Рішення

від 26.02.2019 по справі 910/16554/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/16554/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Лоджистік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс ЛТД"

про стягнення 112 307,52 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Левчук М.О.

вільний слухач: Зайцев С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос Лоджистік" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 20430,76 грн., штрафу у розмірі 91876,76 грн., а також 1921,00 грн. судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором доручення №110917 ОД-2017 УКР на транспортне - експедиційне обслуговування від 11.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

02.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду для усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання у справі на 05.02.2019.

31.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача, у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання, просив суд здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника.

05.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступне:

позивач не повідомив відповідача про несприятливі погодні умови, які не залежали від його дій, що призвело до затримки доставки вантажів;

витрати, пов'язані із зберіганням і демереджем контейнерів є додатковими витратами, сплата яких договором не передбачена, а жодних додатків, які б встановлювали рівень цих платежів, як вимагається п.10.2 договору сторонами не підписувалось;

додаткові витрати, пов'язані із зберіганням і демереджем контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 виникли не з вини відповідача, у зв'язку з чим ці витрати не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача;

додаткові витрати, пов'язані із зберіганням і демереджем контейнерів не є оплатою за виконані роботи і не підпадають під дію пункту 7.10 договору, у зв'язку із чим, також відсутні підстави нарахування штрафу.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2019 не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2019 надав суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 05.02.2019 суд відклав судове засідання на 26.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Позивачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання 26.02.2019.

Представник позивача в судове засідання 26.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом учасників справи. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Однак, позивач на виконання вимог ухвали суду про виклик у судове засідання 26.02.2019, явку свого представника не забезпечив.

Про розгляд справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049450455. Зазначена ухвала суду про виклик була вручена позивачеві 15.02.2019, а тому позивач мав достатньо часу для підготовки до судового засідання.

Однак, позивач не реалізував свого процесуального права щодо прийняття участі у судовому засіданні.

Процесуального права щодо подання відповіді на відзив відповідача позивачем також, не реалізовано.

Жодних пояснень щодо неможливості забезпечити явку представника позивача та клопотань про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням наведеного, оскільки наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання 05.02.2019 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, то суд зазначає, що заява не містить жодних обґрунтувань щодо розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд залишає без задоволення заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2019 надав пояснення по суті заперечень на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Лоджистік" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гласс ЛТД" (клієнт, відповідач) укладений договір доручення №110917 ОД-2017 УКР на транспортне-експедиційне обслуговування (далі - договір). Даний договір регулює взаємовідносини сторін при організації експедитором перевезень різними видами транспорту, перевалку у портах та транспортно-експедиційному обслуговуванні зовнішньоторгових вантажів клієнта, в тому числі у великотоннажних контейнерах (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор зобов'язується організувати на підставі доручення клієнта перевезення різними видами транспорту, перевалку у портах транспортне-експедиційне обслуговування вантажів.

У відповідності до п. 3.2., п.3.3. договору, експедитор зобов'язується укладати договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та додаткові роботи та послуги, в тому числі переупакування, перемаркирування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. Узгоджувати з перевізниками, портами та залізничними станціями плани, маршрути перевезень та терміни подачі залізничного, автомобільного чи морського транспорту для перевезення вантажів.

Згідно із п. 3.15 договору експедитор зобов'язується згідно імпортних заявок клієнта організувати вивезення контейнерів з Одеського або Чорноморського морських портів протягом 5 діб від дати приходу судна.

За змістом пункту 5.9. договору клієнт зобов'язаний сплатити за рахунками, пред'явленими експедитором у строк не більший, ніж 5 банківських днів з часу пред'явлення рахунку.

Відповідно до пункту 6.1. договору клієнт проводить оплату узгоджених з експедитором та послуг шляхом безготівкових переказів відповідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів після розвантаження вантажу з контейнера на складі вантажоодержувача.

Сума фрахту і вартість вантажно-розвантажувальних робіт, що належать судноплавної лінії, а також всі витрати, що виникають при перевезенні вантажів різними видами транспорту, у тому числі витрати на оплату послуг перевезень не входять до складу винагороди експедитора і підлягають оплаті клієнтом на рахунок Експедитора. Також не включаються його виграти на оплату робіт (послуг) інших - осіб залучених до виконання цього договору.

