Постанова

від 19.02.2019 по справі 652/694/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Херсон

Номер справи 652/694/17

Номер провадження 22-ц/819/346/19

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого(суддя-доповідач): Чорної Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Склярської І.В.

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Асоціації фермерських господарств Ольвія на рішення Високопільського районного суду Херсонської області у складі судді Дривгаля В.М. уцивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Асоціації фермерських господарств Ольвія про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка посилалася на те, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.10.2002 року вона є власником земельної ділянки, площею 4, 39 га, яка знаходиться на території Заріченської сільської ради Високопільського району Херсонської області.

01.03.2017 року Асоціація фермерських господарств Ольвія склала договір оренди зазначеної вище земельної ділянки та акт прийому-передачі землі.

Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки, додаток до нього та акт прийому передачі підписаний іншою особою, а не власноручно нею, правочин укладений без її на те згоди, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2017 року, укладений між нею та Асоціацією фермерських господарств Ольвія .

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Асоціації Фермерських Господарств Ольвія Високопільського району Херсонської області про визнання договору оренди землі недійсним - задоволено; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, без номера, загальною площею 4,39 га, укладений між Асоціацією фермерських господарств Ольвія та ОСОБА_2 від 01 березня 2017 року; стягнуто з Асоціації фермерських господарств Ольвія на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі сумі 640 та витрати пов'язані із залученням експерта для проведення судової експертизи в сумі 2250 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Асоціація фермерських господарств Ольвія подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що факт отримання ОСОБА_2 орендної плати за період 2016-2017 років підтверджує надання нею згоди на надання нею у користування земельнї ділянки Асоціації фермерських господарств Ольвія .

Крім того, апелянт вважає, що позовна заява не містить посилань на те, які саме її права порушені відповідачем, у зв'язку із укладенням спірного договору, а звернення до суду І інстанції з вказаним позовом є єдиним способом розірвання договору оренди, у зв'язку із зміною волевиявлення позивачки, оскільки у журналі орендної плати за 2017 рік міститься підпис ОСОБА_2, яка на той час фактично передала земельну ділянку в користування Асоціації фермерських господарств Ольвія і сумнівів щодо законності, укладеного між нею та АФГ Ольвія договору у позивачки не виникало.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що апелянтом не зазначено того, що між нею та АФГ Ольвія існував договір оренди земельної ділянки від 27 березня 2008 року, строком на 10 років, тобто до 31 січня 2018 року і орендну плату, яку вона отримувала за 2017 рік, вважала як виплату за раніше укладеним договором оренди земельної ділянки, оскільки повідомлення про дострокове припинення договору не отримувала.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних прідстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.10.2002 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 4,39 га., цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області (а.с.5).

За договором оренди землі від 27.03.2008 року ОСОБА_2 надала, а АФГ Ольвія прийняло в строкове платне користувння земельну ділянку площею 4,39 га., строком на десять років до 31.01.2018 року, із зазначенням виду орендної плати.

Державна реєстрація договору здійснена у встановлному законом порядку 31.01.2008 року.

В цей же день земельна діянка була передана орендарю за актом № 3/37(а.с. 80-83 ).

Отже сторок дії договору сторони погодили до 31.01.2018 року.

01.03.2017 року між АФГ Ольвія та ОСОБА_2 укладено новий договір про оренду земельної ділянки площею 4,3901 га., строком на десять років, із зазначенням виду орендної плати.

Згідно акту від 01.03.2017 року ОСОБА_2, передала АФГ Ольвія у користування земельну ділянку (а.с.6-9).

ОСОБА_2 заперечила укладання договору орненди землі 01.03.2017 року з АФГ Ольвія , зазначаючи про те, що цей договір, додлаток до нього та акт прийомму передачі земельної ділники вона не підписувала. Про існування договору їй не було відомо.

У висновку судового експерта №237-ПТ від 16.08.2018 року зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 в розділі Реквізити сторін - Підписи сторін в графі Орендодавець на четвертій сторінці договору оренди землі від 01.03.2017 року між АФГ Ольвія та ОСОБА_2, виконаний не громадянкою ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в розділі Орендодавець додатку до договору оренди земельної частки від 01.03.2017 року, виконаний не громадянкою ОСОБА_2, а іншою особою

(а.с. 112-143).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору оренди у зв'язку із не підписанням договору позивачем та порушенням вимог частини третьої статті 203 ЦК України щодо волевиявлення учасника правочину.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України, ст.2 ЗУ Про оренду землі ).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ Про оренду землі ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України).

Оскільки при вирішенні спору суд, на підставі наданих сторонами доказів, яким надав оцінку відповідно до норм цивільного процесуального законодавства, встановив, що підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди земельної ділянки в графі Орендодавець та акті прийому-передачі цієї ділянки виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, колегія суддів погоджується з висновком суду про недійсність договору оренди землі на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки він не підписаний орендодавцем, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони правочину.

Твердженнями представника відповідача про те, що ОСОБА_2 надала доручення, яким уповноважила ОСОБА_3 на підписання спірного договору оренди землі та те, що позивач отримувала орендну плату за 2016-2017 рік в зв'язку з чим фактично погодилася з умовами спірного договору суд правильно не прийняв до уваги, оскільки зі змісту вказаного доручення (а.с.27), вбачається, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 провести необхідні платежі за оформлення кадастрового номера і витягу з державного реєстру її земельної ділянки за кошти орендаря ОСОБА_4 без утримання цих коштів з її земельного паю. Вести переговори з цих питань, що стосуватимуться її по всіх юридичних діях, пов'язаних з оплатою і виготовленням кадастрового номера земельної ділянки, а також витягу на право приватної власності. Заключати і підписувати договора, які безпосередньо стосуються витягу на право власності на землю. Зазначене доручення відмінено, згідно заяви

ОСОБА_2 від 24.04.2018 року (а.с.75). Таким чином, як вбачається із зазначеного доручення, позивач не уповноважувала ОСОБА_3 на укладення та підписання договорів, що стосуються питання передачі належної їй земельної ділянки в оренду, тощо. Доказів того, що ОСОБА_2 надала повноваження іншій особі на підписання від її імені оспорюваного договору оренди землі, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, відповідач до суду не надав. Отримання позивачем орендної плати в 2017 року не підтверджує факт отримання плати за новим договором за наявності первісного договору оренди землі зі строком його дії до 31.01.2018 року.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги Асоціації фермерських господарств Ольвія про те, що наявність волевиявлення ОСОБА_2 та укладення спірного договору підтверджується фактичною передачею земельної ділянки відповідачу та отримання нею орендної плати є безпідставними і підлягають відхиленню, оскільки не відповідають обставинам справи та наданими сторонами доказами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Асоціації фермерських господарств Ольвія залишити без задоволення, а рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Чорна Т.Г.

Судді Пузанова Л.В.

Склярська І.В.

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2019 року, проте підписаний

01 березня 2019 року

Суддя Херсонського апеляційного суду Чорна Т.Г.