Рішення

від 26.02.2019 по справі 916/53/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/53/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СФЕРААВТО" (Люстдорфська дорога, буд. 166, м. Одеса, 65113; код ЄДРПОУ 39561159)

До відповідача: Комунального підприємства "Автотранссервіс" (вул. Дзержинського, б. 55, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700; код ЄДРПОУ 32018333)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі ордеру серії № 153071 від 20.01.2019 р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 - на підставі довіреності № 81 від 30.01.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СФЕРААВТО", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства (далі - КП) "Автотранссервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 15 720 грн. 00 коп., інфляційних втрат у розмірі 676 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 255 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15 січня 2019 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

31 січня 2019 р. до Господарського суд Одеської області надійшла заява КП "Автотранссервіс" про повернення позовної заяви позивачу, з підстав відсутності доказів здійснення досудового врегулювання спору між ТОВ "СФЕРААВТО" та КП "Автотранссервіс", яке б передувало зверненню з позовом до Господарського суду Одеської області.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, відповідно до положень ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Крім того, відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Так, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07. 2002 р. у справі № 1-2/2002 обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Слід також зауважити, що відповідачем у заяві не наведено доказів обов'язкового вжиття заходів досудового врегулювання спору до правовідносин, що виникли між сторонами у справі.

На підставі вищенаведеного, заява КП "Автотранссервіс" про повернення позовної заяви позивачу задоволенню не підлягає.

07 лютого 2019 р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ "СФЕРААВТО" про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 676 грн. 00 коп. та 3 % річних у розмірі 255 грн. 00 коп. Позивач також зазначив, в ході розгляду справи відповідачем було повністю оплачено суму основного боргу у розмірі 15 720 грн.

Позивач підтримує уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до Господарського суду Одеської області 26 лютого 2019 р.

Позивач у справі зазначає, що 05 червня 2018 р. ТОВ "СФЕРААВТО" поставило КП "Автотранссервіс" товар, а саме: шини 12,00R20154/149J (ИД-304,У-4), 18 сл., (НкШЗ) у кількості 2 шт. , загальною вартістю 15 720 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № СФ-000106 від 05.06.2018 р.

Підставою для оплати є рахунок № СФ-0000006 від 19 квітня 2018 р. Однак, відповідач свого обов'язку зі сплати вартості вищезазначеного товару не виконав, у зв'язку з чим, за даними позивача, утворилася заборгованість у розмірі 15 720 грн. 00 коп.

Позивач зазначив, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зокрема, позивач зауважує, що згідно положень даної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі вищенаведеного, на думку позивача, строк (термін) виконання КП "Автотранссервіс" обов'язку зі сплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № СФ-000106 від 05.06.2018 р., до 12.06.2018 р.

За таких обставин, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Позивач також зауважив, що згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаропозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник. який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентної річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного, позивач нарахував відповідачу за період з 13 червня 2018 р. по 26 грудня 2018 р. інфляційні втрати у розмірі 676 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 255 грн. 00 коп., які просить суд стягнути з відповідача, у зв'язку із порушенням строку оплати вартості поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, та зазначає, що КП "Автотранссервіс" платежами від 16.01.2019 р., 22.01.2019 р. та 24.01.2019 р. повністю сплачено суму основного боргу у розмірі 15 720 грн. за товар поставлений за видатковою накладною № СФ-000106 від 05.06.2018 р.

При цьому, відповідач зауважив, що договору на поставку товару не існувало, у зв'язку з чим права та обов'язки сторін врегульовано не було, зокрема, не підтверджено обов'язку КП "Автотранссервіс" виконати зобов'язання щодо оплати у визначений позивачем у позовній заяві строк - до 12.06.2018р.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що він порушив строк оплати, та для нарахування санкцій за несвоєчасну оплату.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, судом встановлено, що 19 квітня 2018 р. ТОВ "СФЕРААВТО" складено рахунок № СФ-0000006 на оплату товару , а саме: шини 12,00R20154/149J (ИД-304,У-4), 18 сл., (НкШЗ) у кількості 2 шт. вартістю 15 720 грн. 00 коп. із зазначення кінцевої дати оплати - 22 квітня 2018 р. При цьому, доказів направлення або вручення цього рахунку відповідачу для оплати матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що у строк до 22.04. 2018р. оплату рахунку № СФ-0000006 від 19.04.2018р. КП "Автотранссервіс" здійснено не було . Отже, даний рахунок втратив свою чинність, як такий що не був оплачений у встановлений у ньому строк.

У подальшому , 05 червня 2018 р. ТОВ "СФЕРААВТО" у без договірному порядку поставлено КП "Автотранссервіс" товар, а саме: шини 12,00R20154/149J (ИД-304,У-4), 18 сл., (НкШЗ) у кількості 2 шт., загальною вартістю 15 720 грн. 00 коп., відповідно до видаткової накладної № СФ-000106 від 05.06.2018 р., яку підписали директор ТОВ "СФЕРААВТО" - ОСОБА_4, та заступник директора КП "Автотранссервіс" - ОСОБА_5 (за довіреністю № 27 від 04.06.2018 р.). При цьому, дана видаткова накладна жодних посилань на рахунок № СФ-0000006 від 19.04.2018р. не містить.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, враховуючи видаткову накладну № СФ-000106 від 05.06.2018 р., між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаропозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, позивачем не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача вимоги щодо сплати вартості поставленого товару відповідно до видаткової накладної № СФ-000106 від 05.06.2018 р., в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Такою вимогою можна вважати позовну заяву, подану ТОВ "СФЕРААВТО" до Господарського суду Одеської області 03.01.2019 р., за наслідками отримання якої відповідач сплатив вартість отриманого товару у сумі 15 720 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та проти чого позивач у справі не заперечує.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач послався на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентної річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є саме прострочення виконання грошового зобов'язання. Але, як вже зазначалося судом вище, відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання допущено не було, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а також для стягнення з відповідача саме інфляційних втрат у розмірі 676 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 255 грн. 00 коп.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем зобов'язань щодо строку оплати поставленого товару, не підлягає задоволенню позов ТОВ "СФЕРААВТО" щодо стягнення з КП "Автотранссервіс" інфляційних втрат у розмірі 676 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 255 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога