Постанова

від 27.02.2019 по справі 826/13876/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13876/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2017 року №1972615147 та №1982615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що виїзна документальна перевірка ТОВ ТЕК ТРАНС-АГРО на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюк В.М. від 11.04.2017 року у справі №161/4588/17 була проведена з порушенням порядку, встановленого закону, а у відповідності до ч.3 ст.70 КАС України всі докази, одержані в результаті проведеної перевірки з порушенням закону, судом про вирішенні справи не повинні були братись до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення від 26.06.2018 року.

Крім того, апелянт зазначає, що висновки, факти і дані, викладені в акті перевірки, були зроблені та проведені без ретельного аналізу всіх обставин та матеріалів, які слід було з'ясувати та встановити, що працівниками ГУ ДФС у м.Києві фактично зроблено не було. Судом першої інстанції ці обставини також було залишено поза увагою.

Також апелянт посилається на те, що фіктивність контрагента не свідчить про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Генезіс ЛТД оформлені шляхом формального складання первинних документів та не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій, а вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, оскільки дана справа не стосується правових наслідків дій чи бездіяльності ОСОБА_2

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 КАС України та підлягає залишенню без змін. Натомість позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення господарських операцій.

У судовому засіданні ліквідатором позивача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що ТОВ Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро було ліквідовано.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 30.05.2017 року по 11.07.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 року у справі № 161/4588/17, а також на підставі наказів ГУ ДФС у м. Києві від 30.05.2017 року № 4225, від 06.06.2017 року № 4550, від 07.07.2017 року № 6146, працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Транспортно-експедиторська компанія Транс-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з ТОВ Генезіс ЛТД .

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.44.1, 44.2, ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 629873 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 629873 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 624396 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган в Акті перевірки посилався на те, що контрагентом позивача не подавались звіти про суми нарахованої заробітної плати, тобто наявність трудових ресурсів не декларувалася. Остання податкова звітність з ПДВ подана за травень 2016. Також, податковий орган послався на вирок суду, відповідно до якого керівник контрагента у грудні 2015 погодився перереєструвати на себе ТОВ Генезіс ЛТД , підписав протокол зборів учасників про призначення директором, затвердив статутний капітал у розмірі 500000 грн. Надалі ОСОБА_2 підписав наказ від 10.12.2015 року та приступив до виконання обов'язків директора, але не готував документи бухгалтерського обліку. Печатка знаходилась у невстановлених осіб, що дало цим особам можливість здійснювати незаконну діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту певним компаніям. Таким чином, як зазначається в Акті перевірки з посиланням на вирок, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України. Наведене, на думку фіскального органу, свідчить про здійснення товариством діяльності без настання правових наслідків, для забезпечення податкової вигоди третім особам шляхом формального оформлення первинних документів.

Враховуючи викладене у сукупності контролюючий орган дійшов висновку про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання поставок, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать до сплати. Фактично, як зазначає відповідач, позивачем було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів.

Крім того податковий орган дійшов висновку, що перераховані контрагенту кошти за своєю сутністю є безповоротною фінансовою допомогою та позивач повинен віднести ці кошти до складу інших витрат . У той же час зазначається, що в порушення, зокрема, ст. ст. 138 - 140 ПК України позивач до складу собівартості безпідставно відніс витрати з придбання послуг, без належного документального підтвердження, а також до складу інші витрати не віднесено безповоротну фінансову допомогу (кошти, сплачені контрагенту). В Акті перевірки зазначено, що у зв'язку з тим, що послуги фактично обліковані та списані з балансу підприємства, що є безоплатною реалізацією, тому вказані операції та безоплатно надані послуги не призвели до зменшення доходу.

04 серпня 2017 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

-№1972615147, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 624396 грн. за основним зобов'язанням та на 159099 грн. за штрафними санкціями;

-№1982615147, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 629873 грн. за основним платежем та на 157468,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим Вступна частина акту перевірки, а саме вказано що вона здійснюється на виконання ухвали від 11.04.2017 року слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, в межах кримінальної справи № 161/4588/17, щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства.

Пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

В межах спірних відносин податкові повідомлення-рішення прийняті 04 серпня 2017 року, з урахуванням вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчислення податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та ТОВ Генезіс ЛТД .

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ Генезіс ЛТД (Експедитор ; в особі директора ОСОБА_2.) та ТОВ Транс-Агро ( Клієнт ) укладено договір № 05/02-01 від 05.02.2016 року транспортного експедирування.

Згідно умов договору Експедитор зобов'язуєтеся за плату та за рахунок Клієнта організовувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу автомобільним транспортом. Перевезення оформлюються додатковими угодами, на підставі яких надаються і додаткові послуги (п. 1.2.). Експедитор, крім іншого, представляє інтереси клієнта в відносинах з перевізниками, експедиторами, митними органами та іншими підприємствами з усіх питань щодо перевезення, завантаження (вивантаження) належного клієнту вантажу (п. 2.1.1.), що у даному випадку стосувалося вантажів трейдерів.

На виконання вказаного договору між сторонами підписано 60 додаткових угод щодо організації перевезень із зазначенням: найменування вантажів (пшениця, насіння соняшника, кукурудза), пункт відвантаження (із зазначенням підприємств), пункту розвантаження (із зазначенням підприємств), ставка послуг, деталізація складових ставки, кількість вантажу до перевезення, строк відвантаження.