Згідно заявки клієнта від 26.12.2017 експедитором було надано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 по коносаменту COSU6169605090 маршрутом Одеса - Вишневе, а саме: перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами, навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання, демередж.

Позивач зазначає, що роботи виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос Лоджистік" в повному обсязі та відповідачу надані для оплати рахунки-фактури №СФ-0000025 від 22.01.2018 на суму 46 077,50 грн. та рахунок-фактуру № СФ- 0000030 від 26.01.2018 на суму 46 833,46 грн.

Відповідачем на виконання умов договору, частково здійснені оплати за рахунком-фактурою № СФ-0000025 від 22.01.2018 на суму 36589,86 грн. та за рахунком-фактурою №СФ-0000030 від 26.01.2018 на суму 35 890,34 грн.

Несплаченими залишились послуги із зберігання та демередж контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 на загальну суму 20430,76 грн. (за рахунком-фактурою № СФ-0000025 від 22.01.2018 - 9487,64 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0000030 від 26.01.2018 - 10943,12 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що позивач повідомив відповідача про несприятливі погодні умови, що призвело до затримки доставки вантажів, у зв'язку із чим, у відповідності до п. 7.7. договору експедитор (позивач) не несе відповідальності за затримку доставки вантажів.

За несвоєчасну оплату виконаних робіт згідно пункту 7.10 договору клієнт експедитору штраф у розмірі 0,5 % від суми неоплачених рахунків за кожний день прострочення платежу. Якщо термін перевищує 90 днів, то розмір штрафу складає 2% у добу від суми заборгованості.

За розрахунком позивача, розмір штрафу за рахунками-фактурами № СФ-0000025 від 22.01.2018 та №СФ-0000030 від 26.01.2018 становить 91 876,76 грн.

Оскільки позивач не відшкодував позивачу послуги із зберігання та демередж контейнерів позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за вказані послуги у розмірі 20430,76 грн. та штрафу у розмірі 91876,76 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір №110917 ОД-2017 УКР від 11.09.2017 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно із ч.1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що відповідачем несплачені послуги із зберігання та демередж контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 на загальну суму 20430,76 грн. (за рахунком-фактурою № СФ-0000025 від 22.01.2018 - 9487,64 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0000030 від 26.01.2018 - 10943,12 грн.).

В підтвердження понесених витрат із зберігання та демередж контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 позивачем надані рахунок №2551 від 22.01.2018, Акт №2551 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2018, рахунок №2284 від 21.01.2018, Акт №2284 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2018, платіжні доручення №2987 від 25.04.2018, №2955 від 12.04.2018.

Умовами пункту 3.15 договору сторони погодили, що експедитор (позивач) зобов'язується згідно імпортних заявок клієнта (відповідача) організувати вивезення контейнерів з Одеського або Чорноморського морських портів протягом 5 діб від дати приходу судна.

Як вбачається із матеріалів справи, контейнери CBHU3933070 та TCLU6837040 прибули в Одеський Морський Торговий Порт 04 січня 2018 року.

Контейнер CBHU3933070 було відправлено для розвантаження на адресу відповідача 19.01.2018 та отриманий відповідачем 22.01.2019.

Також, контейнер TCLU6837040 відправлено для розвантаження на адресу відповідача контейнер - 22.01.2018 та отриманий відповідачем 23.01.2019.

Зазначені обставини підтверджуються нарядом № 192 від 03.01.2018 та товарно-транспортними накладними №040, №070.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що затримка доставки вантажів відбулась у зв'язку зі несприятливими погодними умовами.

За змістом умов договору судом встановлено, що сторони не погодили вартості та порядку витрат із зберігання та демередж контейнерів.

Положеннями договору не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати із зберігання та демередж контейнерів.

