Ухвала

від 04.03.2019 по справі 9901/108/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2019 року

Київ

справа №9901/108/19

адміністративне провадження №П/9901/108/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Президентів України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили указів Президента України від 16.11.2004 р. № 1417/2004, від 29.12.2017 р. № 455/2017, від 29.12.2017 р. № 452/2017,-

установив:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулися до Касаційного адміністративного суду з позовною заявою до Президента України ОСОБА_5 та Президента України ОСОБА_6, в якому просили:

- Витребувати в Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 804/3539/17 для дослідження законності прийнятих судових рішень по цій справі.

- В порядку п.5 ч.2 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховному суду звернутись до Конституційного Суду України за офіційним тлумаченням положень ч.2 ст.125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом .

- Визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 Про утворення місцевих та апеляційних судів, затвердження їх мережі , яким утворено установу з назвою Дніпропетровський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ: 34824364) та установу з назвою Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ: 34513210).

- Визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , яким утворено установу з назвою Дніпровський апеляційний суд (код ЄДРПОУ: 42270629)

- Визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах , яким утворено установу з назвою Третій апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ: 42268164).

Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статті 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Так, відповідно до частини першої статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною п'ятою статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 5 цього Кодексу передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені випадки, коли коло таких осіб є обмеженим. Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував, які конкретно з його прав та охоронюваних законом інтересів порушує оскаржуваний правовий акт та які правові наслідки безпосередньо для нього породжує таке рішення суб'єкта владних повноважень.

У позовній заяві позивачі посилаються на незаконність рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду, прийнятих за результатами розгляду адміністративної справи № 804/3539/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Такі рішення, на думку позивачів, ухвалювались з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із вищезазначеним у позивачів виникла необхідність оскарження указів Президента України, якими створені вищезазначені суди.

Разом з тим, Суд зазначає, що незгода особи із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції є підставою для їх оскарження у касаційному порядку.

Натомість, звернення до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України про оскарження його актів можливе лише у випадку безпосереднього порушення таким актом прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Оскільки предметом позову в даній справі є визнання незаконними Указів Президента України Про утворення місцевих та апеляційних судів, затвердження їх мережі від 16.11.2004 № 1417/2004, Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 452/2017та Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 455/2017, Суд зазначає, що доводів, які б вказували на порушення саме оскаржуваними Указами Президента України прав, свобод та інтересів позивачів у позовній заяві не наведено.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із позовної заяви, позивачами оскаржуються Укази Президента України від 16.11.2004 р. № 1417/2004, від 29.12.2017 р. № 455/2017 та № 452/2017.

При цьому, до суду вони звернулись лише 27.02.2019 року, тобто із пропуском встановленого КАС України шестимісячного строку. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивачі не заявляли.

Відповідно до вимог статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України.

Як вбачається із позовної заяви, одним із відповідачів визначено Президента України ОСОБА_5, який на даний час не є діючим Президентом України, а тому позовні вимоги до нього не можуть розглядатися Верховним Судом відповідно до статті 266 КАС України.

Також, в порушення пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України позивачами не надано власне письмове підтвердження про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява не відповідає вимогам пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивачі не навели обґрунтування порушення оскаржуваними правовими актами прав, свобод та інтересів особи, за захистом інтересів якої вони звернулись до суду; не заявили про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та не навели поважності причин такого пропуску; не вказали відомостей, визначених частиною 5 статті 160 КАС України та не надано власного письмового підтвердження про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Враховуючи вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 19, 22, 160, 161, 169, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Президентів України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили указів Президента України від 16.11.2004 р. № 1417/2004, від 29.12.2017 р. № 455/2017, від 29.12.2017 р. № 452/2017 - залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г. Стрелець