Рішення

від 05.03.2019 по справі 120/4884/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2019 р. Справа № 120/4884/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль - Пласт" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль-Пласт" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується борг зі сплати податку на додану вартість в сумі 4041,13 грн., в тому числі основного платежу - 756,59 грн., штрафної санкції - 3284,54 грн., пені - 0,00 грн. Сума заборгованості виникла у зв'язку самостійним декларуванням зобов'язань та донарахуванням штрафних санкцій. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення. Також, враховуючи, що майно, яке б могло б бути джерелом погашення вказаної заборгованості у відповідача відсутнє, позивач керуючись п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на рахунках ТОВ "Консоль-Пласт" у банках на суму податкового боргу.

Ухвалою суду від 02.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження для написання відзиву, з поясненнями по суті заявлених позовних вимог та доданням підтверджуючих документів.

Проте, відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходив.

Ухвалу суду від 02.01.2019 направлено за адресою місця реєстрації, що зазначена в ЄДРПОУ. Однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення, з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінчення терміну зберігання".

Відповідно до частини четвертої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В силу частини 4 статті 124 КАС України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Так, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується борг щодо сплати податку на додану вартість в сумі 4041,13 грн., в тому числі основного платежу - 756,59 грн., штрафної санкції - 3284,54 грн., пені - 0,00 грн. Сума заборгованості виникла у зв'язку самостійним декларуванням зобов'язань та донарахуванням штрафних санкцій, що підтверджується обліковою карткою платника податків за 2017-2018 рік, податковою вимогою №1175-50 від 25.01.2018, податковою декларацією та податковими повідомленнями-рішеннями.

Податкова заборгованість утворилась внаслідок самостійного подання податкової декларації з ПДВ №9216880048 від 19.10.2017 на суму 1077,00 грн., однак, за платником рахувалася переплата у сумі 320,41 грн. Отже, основний платіж складає 756,59 грн.

Податкова заборгованість з ПДВ (штрафні санкції) утворилась внаслідок встановлення порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, а також правил сплати узгодженої суму грошового зобов'язання, донараховано штрафних санкцій на суму 3284,54 грн. та підтверджується обліковою карткою платника податків, актами камеральних перевірок та податковими повідомленнями-рішеннями:

- №0001005001 від 10.01.2018 на суму 2495,00 грн.;

- №0000415001 від 05.01.2018 на суму 75,64 грн.;

- №0036541201 від 27.11.2017 на суму 713,90 грн.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача направлялась податкова вимога форми "Ю" №1178-50 від 25.01.2018. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Відповідно до положень п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент вирішення справи по суті відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 4041,13 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено.

Так, відповідно до інформації, наданої листом №31/2/0541-3937 від 10.05.2018 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області територіального сервісного центру №0541 за ТОВ "Консоль-Пласт" транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до листа №02-10/2557 від 25.05.2018 Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області за товариством сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у ТОВ "Консоль-Пласт" вісутні права власності на будь-яке нерухоме майно.

Таким чином, із викладено вбачається відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п. п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ТОВ "Консоль-Пласт" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 4041,13 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль-Пласт" кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 4041,13 грн. (чотири тисячі сорок одна грн. 13 коп.).

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль-Пласт", що знаходяться на рахунках в установах банку на суму податкового боргу 4041,13 грн. (чотири тисячі сорок одна грн. 13 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль-Пласт" (21034, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Чехова, 12-а, код ЄДРПОУ 34213880)

Суддя Комар Павло Анатолійович