Рішення

від 05.03.2019 по справі 420/6032/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6032/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: АДРЕСА_1, 65058; код ЄДРПОУ 21001653) до ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 39398646), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (місцезнаходження: Французький бульвар, 7, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 39565511) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0226611210, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0226611210.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.11.2018 року о 15:55:15 год. справа № 420/6032/18 розподілена на суддю Тарасишину О.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

11.12.2018 року за вх..№ 38563/18 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із необхідність підготовки відзиву на позов, строк подання якого ще не сплинув.

12.12.2018 року за вх..№38623/18 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Усною ухвалою суду від 12.12.2018 року розгляд справи відкладено.

14.12.2018 року за вх..№ 39095/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.12.2018 року за вх..№39567/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.01.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. У зв'язку із залученням третьої особи та необхідністю надання їй можливості надати письмові пояснення у даній справі усною ухвалою суду від 10.01.2019 року розгляд справи відкладено.

21.01.2019 року за вх..№ 2052/19 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу та відповідного його розподілу у разі задоволення позовних вимог.

21.01.2019 року за вх..№2054/19 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

22.01.2019 року за вх..№ ЕП/511/19 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у зв'язку із складністю справи та необхідністю надання додаткових доказів та пояснень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року клопотання представника відповідача задоволено та продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

07.02.2019 року за вх..№ 4430/19 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

13.02.2019 року за вх..№ 5217/19 від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

13.02.2019 року за вх..№ 5222/19 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання 13.02.2019 року за відсутністю представника відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 25.02.2019 року, було перенесено у зв'язку із перебуванням судді у відпустці та призначено розгляд справи на 28.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що 30.10.2018 року відповідачем ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області було проведено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та складено Акт №32986/15-32-12-10/21001653. За результатами Акту встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та прийнято податкове повідомлення-рішення №02266112010 від 07.11.2018 року. Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а саме Конституції України та Податкового Кодексу, оскільки в основі оскаржуваного рішення покладено факт неналежного направлення податкових декларацій для реєстрації, проте пропуск строку їх подання, на думку позивача, є виною саме податкового органу. Таким чином, неналежне встановлення обставин та причино-наслідкових зв'язків призвело до винесення протиправного рішення, тому позивач і звертається до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

14.12.2018 року за вх..№ 39095/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зазначеної заяви по суті відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування правової позиції представником відповідача зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на основі встановленого беззаперечного факту пропуску строку позивачем на подання податкових декларацій для їх реєстрації. Як наслідок, було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке наразі оскаржується. За таких обставин, представник позивача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.01.2019 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, однак жодних пояснень від представника третьої особи до суду не надходило.

У судове засідання 28.02.2019 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно, про що у матеріалах справи наявні розписки про повідомлення дати наступного судового засідання (а.с. 162-163).

13.02.2019 року за вх..№ 5217/19 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

Від представника відповідача та представника третьої особи жодних клопотань не надходило.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обстанин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області Одеському окружному адміністративному суду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 фірма Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є господарюючим суб'єктом, основним видом діяльності якого, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 14).

Так, під час здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ АТ Каргілл позивачем було реалізовано сільськогосподарський товар Соняшник , у зв'язку із чим було складено податкові накладні №1 від 01.09.2018 року (а.с. 19), №2 від 02.09.2018 року (а.с. 22), №6 від 04.09.2018 року (а.с. 25), №7 від 05.09.2018 року (а.с. 28), №9 від 14.09.2018 року (а.с. 31), №10 від 15.09.2018 року (а.с. 34).

10.10.2017 року між позивачем ОСОБА_1 фірмою Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було укладено договір №101020171 про визнання електронних документів (а.с. 38-41).

П.1 Розділу 1 даного Договору встановлено, що предметом Договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с. 38).

Згідно п.3,4 Розділу 6 даного Договору Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (а.с.40).

Оскільки жодна із зазначених в п.4 Розділу 6 Договору умова не відбулась та будь-яких повідомлень щодо припинення дії Договору від органу ДФС до позивача не надходило, ОСОБА_1 фірма Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю здійснювала подання вищезазначених декларацій саме у електронній формі.

Згідно Квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 01.09.2018 року, №2 від 02.09.2018 року, №6 від 04.09.2018 року, №7 від 05.09.2018 року, №9 від 14.09.2018 року, №10 від 15.09.2018 року були направлені для реєстрації 20.09.2018 року (а.с. 20, 23, 26, 29, 32, 35 відповідно).

Крім того, згідно наданих представником позивача до відповіді на відзив документів, здійснювались численні спроби реєстрації окремих накладних протягом 27.09.2018 - 30.09.2018 року:

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №1 від 01.09.2018 року (а.с. 84-94);

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №2 від 02.09.2018 року (а.с. 96-100);

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №6 від 04.09.2018 року (а.с. 102-103);

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №7 від 05.09.2018 року (а.с. 105-106);

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №9 від 14.09.2018 року (а.с. 108-110);

Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно податкової накладної №10 від 15.09.2018 року (а.с. 112-116).

Результатом обробки у зазначених квитанціях визначено, що Документ не прийнято , а у графі Виявлені помилки зазначено, що Документ не може бути прийнятий - Відсутній укладений з платником вЂ� 21001653' договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

На виконання вказаних приписів позивачем було складено та направлено Заяву про приєднання від 28.09.2018 року №1 (а.с. 37). Однак, у відповідь на дану заяву позивачем отримано Квитанцію №1 (зворотній бік а.с. 37), де зазначено, що діючий договір присутній: від 10.10.2017 року №101020171.

З метою з'ясування причин відмови у прийнятті податкових накладних в інтересах позивача на адресу третьої особи було направлено адвокатський запит з проханням повідомити про причини односторонньої відмови органу ДФС від Договору про визнання електронних документів та про те, чи взагалі є дійсним договір (а.с. 42).

