Постанова

від 27.02.2019 по справі 910/8562/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 року м. Дніпро Справа № 910/8562/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Березкіна О.В., Чередко А.Є.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від відповідача: ОСОБА_1, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року (повний текст складено 28.09.2018 року)

у справі № 910/8562/18 (суддя - Манько Г.В., м. Дніпро)

за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс", м. Київ

про стягнення 212 474,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс" на користь Нікопольської міської ради Дніпропетровської області суму збитків у розмірі 212 474,60 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та судовий збір у розмірі 3 187,12 грн.

Вказане рішення мотивовано тим, що в добровільному порядку відповідач суму збитків не сплатив, рішення виконавчого комітету про затвердження акту комісії не оскаржив. Відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірний земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо оренди земельної ділянки. Наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, залишити позовну заяву без розгляду.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Суд проігнорував прохання і письмове клопотання відповідача про перенесення дати розгляду справи, таким чином позбавивши відповідача можливості вирішити частину спору шляхом укладення мирової угоди і обґрунтувати в судовому засіданні неможливість сплати всієї суми заборгованості відразу. Докази отримання відповідачем листів із повідомленням стосовно приведення у відповідність правовстановлюючих документів на землю не були надані суду позивачем. Судом першої інстанції не було розглянуто розмір збитків, механізм їх визначення, обґрунтованість їх пред`явлення. Контр-розрахунок відповідача не було прийнято до уваги. Позивач бажає стягнення з відповідача збитків, не надавши доказів того, що він реально поніс такі збитки. Договір оренди землі не є єдиним та вичерпним документом для підтвердження відповідачем свого набутого права власності на об`єкт нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці. Позивач всупереч нормам закону встановлює індивідуальні ставки плати за землю. Невизначеність на території міста ставки орендної плати за землю приводить до неможливості укладення договору оренди землі. Рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 26.06.2015 року, не було своєчасно опубліковане, у зв`язку з чим набуло чинності лише з 01.01.2017 року.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду від 25.09.2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що при прийнятті рішення, судом першої інстанції були повністю з'ясовані обставини справи, норми матеріального та процесуального права не порушені. Згідно законодавства України міська рада не зобов'язана встановлювати ставки місцевих податків та зборів. Застосування за 2015-2016 роки ставки 3 % від нормативної грошової оцінки здійснювалось на підставі Податкового кодексу України. Матеріали справи містять рішення Нікопольської міської ради № 13-63/VІ від 26.06.2015 року, яким встановлено земельний податок на земельні ділянки на території міста Нікополя. Рішенням Нікопольської міської ради № 1-24/VІІ від 14.07.2017 року встановлено земельний податок на території міста Нікополя на 2018 рік. У вказаному рішенні зазначено, що рішення Нікопольської міської ради № 13-63/VІ від 26.06.2015 року діє до 01.01.2018 року. В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки за 2017 рік та листи відділу Держгеокадастру з розміром кумулятивного коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, згідно яких здійснювався розрахунок збитків. Отже, відповідач, як користувач землі мав би розрахувати податок за землю згідно витягу про нормативну грошову оцінку землі. Відповідач набувши права власності, належним чином не оформив правовідносин щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, що суперечить законодавству. Внаслідок цього позивач був позбавлений можливості отримати дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитків у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 року (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., Кузнецов В.О., Березкіна О.В) відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2018 року.

В судовому засіданні 20.12.2018 року оголошено перерву до 27.12.2018 року.

Через неможливість судді Кузнецова В.О. продовжувати розгляд апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням у відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням керівника апарату суду від 26.12.2018 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Березкіна О.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2018 року справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року прийнято до свого провадження колегією суддів у зазначеному вище складі.

Іншою ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2018 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 04.02.2019 року.

04.02.2019 року в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

В судовому засіданні 04.02.2019 року оголошено перерву до 27.02.2019 року.

Позивач в судове засідання 04.02.2019 року свого повноважного представника не направив.

На адресу апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача. У вказаній заяві представник позивача також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на судове рішення, враховуючи те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

11.09.2012 року Нікопольською міською радою та ДП "Строй-Маркет Груп" (колишня назва відповідача) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,3234 га (3 234 кв.м.), розташованої за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченко, 69/1, кадастровий номер 1211600000:03:020:0106, який зареєстрований у Нікопольському районному відділі ДРФ центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2012 року № 040811000130. Термін дії зазначеного договору оренди земельної ділянки 5 років (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 вказаного договору оренди).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у вигляді відсотків від діючої нормативно-грошової оцінки земель міста Нікополь із врахуванням дворічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати складає 12 %.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір достроково розірваний 25.09.2013 року.