Разом з тим, договором передбачена наступна відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по договору:

сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по договору (п. 7.1 договору);

кожна із сторін повинна виконувати свої обов'язки належним чином, роблячи другій стороні усіляке сприяння для виконання нею своїх обов'язків (п. 7.2 договору);

сторона, яка порушила свої обов'язки по договору, повинна без зволікання усунути ці порушення (п. 7.3 договору);

сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків по договору, якщо таке невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили, що підтверджується відповідними документами Торгово-промислової палати (п. 7.5 договору);

Експедитор не несе відповідальності за: недотримання термінів перевезення та доставки вантажів при несвоєчасному чи неповному наданні клієнтом необхідних документів, а також неправильному чи неповному повідомлені даних в дорученнях та інструкціях; затримку доставки вантажів унаслідок умов, які мають природний характер (снігопади, ожеледь, ураганні вітри і т.п.) (п. 7.7 договору);

Умовами договору сторони передбачили також обставини, які обмежують обов'язки сторін (форс-мажор), а саме: ні одна із сторін не буде вважатись відповідальною за невиконання своїх обов'язків по цьому договору у тій мірі, в якій виконання таких обов'язків затримується чи порушується обставинами форс-мажору (п. 8.1 договору); під форс-мажорними обставинами розуміються стихійні нещастя, пожежі, війна та військові дії будь-якого характеру, блокади та страйки, ембарго, епідемія та інші обставини надзвичайного характеру, які сторони не могли завбачити чи передбачити у ході виконання цього договору (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору сторона, у якої з'явились форс-мажорні обставини, має право перенести строки виконання обов'язків цього договору на період, упродовж якого вони будуть діяти, з обов'язковим повідомленням про це другої сторони в найкоротші строки та відновленням своїх обов'язків після припинення дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю ( ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вказаними вище нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.

Однак, позивачем не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин, зокрема, виняткових погодних умов та неможливості, у зв'язку із цим, виконати умови договору щодо організації вивезення контейнерів з Одеського морського порту.

Доказів здійснення позивачем повідомлення згідно пункту 8.3 договору в матеріалах справи також, відсутні.

Більш того, відповідачем зазначено про відсутність повідомлення його про несприятливі погодні умови та неможливість позивачем здійснити вивезення контейнерів.

Надана позивачем переписка по електронній пошті не підтверджує повідомлення відповідача про неможливість здійснити організацію вивезення контейнерів, у зв'язку із несприятливими умовами, оскільки зі змісту даної переписки вбачається, що позивачем зазначалось про відсутність транспортних засобів, а не про несприятливі погодні умови.

Крім того, твердження позивача про несприятливі погодні умови спростовуються наданою відповідачем роздруківкою з сайту архіву погоди https://meteopost.com/weather/archive/.

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості здійснити організацію вивезення контейнерів у строки встановлені 3.15 договору позивач суду не надав.

За таких обставин, доводи позивача про наявність несприятливих погодних умов, наявність форс-мажорних обставин не підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що додаткові витрати, пов'язані із зберіганням і демереджем контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040 виникли з вини відповідача, що також, підтверджує відсутність підстав для відшкодування відповідних витрат за рахунок відповідача.

Також, у відповідності до ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до пункту 2.2 договору експедитор має право на отримання відшкодування в узгоджених з клієнтом об'ємах додаткових витрат, які виникли при виконанні експедитором своїх обов'язків в межах цього договору.

Отже, у відповідності до пункту 2.2 договору та статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", якими передбачено, що експедитор (позивач) має право отримати відшкодування в узгоджених з клієнтом (відповідачем ) об'ємах додаткових витрат, які виникли при виконанні експедитором своїх обов'язків в межах договору.

Матеріали справи не містять доказів узгодження позивачем з відповідачем об'ємів додаткових витрат, які виникли при виконанні позивачем своїх обов'язків в межах договору, у даному випадку витрат, пов'язаних із зберіганням та демереджем контейнерів CBHU3933070 та TCLU6837040.

Відповідних додатків в яких сторони погодили вартість та порядок додаткових витрат, у відповідності до п.10.2 договору сторонами не складалось та не підписувалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачем не доведено обставин для стягнення з відповідача суми заборгованості у сумі 20430,76 грн.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми заборгованості, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 91876,76 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Лоджистік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласс ЛТД" про стягнення 112 307,52 грн.

Судовий збір за розгляд справи та витрати на правову допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2019.

Суддя О.В. Гулевець