Рішення

від 25.02.2019 по справі 922/3171/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3171/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код 04059243 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Харків", 61125, м. Харків, пров. Донецький, 18, код 31439805 про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 08-21/509/2-19 від 19.02.2019

відповідача - ОСОБА_1 в.о. керівника згідно наказу №13 від 15.02.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Харківської міської ради (позивач) до ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ" (відповідач) в якій позивач просить суд :

- Розірвати договір оренди землі, укладений 29.09.2014 між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ» (пров. Донецький, 18, м. Харків, 61125, ідентифікаційний код 31439805) на додаткову земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові, зареєстрований 14.05.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 9696964.

- Звільнити додаткову земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові шляхом демонтажу частини комплексу торговельних павільйонів та зупинки для очікування транспорту.

- Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ» (пров. Донецький, 18, м. Харків, 61125, ідентифікаційний код 31439805) повернути додаткову земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА:

На підставі рішень Харківської міської ради від 25.04.2012 № 693/12 та від 20.11.2013 № 1316/13 між Харківською міською радою та ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ 29.09.2014 укладений договір оренди землі на додаткову земельну ділянку площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) для будівництва багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) строком до 31.12.2015.

На підставі рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 36/15 ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ поновлено договір оренди землі на земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028 площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові до 31.12.2018 (додаткова угода від 19.02.2016).

Проведеним на місцевості оглядом земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові використовується для експлуатації частини комплексу торговельних павільйонів та зупинки для очікування транспорту.

Умова встановлена п. 8 договору оренди землі щодо будівництва до 31.12.2018 багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою на земельній ділянці із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028 площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ не виконана.

На підставі викладеного, Харківська міська рада вважає, що договір оренди землі укладений 29.09.2014 між Харківською міською радою та ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ підлягає розірванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 21.11.2018 було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 776 від 11.01.2019) в якому він заперечує проти позову.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА:

19 грудня 2018 року п.8 рішення Харківської міської ради поновлено до 31.12.2020року ТОВ "АУДІ-ЦЕНТРХАРКІВ" договір оренди землі, між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ на земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові, зареєстрований 14.05.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 9696964.

Також відповідач зазначає про те, що 28 березня 2012 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №171, започатковано постійно діючий ярмарок продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: провулок Донецький, 18. Рекомендовано ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ" провести необхідні організаційні заходи згідно з чинним законодавством для забезпечення функціонування ярмарку.

Таким чином, відповідач вважає, що викладені у відзиві факти та докази спростовують доводи Харківської міської ради викладені в позовній заяві щодо необхідності розірвання договору оренди землі та необхідності звільнення земельної ділянки, у зв'язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 14.01.2019 було продовжено строк підготовчого провадження по справі до 18.02.2019.

Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 статті 182 ГПК України, з'ясувавши, що Позивач надав всі наявні докази, на які він посилається, керуючись ч. 6 статті 183, п. 3 ч. 2 статті 185 ГПК України, суд постановив ухвалу від 11.02.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 18.02.2019.

В судовому засіданні 18.02.2019 по розгляду справи по суті було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 25.02.2019.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Представник позивача підтримував вимоги, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив відповідача не надав.

Представник відповідача проти позову заперечував.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішень Харківської міської ради від 25.04.2012 № 693/12 та від 20.11.2013 № 1316/13 між Харківською міською радою та ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ 29.09.2014 укладений договір оренди землі на додаткову земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові, для будівництва багатофункціонального торговельно- розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) строком до 31.12.2015.

Згідно п.8 даного договору останній укладено строком до 31.12.15 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п.15 земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації)

На підставі рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 36/15 ТОВ АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ поновлено договір оренди землі на земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028 площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові до 31.12.2018 (додаткова угода від 19.02.2016).

Згідно додатку до рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 36/15, копія якого надана позивачем до своєї позовної заяви, вбачається, що договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові, для будівництва багатофункціонального торговельно- розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою - зареєстрований 14.05.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право № 9696964.

19.02.2016 між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29.09.2014, згідно якої даний договір укладено строком до 31.12.2018 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області 19 листопада 2018 з даною позовною заявою та у якості підстави розірвання договору оренди землі від 29.09.2014 укладеного між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ вказує на невиконання умови п. 8 даного договору щодо будівництва до 31.12.18 багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою та окремо використання земельної ділянки для експлуатації частини комплексу торговельних павільйонів та зупинки для очікування транспорту.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок, що в частині невиконання умови п.8 даного договору щодо будівництва багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою Харківська міська рада звернулася з даною позовною заявою передчасно, тобто до можливого порушення прав та інтересів, оскільки виконання даного обов'язку відповідачем спливало 31.12.18, а позовна заява подана з урахуванням даної підстави 19.11.18, тобто за понад 40 днів до можливого порушення.

