Постанова

від 09.07.2007 по справі 31/451-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/451-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 липня 2007 р.                                                                                   № 31/451-06  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В.                                           

за участю представників:

позивача                                           Польянов Є.О. довіреність № 179

                                                          від 30.01.2007

відповідача                                       Вовчук О.Ю. довіреність № 4

                                                          від 27.01.2007 третьої особи, яка не заявляєсамостійних вимог на предметспору                                                 Гвоздецький В.А. –ліквідатор

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційнускаргу

Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії

на  постановуДніпропетровського апеляційногогосподарського суду від 29.03.2007

у справі

господарського суду № 31/451-06

Дніпропетровської області

за  позовомАкціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії  

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка”

Приватне підприємство “Юта”

простягнення штрафних санкцій

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007 (суддя Мороз В.Ф.) задоволено позов Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії  до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Мар'янівка” (далі –ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка”). Стягнуто з ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка” на користь Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії  760 000 грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 (колегія у складі суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007 скасовано. У задоволення позову відмовлено.  

Не погоджуючись із  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007, Акціонерне товариство “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статей 937, 957, 961 ЦК України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 33, 34, 40 ГПК України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н  О В И В:

У листопаді 2006 року Акціонерне товариство “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка” про стягнення 760 000 грн. штрафу. Як на підставу заявлених вимог позивач послався на договір відповідального зберігання

№ 77/1 від 28.04.2006.

Ухвалою від 28.11.2006 господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі, також залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство “Юта” (далі –ПП “Юта”).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка” як зберігачем, ПП “Юта” як заставодавцем та Акціонерним Товариством “Індустріально-експортний банк” як заставодержателем 28.04.2006 укладено договір відповідального зберігання № 77/1, згідно з яким відповідач прийняв на збереження майно, передане в заставу позивачу приватним підприємством “Юта” відповідно до умов договору про заставу товарів на складі № 77/1 від 28.04.2006, а саме: кукурудзу у кількості 600 т вартістю 400 грн. за 1 тону на суму 240 000 грн. та пшеницю 6-го класу у кількості 400 т вартістю 350 грн. за 1 тону на суму 140 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення  суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази не є належними, оскільки, за твердженням ТОВ “Агрофірма “Мар'янівка”, ним не підписувався договір відповідального зберігання № 77 від 28.04.2006, крім того позивачем не надано доказів прийняття відповідачем товару на зберігання, а саме: посвідчений складський документ.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу; договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання; письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності судами першої та апеляційної інстанції не досліджено питання щодо прийняття відповідачем як зберігачем товару на відповідальне зберігання; виконання ПП “Юта” своїх зобов'язань перед позивачем за умовами кредитного договору № 77 від 28.04.2006 щодо повернення кредитних коштів, в забезпечення виконання яких було укладено 28.04.2006 договір про заставу товарів на складі № 77/1 між позивачем та ПП “Юта” (враховуючи, що договір відповідального зберігання № 77/1 від 28.04.2006 діє до моменту повного виконання заставодавцем ПП “Юта” обов'язків, що виникають із умов цього кредитного договору); не з'ясовано, чи відбувалася видача відповідачем товару без письмового дозволу позивача як заставодержателя.  

Відповідно до ч.1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

  Касаційну скаргу  Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Дніпропетровської філії  задовольнити частково.

  Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2007 у справі № 31/451-06 скасувати.

   Справу № 31/451-06  направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя                                                                            В.Карабань

судді:                                                                                                   Л.Ковтонюк

                                                                                                              В.Чабан