На підтвердження реальності проведення вказаних вище господарських операцій позивачем було надано акти надання послуг відповідні платіжні доручення.

Разом з тим, між позивачем в якості експедитора та іншими в якості замовників, також було укладено аналогічні угоди щодо організації перевезення вищенаведених вантажів.

На підтвердження реальності господарських відносин та виконання перевезень позивачем було долучено до справи копії актів здачі-прийняття робіт, на зворотному боці яких наведено перелік ТТН, що стосуються послуг, наданих за даними актами, де наведено маршрут перевезення та деталізація по кожній ТТН; товарно-транспортні накладні, в яких відображено відомості про: перевізника - позивача, замовника, бухгалтера, особи, що дозволила відпуск, водія, вагаря, реквізити накладних, що супроводжують вантаж, реквізити довіреностей на отримання ТМЦ, кількість вантажу, місця відвантаження та розвантаження, вантажно-розвантажувальні операції, номери пломб, відмітки лабораторії, інші відомості, що зазвичай супроводжують перевезення та відображаються в ТТН.

При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, вказані ТТН та акти не містять жодної згадки про контрагента (ТОВ Генезіс ЛТД ) позивача, як учасника вказаних операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що угоди з організації та власне перевезення вантажу були виконані самим позивачем та ТОВ Генезіс ЛТД не виконувались, що вказує на відсутність розумних економічних причин для оформлення спірних операцій та відображення їх в обліку, а також на відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод операціями з ТОВ Генезіс ЛТД .

Наявність оплати в даному випадку не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та не є самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Також колегія суддів зазначає, що за положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2017 року) передбачено, що зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача виступає ТОВ Генезіс ЛТД , від імені якого документи підписував ОСОБА_3.

Так, вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2017 року встановлено, що у грудні 2015 року ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи на вулиці Московській в місті Миколаєві, вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами та погодився за грошову винагороду в розмірі 1500 гривень на місяць, перереєструвати на своє ім'я юридичну особу ТОВ Генезіс ЛТД . Маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, ОСОБА_3, виконуючи вказівки невстановлених осіб, 14.12.2015 року підписав виготовлені за невстановлених слідством обставин, установчі документи, а саме: протокол №2 від 10.12.2015 року загальних зборів учасників ТОВ Генезіс ЛТД , відповідно до якого ОСОБА_3 одноособово прийняв рішення про призначення себе директором товариства, а також затвердив статутний капітал ТОВ Генезіс ЛТД в розмірі 500 000 грн. (100 %), обравши види економічної діяльності товариства (Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність).

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Генезіс ЛТД від 10.12.2015 року підписав наказ №1 від 10.12.2015 року та приступив до виконання обов'язків директора вказаного товариства.

В подальшому на підставі вказаних установчих документів, державним реєстратором проведено перереєстрацію ТОВ Генезіс ЛТД та затверджено статут ТОВ Генезіс ЛТД в новій редакції за номером запису №15221050002031840, з зазначенням про те, що ОСОБА_3 являється одноособовим власником та директором товариства (ТОВ Генезіс ЛТД код 39845572, яке зареєстровано за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, будинок 8).

Після проведення перереєстрації, документи бухгалтерського обліку, звітності, та інших документи, що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Генезіс ЛТД , а також печатка знаходилися у інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, що надало можливість цим особам здійснювати незаконну діяльність, яка полягала в наданні послуг по незаконному формуванні податкового кредиту суб'єктам господарювання та сприяло в зменшенні платежів до бюджету з податку на додану вартість по деклараціях за лютий - травень 2016 року.

Про правові наслідки щодо дій особи, щодо якої ухвалений вирок, у межах спірних вимог директора та засновника ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_3, правила частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлювали межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналіз вироку дає підстави про стверджувальну відповідь на ці два питання.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ Генезіс ЛТД є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з поставки товарів, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Колегія суддів з огляду на дотримання судом першої інстанції застосування положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2017 року), вважає правильними висновок про невідповідність первинних документів виданих ТОВ Генезіс ЛТД внаслідок доведеності нереального характеру поставки товару та складення їх за умов нездійснення господарських операцій. Вважати документи контрагента позивача належними для формування податкового кредиту не вбачається можливим, з огляду на обов'язковість вироку у цій частині.

Факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, внаслідок чого посилання позивача на не встановлення вироком обставин та відсутність наслідків для вирішення адміністративного спору, є неприйнятним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 823/419/13-а, від 15 травня 2018 року у справі № 815/5318/17.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, які визначено відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 04 серпня 2017 року №1972615147 та №1982615147. Правомірність визначення податковим органом податку обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Також колегія суддів вважає необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню заявлене у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі з підстав ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро , з огляду на настпуне.

Згідно ч. 1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пуктом 5 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, можливість закриття провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Водночас, в ч. 2 ст.319 КАС України зазначено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

З наданого у судовому засіданні Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро ліквідовано 05 лютого 2019 року. При цьому будь-яких доказів на підтвердження наявності у ТОВ Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро правонаступника, до суду надано не було.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро правонаступника, підстави для застосування ч.1 ст.319 КАС України та закриття провадження у справі відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 315, 316, 319, 321, 322 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна експедиторська компанія Транс-Агро - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В.Чаку

Судді: В.В.Файдюк

Є.І.Мєзєнцев