19.12.18 рішенням 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1360/18 Про поновлення договорів оренди землі та продовження строків будівництва об'єктів поновлено договір оренди землі на земельну ділянку із кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га по пров. Донецькому, 18 (№ 18 та колишній № 24) у м. Харкові до 31.12.2020 року.

З урахуванням вказаного рішення позивача, яке винесено після звернення до суду з даною позовною заявою, суд вважає, що Харківська міська рада здійснила вільне волевиявлення, яким визнала дотримання товариством з обмеженою відповідальністю АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ договору оренди землі від 29.09.2014 та відсутністю необхідності розірвання вказаного договору.

Окремо судом встановлено, що 28.03.12 рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №171, яке є чинним на час розгляду даної справи, започатковано постійно діючий ярмарок продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: місто Харків пров. Донецький,18.

Таким чином, позивач, на необмежений період, до дати передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю АУДІ-ЦЕНТР ХАРКІВ спірної земельної ділянки, фактично погодив іншим суб'єктам право використовувати її для ярмарку продовольчих та непродовольчих товарів.

З урахуванням викладеного, використання земельної ділянки для експлуатації частини комплексу торговельних павільйонів на даній земельній ділянці мав можливість здійснювати не лише відповідач, а і інші суб'єкти.

При цьому позивач не надав до суду жодного доказу передбаченого ГПК України, який би підтверджував факт експлуатації частини комплексу торговельних павільйонів на даній земельній ділянці саме відповідачем.

В підтвердження своїх вимог, позивачем подано акт обстеження земельної ділянки №1257/18 від 28.09.2018 та лист №8168/0/27-18 від 26.10.2018.

Суд надаючи оцінку акту №1257/18 від 28.09.18 складеного провідним спеціалістом відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 як можливому доказу факту експлуатації частини комплексу торговельних павільйонів на даній земельній ділянці, встановив що позивачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження законності повноважень та фаху ОСОБА_3 на складання даних актів.

При цьому суд з даного акту не вбачає наявність доказів що зазначена експлуатація здійснюється відповідачем.

Суд відхиляє, як неналежні, аргументи в позовній заяві щодо зміни цільового призначення Відповідачем орендованої земельної ділянки на цій ділянці як підставу для розірвання Договору, у т.ч. з огляду на таке.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує норма пункту "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України, згідно з якою землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином законодавець визначає використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з нормами частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та частини 2 статті 651 ЦК України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу другої сторони договору - орендодавця.

Сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду під будівництво багатофункціонального торговельно-розважально-офісного комплексу з паркінгом та гостьовою парковкою. Отже Позивач надав Відповідачу згоду на будівництво на земельній ділянці, наданій Відповідачу в оренду за Договором.

В пункті 30 Договору сторони також погодили право орендаря самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності та за письмовою згодою орендодавця (Позивача) зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Саме зміна без згоди позивача об'єкта будівництва, визначеного в пункті 15 Договору, стала тією обставиною, з якою позивач пов'язує зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки та порушення умов Договору.

Однак Суд не погоджується з такими доводами.

Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Виходячи з викладеного та враховуючи частину 5 статті 20 Земельного кодексу України, Суд дійшов висновку, що зміна об'єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, що була надана саме під будівництво в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення.

При цьому Суд зауважує, що у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об'єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому зміна об'єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки та не є підставою для розірвання такого договору згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України.

До того ж згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України для розірвання договору у разі істотного порушення договору підлягають доведенню обставини завдання однією стороною через істотне порушення договору шкоди другій стороні, внаслідок якої друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таких обставин у спірних правовідносин встановлено не було.

У зв'язку із викладеним, суд вважає, що зміна об'єкту будівництва на земельній ділянці, що була передана в оренду під будівництво із визначенням категорії земельної ділянки "землі житлової та громадської забудови", не є зміною цільового призначення земельної ділянки, на якій планується будування або будується відповідний об'єкт, та не є істотним порушенням умов договору оренди.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 17.04.2018 по справі №924/1032/17.

Таким чином Суд робить висновок про відсутність підстав згідно зі статтями 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та частиною 2 статті 651 ЦК України для розірвання Договору, а отже і про відсутність підстав повернення Відповідачем орендованої земельної ділянки, що є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, такі, що не підтверджуються наданими суду доказами, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи факт неправильних дій Позивача та відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою ст. 129 ГПК України, покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Харків" відмовити повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору покласти на Харківську міську раду.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр Харків", 61125, м. Харків, пров. Донецький, 18, код 31439805.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_4