Рішення

від 04.03.2019 по справі 910/370/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2019Справа № 910/370/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Миколайовича

про стягнення 30.480,83 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Миколайовича про стягнення 30.480,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 0711-10 від 07.11.2018, відповідач взяв на себе зобов'язання провести незалежну оцінку вартості майна у строк до 28.11.2018. Позивачем, на виконання умов п. 2.2 договору, 08.11.2018 перераховано на рахунок відповідача 100% оплату робіт у розмірі 30.000,00 грн. Відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано, оцінку ряду нежитлових приміщень не проведено та не надано звіт про оцінку відповідного майна. Листом № 07-928/18 від 03.12.2018 позивач повідомив відповідача про розірвання договору та вимагав повернути 30.000,00 грн. передплати до 17.12.2018. Враховуючи те, що відповідачем кошти не повернуто, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 30.480,83 грн, з яких: 30.000,00 грн боргу, 443,84 грн. пені та 36,99 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/370/18; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049000603 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 16.01.2019 (номер відправлення 0103049000603) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (замовник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Марковим Дмитро Миколайовичем (виконавець, відповідач) укладено договір на проведення незалежної оцінки вартості майна № 0711-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по проведенню незалежної оцінки майна та подальшого рецензування звіту про оцінку майна а саме:

нежитлового приміщення, загальною площею 589,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 65-б;

нежитлового приміщення, загальною площею 236,80 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, буд. 12;

нежитлового приміщення, загальною площею 199,10 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, пр-т. Незалежності, 106;

нежитлового офісного приміщення з лічильником електроенергії, площею 183,0 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 12;

нежитлового офісного приміщення загальною площею 640,80 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 1;

нежитлового офісного приміщення загальною площею 236,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 12 (далі - об'єкт оцінки).

Відповідно до п. 1.2 договору мета оцінки: для цілей бухгалтерського обліку.

Спір виник внаслідок того, що відповідач у визначений умовами договору строк оцінку не провів, а отже має повернути сплачену суму в розмірі 30.000,00 грн. Також за несвоєчасне виконання робіт позивачем нараховано пеню в розмірі 442,84 грн та 36,99 грн -3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.3 договору термін виконання робіт: 15 (п'ятнадцять) робочих днів з моменту укладання цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору за виконану роботу замовник здійснює оплату виконавцю у сумі 30.000,00 грн, без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник здійснює оплату робіт виконавцю безготівковим шляхом на рахунок виконавця, зазначений у п. 7.5 договору, в розмірі 100% до початку робіт з оцінки майна та наступного рецензування даного звіту про оцінку. Призначення платежу: за оцінку згідно договору № 0711-01 від 07.11.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог п. 2.2. договору здійснено оплату на суму 30.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2865 від 08.11.2018.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов'язаний здійснити оцінку станом на 01.10.2018.

Згідно з п. 4.1 договору по завершенню робіт виконавець передає замовнику звіт, виконаний в одному примірнику; вихідна інформація для виконання звіту у виконавця не залишається, вона передається в додатках; електронна версія звіту у виконавця не зберігається. Виконавець на вимогу замовника надає пояснення по звіту.

Відповідно до п. 4.2 договору одночасно з наданням звіту виконавець надає акт виконаних робіт. Замовник зобов'язаний у 10 - денний термін надати виконавцю підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову його підписання з зазначенням конкретних недоліків виконаної роботи. У випадку, якщо замовник в 10 - денний термін не підписує отриманий від виконавця акт виконаних робіт чи не надає виконавцю мотивовану відмову, робота вважається прийнятою та підлягає оплаті.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме на провів оцінку ряду нежитлових приміщень та не надав звітів про оцінку майна. В матеріалах справи відсутні підписані акти виконаних робіт.

Пункт 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що замовник може у будь-який момент в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це виконавця не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати розірвання, за невиконання робіт у строк, передбачений п. 1.3 договору.

Листом від 03.12.2018 № 07-928/18 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 10.12.2018 та вимагав повернути 30.00,00 грн передплати до 17.12.2018. Дана вимога була надіслана відповідачу 03.12.2018 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується фіскальним чеком № 0021048 0018551 та описом вкладення у цінний лист від 03.12.2018.

З урахуванням норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що договір є розірваним за вимогою позивача з 10.12.2018.

Відповідно до п. 3.6 договору виконавець зобов'язаний повернути сплачену замовником суму за договором в повному обсязі, протягом 5 банківських днів з дати розірвання договору, в тому числі у випадку одностороннього розірвання договору з ініціативи замовника.

Відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у строк до 14.12.2018 включно, що здійснено відповідачем не було.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30.000,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк передоплату не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.7 договору у випадку несвоєчасного повернення замовнику передоплати згідно з умовами договору, виконавцем сплачується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оскільки прострочення з виконання робіт мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 443,84 грн пені (за обґрунтованим розрахунком).

Також, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення передоплати просить суд стягнути з відповідача 36,99 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 36,99 грн - 3% річних (за обґрунтованим розрахунком).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Миколайовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, код ЄДРПОУ 041467) 30.000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 443 (чотириста сорок три) грн. 84 коп. пені, 36 (тридцять шість) грн. 99 коп. 3% річних та 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова