Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/14626/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/14626/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/14626/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство"

до акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Чуловського Володимира Анатолійовича

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

За участю представників сторін:

від позивача: Касіч А.М., керівник, наказ № 3-К від 29.01.2019р.

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Білоцерківське птахопідприємство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса № 19075, вчиненого 12.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем здійснено подвійне стягнення грошових коштів за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41.06-13/1-98 від 13.06.2018р. Крім того, позивач зазначає, що умовами кредитного договору не передбачалось задоволення вимог кредитора в позасудовому порядку, тобто на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також відповідачем не направлялась вимога на адресу позивача щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018р. відкрито провадження у справі № 910/14626/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 06.12.2018р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича.

22.11.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

04.12.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії претензії №27.02./67-3813 від 13.11.2009р., наявної в матеріалах справи №22/366.

05.12.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній зазначив, що строк користування кредитними коштами, виданими згідно Кредитного договору, закінчився лише 12 червня 2018 року, а тому станом на дату подання відзиву на позов у позивача наявна заборгованість перед акціонерним товариством Укрсоцбанк за Кредитним договором. У зв'язку з тим, що грошей, які надійшли від реалізації майна у 2012 році, було недостатньо, відповідач, користуючись правом, передбаченим чинним законодавством, вчинив виконавчий напис на кредитному договорі.

Представник позивача у підготовчому засіданні 06.12.2018р. підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/14626/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 17.01.2019р.

17.01.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019р. відкладено підготовче засідання у справі на 31.01.2019р., у зв'язку з неявкою в підготовче засідання представників сторін та не повідомлення про причини неявки.

30.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення (розрахунок) по справі.

Представник позивача у підготовчому засіданні 31.01.2019р. підтримав позовні вимоги та просив призначити справу до судового розгляду.

При цьому, від відповідача в підготовче засідання з'явився представник ОСОБА_3, який не мав статусу адвоката та діяв на підставі довіреності, проте, просив допустити його до участі в засіданні суду, посилаючись на те, що справа є малозначною.

Судом у підготовчому засіданні роз'яснено представнику позивача, що згідно з Перехідними положеннями Конституції України, зокрема, пунктом 16-1 підпунктом 11, представництво, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції, здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Крім того, питання порядку розгляду справи вирішується судом при відкритті провадження у справі та саме суд встановлює, чи відноситься певна справа до категорії складних справ або малозначних справ з огляду на підстави та предмет заявлених позовних вимог.

В ухвалі про відкриття провадження у справі № 910/14626/18 від 06.11.2018р. суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що справа є складною та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 не мав права здійснювати представництво за довіреністю акціонерного товариства "Укрсоцбанк", оскільки не є адвокатом. Судом запропоновано стороні забезпечити представництво інтересів позивача в судовому процесі.

Представники третьої особи в підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/14626/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2019р.

В судовому засіданні 21.02.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.02.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2008р. між ЗАТ Білоцерківське птахопідприємство та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк був укладений договір про надання невідновлюваної кредитної ліній (надалі - Кредитний договір) № 41.06-13/1-98, відповідно до п 1.1. якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - "кредит", на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 1.4. кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з позичальником договір іпотеки №02-10/2335 від 13.06.2008р., згідно з яким предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: комплекс, нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Е, загальною площею 1327,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква вул. Сквирське шосе, 176-К, заставною вартістю 2 735 400 грн., що зо офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору становить 563 500,40 доларів США.

У п. 3.2.7. кредитного договору сторони погодили, що кредитор має право у випадках, передбачених у п. 2.8., 2.12.3. цього договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у ви. 3.3.3.-3.3.17 цього договору, а також, у разі порушення позичальником або третьою особою (заставодавцем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними з п.1.4. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором був укладений іпотечний договір за № 02-10/2335 від 13.06.2008р.

Відповідно до п. 3.2.7 кредитного договору, відповідач надіслав позивачу претензію №27.02/67-3813 від 13.11.2009р. про розірвання договору та повернення всієї суми заборгованості.

04.06.2010р. РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №19622319 з виконання виконавчого напису нотаріусу реєстраційний № 3343, вчиненого 17.05.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, який складається з А - адмінбудинку, Б - прохідної, В - ТП, Г - гаражів, Д - склад, Е - інкубаторний цех, належні на основі права власності ЗАТ Білоцерківське птахопідприємство за реєстраційним № 6805605, місцезнаходження: Київська обл., м. Біла Церква вул. Сквирське шосе, 176-К для задоволення вимог АКБ СР КМФ Укрсоцбанк на підставі договору іпотеки.

10.08.2012р. згідно Протоколу № 2-064/12/БЦР-і про проведення прилюдних торгів продано нерухоме майно ПрАТ Білоцерківське птахопідприємство , яке було предметом іпотеки та забезпеченням виконання зобов'язань перед АКБ СР Укрсоцбанк по кредитному договору від 13.06.2008р.

12.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №19075, про стягнення на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості, що виникла по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41.06-13/1-98 від 13 червня 2008 року, боржником за яким є ЗАТ Білоцерківське птахопідприємство .

У вказаному виконавчому написі зазначено:

- строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів:

- стягнення частини боргу проводиться за період з 12 вересня 2016 року по 12 вересня 2017 року:

- сума частини боргу складається з: строкова заборгованість - 30 037,00 дол. США; прострочена заборгованість - 295 833,00 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих % -1 520,72 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих % - 333 289,36 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих комісіях - 54,31 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих комісіях - 13 204,19 дол. США:

- сума частини боргу становить 673 938,58 дол. США, та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису.

23.08.2018р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального юстиції у Київський області Василевич Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57064040 за виконавчим написом нотаріуса №19075 від 12.09.2017р.

ПрАТ Білоцерківське птахопідприємство з сумою заборгованості, зазначеної в виконавчому написі нотаріуса № 19075, вчиненого 12.09.2017р., не погоджується та стверджує, що заборгованість перед АТ Укрсоцбанк по Договору про надання невідновлюваної кредитної ліній № 41.06-13/1-98 від 13.06.2008р. відсутня, у зв'язку із чим просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса № 19075, вчинений 12.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем здійснено подвійне стягнення грошових коштів за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 41.06-13/1-98 від 13.06.2018р. Також, позивач зазначає, що умовами кредитного договору не передбачалось задоволення вимог кредитора в позасудовому порядку, тобто на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також відповідачем не направлялась вимога на адресу позивача щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р.

Так, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно з ч. 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат" , перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до розділу 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Крім того, згідно п. 5.1. розділу 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МінЮсту № 296/5 від 22.02.2012 року виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (п.5.1 розділу 16 Порядку).

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса є відсутність спору щодо такої заборгованості, тобто її безспірний характер.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015р. у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17 наведено правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018р. у справі № 320/8269/15-ц наголосила, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17). При цьому, лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015р. у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення зазначеної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, наведеній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.2.7 Кредитного договору відповідач надіслав позивачу претензію № 27.02/67-3813 від 13.11.2009р. про розірвання договору та повернення всієї суми заборгованості.

Тобто, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Кредитний договір припинив свою дію з того моменту, як відповідач скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором в порядку п. 3.2.7 Кредитного договору та ст. 1050 ЦК України, тобто з 13.11.2009р.

Відтак, у кредитора (відповідача) були відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за період з 12.09.2016р. по 12.09.2017р. та неустойки поза строком дії кредитного договору, оскільки зазначене законом не передбачено.

З вищезазначеного вбачається, що відповідачем нотаріусу не було надано документів, які б підтверджували, що стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. не виконано вимоги ст. 88 Закону України " Про нотаріат", що є підставою для задоволення позову.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку про неправомірність вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису; доказів зворотного відповідачем не надано.

Викладені у відзиві заперечення відповідача, не спростовують висновків суду, твердження відповідача про безспірність заборгованості суд визнає необґрунтованими і такими, що спростовуються обставинами, встановленими судом.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового спору під час розгляду даної справи.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис № 19075, вчинений 12.09.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, будинок 29; ідентифікаційний код 00039019) на користь приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" (09175, Київська обл., Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вул. Перемоги, будинок 30; ідентифікаційний код 19405691) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.03.2018р.

Суддя А.І. Привалов