Рішення

від 28.02.2019 по справі 902/721/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2019 р.          Cправа № 902/721/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юга-Бум" (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, 24Б)

до: Приватного підприємства "Афіна БК" (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Магістральна, буд. 20)

про стягнення 432 174,80 грн. - заборгованості згідно договору поставки, -

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

В С Т А Н О В И В :

08.11.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юга-Бум" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "Афіна БК" про стягнення 432174,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №1-08/18 від 22.08.2018 р. в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 12.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/721/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження Підготовче засідання у справі було призначено на 12.12.2018 р.

Ухвалою від 12.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/721/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29 січня 2019 р.

Ухвалою суду від 21.12.2018 р. підготовче засідання було призначено на 28.01.2019 р., оскільки 29.01.2019 р. суддя Колбасов Ф.Ф. перебував у відрядженні.

Ухвалою від 25.01.2019 р. підготовче засідання було призначено на 30.01.2019 р., оскільки станом на 28.01.2019 р. суддя Колбасов Ф.Ф. перебував у відрядженні.

28.01.2019 р. від позивача до суду надійшов лист № 3 від 28.01.2019 р. із довідкою № 2 від 28.01.2019 р. про те, що станом на 28.01.2019 р. заборгованість в розмірі 412 348, 20 грн. відповідачем не погашена.

29.01.2019 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов лист про те, що директор не може з"явитися в засідання, оскільки перебуває в лікарні, інших представників підприємство немає.

Ухвалою від 30.01.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/721/18 для судового розгляду по суті на 28 лютого 2019 р.

13.02.2019 р. від позивача до суду надійшло клопотання від 01.02.2019 р. про продовження розгляду справи без участі позивача. У вказаному клопотанні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

27.02.2019 р. на електронну адресу суду від директора відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

На визначену судом дату – 28.02.2019 р. р. в судове засідання представники сторін не з"явилися.

Про те, що позивач повідомлений про дату судового засідання свідчить його клопотання від 01.02.2019 р., у якому він зазначає, що розгляд судового засідання призначений на 28.02.2019 р.

Ухвали суду, які направлялися відповідачу на адресу вказану у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, повернулися органом поштового зв»язку до суду із довідками про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».

Окрім того, про те, що відповідач повідомлений про дату судового засідання свідчить його клопотання від 27.02.2019 р., у якому він зазначає, що розгляд судового засідання призначений на 28.02.2019 р.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці представників сторін в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

При цьому, ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч.1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, однак останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

У зв'язку з вищезазначеним, підлягає задоволенню клопотання позивача про розгляд справи без його участі, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки не містить електронного цифрового підпису.

Окрім того, подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Суд зазначає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.

22.08.2018 р. між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГА - БУМ» (в договорі – «Продавець») та відповідачем – Приватним підприємством «АФІНА БК» (в договорі – «Покупець») було укладено договір купівлі – продажу № 1-08/18.

Предметом даного Договору є товар, найменування. Кількість та вартість якого зазначена в рахунках – фактурах, що видаються на замовлені партії (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.3. Договору Продавець повинен повністю передати товар Покупцю протягом 15 днів з моменту укладання договору. Передача товару Покупцю відбувається за адресою: м. Вінниця, вул. Винниченка, 28. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцю, що оформляється накладною.

Загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 412348, 20 грн. Покупець здійснює оплату купленого товару на умовах відтермінування платежу строком на 14 робочих днів з моменту отримання товару та видаткової накладної (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до підп. 4.1.1. п. 4.1, підп. 4.2.1., 4.2.2. п. 4.2. Продавець зобов'язався вчасно передати Покупцю товар у стані, що відповідає умовам договору. Покупець зобов'язався прийняти товар за кількістю, якістю, асортиментом та комплектністю відповідно до вимог законодавства та оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим Договором.

В п. 5.2. Договору сторони домовилися, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов»язання щодо оплати.

Договір діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2018 р. (п.8.1. Договору).

На виконання умов договору купівлі – продажу № 1-08/18 від 22.08.2018 р. позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар на загальну суму 412 348, 20 грн., що стверджується обопільно підписаною сторонами видатковою накладною № Ю – 00000122 від 06.09.2018 р.

Відповідач надав позивачу гарантійний лист, у якому гарантував позивачу, що здійснить повну оплату по договору протягом 14- ти робочих днів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за отриманий товар, таких доказів не надав суду і відповідач, що свідчить про невиконання відповідачем взятого в договорі зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань відповідачем, 30.10.2018 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про оплату 412 348, 20 грн. Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідь на претензію відповідач не надав.

Невиконання відповідачем взятого в договорі зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в сумі 412 348, 20 грн. і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору № 1-08/18 від 22.08.2018 р. вбачається, що за своєю правовою природою він є договором купівлі - продажу.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1, 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд, прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення 412 348, 20 грн. основного боргу. Вказане є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Поряд з цим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 1525, 12 грн. – 3 % річних та 18 301, 48 грн. – пені за період прострочення 22.09.2018 р. – 05.11.2018 р.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.2. Договору сторони домовилися, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов»язання щодо оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних встановив, що виходячи із суми основного боргу 412348, 20 грн., за період прострочення 22.09.2018 р. - 05.11.2018р. розмір пені складає 18 301, 48 грн., 3% річних – 1525, 12 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 42, 46, 73, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Афіна БК" (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Магістральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 33196519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юга-Бум" (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, 24Б, код ЄДРПОУ 33911597) 412348, 20 грн. – боргу, 18 301, 48 грн. - пені, 1525, 12 грн. - 3% річних та 6600, 00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21000, м. Вінниця, вул. Гонти, 24Б)

3 - відповідачу (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Магістральна, буд. 20)