На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля (дата реєстрації - 24.04. 2013 року, номер запису про право власності 780971).

Право власності на будівлю зареєстроване за відповідачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08.12.2017 року.

На виконання рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 22.06.2016 року № 467 "Про створення робочої групи для обстеження земельних ділянок в місті Нікополі, що використовуються юридичними особами без правовстановлюючих документів" 09.09.2016 року робочою групою у відповідному складі було обстежено земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна та встановлено, що за вказаною адресою здійснює свою діяльність супермаркет "Фуршет".

На підставі заяви ДП "Строй-Маркет Плюс" від 16.04.2014 року № 348 про надання земельної ділянки в оренду 16.06.2014 року Нікопольською міською радою Дніпропетровської області прийнято рішення № 16-47/УІ "Про надання Дочірньому підприємству "Строй-Маркет Плюс" в оренду земельної ділянки по вул. Шевченко, 6,9/1 за фактичним розміщенням нерухомого майна". Згідно вказаного рішення ДП "Строй-Маркет Плюс" надано в оренду терміном на 7 років земельну ділянку площею 0.3234 га на вул. Шевченка, 69/1 (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:047:0169) за фактичним розміщенням нерухомого майна. Орендна плата на земельну ділянку встановлена у розмірі 12 % від діючої нормативної грошової оцінки земель. Згідно пункту 3 вказаного рішення ДП "Строй-Маркет Плюс" зобов'язано в місячний термін від дати прийняття цього рішення укласти договір оренди землі з міською радою; в чотирьох місячний термін від дати прийняття рішення зареєструвати договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства. В разі не виконання умов пункту 3 цього рішення втрачає чинність (пункт 4).

З дати прийняття міською радою рішення, а саме - 16.06.2014 року і по час звернення позивача з даним позовом до суду договір оренди між Нікопольською міською радою та Дочірнім підприємством "Строй-Маркет Плюс" не укладено та не зареєстровано.

На адресу відповідача позивачем направлялись листи із повідомленнями про приведення у відповідність правовстановлюючих документів на землю.

Матеріали справи не містять відповідей на листи позивача.

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.04.2017 року № 181 затверджено склад комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ДП "Строй-Маркет Плюс" по вул. Шевченко, буд. 69/1. Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 08.11.2017 року № 665 затверджений новий склад вказаної комісії.

Із листа Нікопольської об'єднаної Державної Податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровській області від 22.11.2017 року № 408/9/04-07-07-43 вбачається, що земельний податок за період з 2015-2017 року відповідачем частково сплачувався.

18.01.2018 року відбулося засідання комісії, на яке відповідач не з'явився. В зв'язку з чим позивачем вирішено повторно викликати землекористувача.

12.02.2018 року позивачем було здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Шевченко, буд. 69/1 та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться нежитлова будівля, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки.

На засіданні комісії від 29.03.2018 року було вирішено визначити землекористувачу ДП "Строй-Маркет Плюс" по вул. Шевченка, 69/1 у м. Нікополі розмір збитків у вигляді неодержаних доходів за земельну ділянку з кадастровим номером: 1211600000:03:020:0106 площею 0,3234 га (3 234 м. кв.) по вул. Шевченка, 69/1 у м. Нікополі за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року у сумі 212 474,60 грн.

11.04.2018 року рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 283 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ДП "Строй-Маркет Плюс" по вул. Шевченко, 69/1 в м. Нікополі та визначено нарахувати землекористувачу збитки у вигляді неодержаних доходів за земельну ділянку площею 3 234,00 кв.м. (кадастровий номер: 1211600000:03:020:0106) за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року у сумі 212 474,60 грн.

Листом позивача від 18.04.2018 року № 2953/18 відповідача було проінформовано про прийняте рішення щодо сплати збитків та необхідність укладення договору оренди землі.

В добровільному порядку відповідач суму збитків не сплатив, рішення виконкому про затвердження акту Комісії не оскаржив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається оренда плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин. якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 та 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 152, 156 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, дійшов висновку, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносин щодо оренди земельної ділянки та в зв'язку з цим про стягнення збитків з відповідача за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року.

Таким чином, місцевий господарський суд застосував до правовідносин сторін приписи статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, глави 24 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків від 19.04.1993 року № 284. Господарський суд встановив склад цивільного правопорушення у бездіяльності відповідача - невжиття ним передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, що призвело до неодержання доходів територіальною громадою.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах ОСОБА_2 Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/2412/17.

