з чим були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Наказом Фонду державного майна України N 1774 від 23.08.2000р. «Про затвердження договорів оренди»був затверджений Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого майна).

Дослідивши наданий позивачем проект договору оренди державного нерухомого майна - санаторного корпусу № 3 «Міро-маре», Літера А, площею 599,1 кв.м., літнього кінотеатру, Літера А площею 20,4 кв.м. та об'єктів благоустрою території, розташованих  у м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 4, яке знаходиться на балансі Санаторію ім. М.О.Семашко, суд дійшов до висновку, що вказаний  договір  відповідає  умовам  Типового  договору  оренди,   затвердженого Наказом Фонду державного майна України від № 1774 від 23.08.2000р.

Скасовуючи первісне  рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд, в свою чергу,  виходив з того, що:

17.10.2006 позивач звернувся до Фонду майна АР Крим з пропозицією щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна - санаторного корпусу № 3 "Міро-маре", літера А, площею 599,1 кв.м., літнього кінотеатру, літера А, площею 20,4 кв.м.,  та об'єктів благоустрою території розташованого у місті Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 4, яке знаходиться на балансі Санаторію ім. М.О. Семашко (арк..с. 9). Вказана заява була направлена орендодавцем до органу, уповноваженому управляти спірним майном, - Міністерству праці та соціальної політики України листом від 17.10.2006.

У своєму листі №7260/0/14-06/04 від 06.11.2006 Міністерство праці та соціальної політики України повідомило Фонд майна АР Крим про те, що не погоджує здачу в оренду вищевказаного державного нерухомого майна (а.с.31).

Оскільки орган, уповноважений управляти відповідним державним майном, не надав згоди на укладення спірного договору оренди, апеляційна інстанція визнала, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

Порушення судом першої інстанції положень абзацу 1 частини 3 статті 9 Закону є підставою для відмови у позові про спонукання укласти договір оренди та скасування судового рішення.

Також знайшов своє підтвердження довід заявника апеляційної скарги про порушення процесуальних прав Санаторію ім.М.О.Семашка в частині несвоєчасного повідомлення даної юридичної особи господарським судом про призначення розгляду справи на 21.12.2006 року та позбавлення її можливості брати участь в судовому засіданні.

Згідно копії поштового конверту (а.с.75-76), місцевим господарським судом на адресу Санаторію ім.М.О.Семашка ухвала суду від 08.12.2006 про призначення   даної справи до розгляду на 21.12.2006 року була надіслана   тільки  20.12.2006 року  та  отримана заявником   апеляційної скарги 21.12.2006 року (вхід. №339).

Якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду, то в силу пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, це порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача до укладення з позивачем договору оренди державного нерухомого майна з огляду на  таке.

На спірні орендні правовідносини, пов'язані з ухиленням державного органу приватизації від укладення договору оренди державного нерухомого майна, поширюється дія положень абзаців 1 та 8 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що не враховано апеляційним судом.

Зокрема, відповідно до абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Судами встановлено, що відповідачем залишено без відповіді заяву ПП "Форс 2006" від 17.10 2006р. про надання йому в оренду державного нерухомого майна, що відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх інтересів.

Відповідно до абзацу 8 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо:

- було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів оренди;

- об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

- орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах 2-4 ч.2 цієї статті;

- орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;

- з інших підстав, передбачених законами;

- орендодавець, зазначений у абзаці 2 та 3 ст.5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

            Зазначений перелік підстав для відмови орендодавця у передачі державного майна в оренду є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому серед вказаних підстав законодавцем обгрунтовано не зазначено незгоду (відмову) органу, уповноваженого управляти державним майном, в укладенні договору оренди. Адже, рішення про відмову у передачі державного майна  в оренду може бути прийнято виключно орендодавцем (відповідачем) та лише на підставі абзацу 8 ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

              Підставою для відмови орендодавця у передачі державного майна в оренду може бути ненадання органом, уповноваженим управляти майном, згоди на виділення структурного підрозділу підприємства, що не слід ототожнювати з ненаданням згоди вказаного органу на оренду державного нерухомого майна.

          Таким чином, незгода (відмова) органу, уповноваженого управляти державним майном, в укладенні договору оренди, не є обов'язковою для орендодавця (Фонду майна АР Крим) та не може призвести до відмови останнього в укладенні договору оренди з позивачем.

Водночас, визнавши лист Міністерством праці та соціальної політики України від 06.11.2006  №7260/0/14-06/04 достатньою підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на оренду приміщень, та не застосувавши при цьому положення ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" апеляційний господарський суд помилково дійшов до висновку про те, що ненадання Міністерством праці та соціальної політики України згоди на укладення договору оренди державного нерухомого майна є підставою для відмови в позові. Адже, в розрізі вимог ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначений лист є таким, що не породжує для сторін правових наслідків у спірних правовідносинах.

Таким чином, судом першої  інстанції з достовірністю встановлено, а апеляційним судом  не спростовано факт відсутності передбачених законом підстав для відмови у передачі державного майна позивачу в оренду та обумовленої цим наявності підстав для зобов'язання Фонду майна АР Крим укласти з ПП "Форс 2006" договір оренди державного нерухомого майна.

Наведеним спростовується  посилання суду апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції положень абзацу 1 частини 3 статті 9 Закону як на підставу для відмови у позові.

Отже, висновки місцевого господарського суду в площині застосування норм матеріального права (законодавства про оренду) відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані апеляційним господарським судом.

Разом з тим, касаційна інстанція не вбачає підстав для залишення без змін первісного рішення, оскільки останнє правомірно скасовано апеляційним судом на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з мотивів порушення норм процесуального права шляхом розгляду справи місцевим господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

Відповідно до п.2 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на те, що підставою прийняття судом апеляційної інстанції постанови про відмову в позові стало помилкове  застосування останнім положень частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та незастосування норм абзаців 1 та 8 частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а встановлені  судом першої інстанції обставини відсутності правових підстав для відмови позивачу в укладенні договору оренди не спростовано апеляційним господарським судом, та враховуючи прийняття первісного рішення з грубим порушенням норм процесуального права, які унеможливлюють його залишення без змін, колегія дійшла висновку про наявність підстав для прийняття нового рішення про задоволення позову.

Отже, касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної  скарги позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу ПП "Форс 2006" задовольнити.

Рішення господарського суду АР Крим від 21.12.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 у справі №2-26/19389-2006 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

            Зобов'язати   Фонд майна АР Крим укласти з приватним підприємством "Форс 2006" (98500, м.Алушта, вул.Ювілейна, 16, кв. 29, ЗКПО 34664864) договір оренди державного нерухомого майна - санаторного корпусу №3 «Міро-маре», Літера А, площею 599,1 кв.м., літнього кінотеатру, Літера А площею 20,4 кв.м. та об'єктів благоустрою території, розташованого у м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 4, яке знаходиться на балансі Санаторію ім.М.О.Семашко (98680, м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Луговського,6), а у випадку неукладення договору протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду АР Крим вважати договір укладеним в редакції позивача.

Головуючий, суддя                                                                                                         В.Овечкін

Судді:                                                                                                        Є. Чернов

                                                                                                                                                В. Цвігун