Правові норми та судову практику слід застосовувати таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту, а саме - сталою, найбільш (найчастіше) визнаною та передбачуваною, якою у даному випадку є правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин статей, що регулюють кондикційні правовідносини в господарському праві, про що свідчить численна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах у тому числі, окрім зазначеної вище, постанова ОСОБА_2 Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

Враховуючи наведене, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки.

Як вбачається із змісту позовної заяви, Нікопольська міська рада, звертаючись до суду із позовом як на правову підставу своїх вимог вважала за доцільне послатись на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та вважала, що сума стягнення 212 474,60 грн. є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачу завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю. Разом з тим, позивач також в позовній заяві посилався на приписи частин 1 та 3 статті 157 Земельного кодексу України щодо відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та положення Порядку визначення та відшкодування збитків від 19.04.1993 року № 284.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2019 року у справі № 916/678/18 звернув увагу, що підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права. Зі змісту частини 2 статті 4, статті 162 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову. При цьому, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 908/2552/17.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній впродовж 2015-2016 років) розмір орендної плати встановлювався у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

В свою чергу, згідно з пунктом 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року) розмір орендної плати встановлювався у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Таким чином, в період з 2015 року по 2016 рік граничний (мінімальний) розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки землі чітко встановлювався в силу прямих вказівок закону, як наслідок, не потребував додаткового регулювання рішеннями органів місцевого самоврядування про встановлення ставок земельного податку і орендної плати. Натомість, у 2017 році річний розмір орендної плати не міг бути меншим розміру земельного податку, тобто прив'язувався до земельного податку, який в свою чергу мав встановлюватися для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, що неможливо визначити без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Нікопольської міської ради № 13-63/VІ від 26.06.2015 року встановлено земельний податок на земельні ділянки на території міста Нікополя.

Рішенням Нікопольської міської ради № 1-24/VІІ від 14.07.2017 року встановлено земельний податок на території міста Нікополя на 2018 рік. У вказаному рішенні зазначено, що рішення Нікопольської міської ради № 13-63/VІ від 26.06.2015 року діє до 01.01.2018 року.

Враховуючи викладене та наявність прийняття Нікопольською міською радою рішення про встановлення ставок земельного податку на 2017 рік, колегія суддів вважає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Розмір безпідставно збережених відповідачем коштів було розраховано позивачем, з урахуванням сплаченого відповідачем земельного податку.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року, які підлягають стягненню, становить 36 240,12 грн. (71 802,48 (сума за 8 місяців) - 35 562,36 грн. (сума, сплачена відповідачем у 2015 році)), за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року становить 104 194,04 грн. (154 469,80 грн. (сума за 2016 рік) - 50 275,76 грн. (сума, сплачена відповідачем у 2016 році)) та за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року становить 72 040,44 грн. (164 035,59 грн. (сума за 2017 рік) - 91 995,15 грн. (сума, сплачена відповідачем у 2017 році)). Загальний розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року складає 212 474,60 грн.

Правомірність розрахунку позивача (розмір, період нарахування) відповідачем належними доказами не спростовано, а тому колегія суддів вважає, що позов в частині суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати та періоду нарахування є доведеним та обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, як землевласника, є належним та ефективним, у зв'язку із чим, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2015 року по 31.12.2017 року в сумі 212 474,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції незважаючи на те, що позов було заявлено Нікопольською міською радою з посиланням, у тому числі, на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, було помилково кваліфіковано спірні правовідносини та обґрунтовано рішення з посиланням на інші правові підстави (про відшкодування збитків на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України), ніж ті, що були фактично зазначені позивачем у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, як деліктних, є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та судовій практиці Верховного Суду.

Разом з тим, здійснена судом помилкова кваліфікація спірних правовідносин у даному випадку не призвела до неправильного вирішення спору по суті.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами і не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, рішення господарського суду від 25.09.2018 року необхідно змінити, виключивши із його резолютивної частини посилання на стягнення з відповідача збитків. В зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення необхідно викласти в новій редакції, згідно з якою зазначити про стягнення з Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс" на користь Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 212 474, 60 грн. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року у справі 910/8562/18 слід залишити без змін.

3.3.4. Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року у справі № 910/8562/18 - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Плюс" (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6, ідентифікаційний код 37910439) на користь Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (код 37338501, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3) 212 474, 60 грн."

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 року у справі 910/8562/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.03.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

А.Є. Чередко