05.10.2018 року за №46/В/15-53-08-04 від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист, згідно якого позивач є суб'єктом електронного документообігу та має можливість звітувати засобами електронного зв'язку (а.с. 43).

04.10.2018 року при повторній відправці податкових накладних №1 від 01.09.2018 року, №2 від 02.09.2018 року, №6 від 04.09.2018 року, №7 від 05.09.2018 року, №9 від 14.09.2018 року, №10 від 15.09.2018 року позивачем було отримано Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з результатом Документ прийнято (а.с. 21, 24, 27, 30, 33, 36 відповідно).

30.10.2018 року відповідачем було проведено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та за результатом цієї перевірки складено Акт №32986/15-32-12-10/21001653, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних (а.с. 50-51).

02.11.2018 року позивачем було надано заперечення на зазначений акт перевірки (а.с.52-55), однак Листом ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року за №15761/10/15-32-12-10-10 позивача повідомлено про те, що заперечення залишені без задоволення (а.с. 56-58).

07.11.2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0226611210, яким застосовано штрафні санкції до ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у розмірі 46673,52 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 466735,16 грн. (а.с. 59).

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, що виникли, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про електронні документи тап електронний документообіг .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.201.1. ст.. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Статтею 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Статтею 16 цього ж Закону встановлено, що суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.

Особливості здійснення електронного документообігу при подачі податкових декларацій регулюються Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами №557 від 06.06.2017 року.

Так, п.1 Розділу ІІ цього Порядку встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Пунктами 5-6 Розділу ІІ цього Порядку встановлено, що автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.

Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання.

Згідно п.8-10 Розділу ІІ Порядку У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку наявності обов'язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору.

Згідно п.1 Розділу ІІІ цього Порядку юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом.

Пунктами 9-10 Розділу ІІІ Порядку визначено, що підставами для відмови у прийнятті Заяви про приєднання до Договору та відповідно у приєднанні до Договору є:

відсутність автора на обліку у контролюючому органі;

невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у Заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр);

наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

наявність в Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв'язку зі смертю;

наявність діючого Договору.

За результатами розгляду Заяви про приєднання до Договору автор отримує другу квитанцію про приєднання до Договору або другу квитанцію про відмову в прийнятті Заяви про приєднання до Договору із зазначенням причини її неприйняття.

Згідно п.14 Розділу ІІІ Порядку дія Договору та пов'язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав:

отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі;

наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв'язку зі смертю.

Згідно п. 16, 17 Розділу ІІІ Порядку договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу.

У день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу.

Як вбачається із матеріалів справи, після направлення податкових накладних №1 від 01.09.2018 року, №2 від 02.09.2018 року, №6 від 04.09.2018 року, №7 від 05.09.2018 року, №9 від 14.09.2018 року, №10 від 15.09.2018 року позивачем отримано квитанції, зі змісту яких вбачається відсутність Договору про визнання електронних документів.

Однак, згідно наявних матеріалів справи судом встановлено, що 10.10.2017 року між позивачем ОСОБА_1 фірмою Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було укладено договір №101020171 про визнання електронних документів (а.с. 38-41).

В той же час, жодних повідомлень про те, що договір було розірвано в односторонньому порядку, до суду з боку відповідача надано не було.

Крім цього, згідно листа від 05.10.2018 року за №46/В/15-53-08-04 від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області позивача повідомлено, що дана юридична особа є суб'єктом електронного документообігу та має можливість звітувати засобами електронного зв'язку (а.с. 43). Будь-яких відомостей про те, що договір будо розірвано, припинено або призупинено його дію, не надано.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 4 Розділу 6 Договору про визнання електронних документів орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (а.с.40)

Суд акцентує увагу на тому, що ані під час надання усних пояснень, ані у відзиві на позовну заяву представником відповідача не було зазначено будь-яких доказів скасування Договору за підставою, що визначена вищезазначеним пунктом договору.

Згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

За змістом частин першої, другої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд не вбачає інформації щодо зміни позивачем місця реєстрації (а.с. 13-15), а відповідачем будь-яких доказів на підтвердження протилежного до суду не надано.

Суд вважає, що будь-які можливі підстави розірвання Договору про визнання електронних документів є встановленими законодавчо та визначені у Договорі, а розірвання договору за підставами, іншими від тих, що встановлені законодавчо або на договірних засадах, є порушенням з боку контролюючого органу.

Така позиція суду повністю відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена у його постановах.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №806/1166/17 зазначено, що з аналізу умов спірного договору про визнання електронних документів вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Суд касаційної інстанції також враховує, що положеннями п. 49.4 ст.49 Податкового кодексу України заборонено контролюючим органам розриватидоговір про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, щодо інших підстав для розірвання договору в односторонньому порядку обґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що ні чинними законодавчими актами, ні договором не було передбачено такої підстави для припинення дії договору відповідачем в односторонньому порядку.

Судовими інстанціями також встановлено, що позивач своєї згоди на розірвання договору про визнання електронних документів не надавав, жодного судового рішення, яким укладений договір було розірвано - відповідачем під час розгляду справи також надано не було .

Також, у Постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі №821/561/17 зазначено, що у межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови договору пов'язують можливість його одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного з позивачем договору в односторонньому порядку .

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2019 року у рамках розгляду адміністративної справи №820/3864/16.

Як наслідок, суд вважає, що дані обставини мали бути враховані контролюючим органом під час проведення перевірки та складання Акту. Неврахування ключових для визнання правомірності дій позивача моментів щодо своєчасної реєстрації податкових накладних призвели до прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є протиправним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що доказів щодо наявності правомірних підстав розірвання договору про визнання електронних документів відповідачем не надано, а будь-які інші пояснення на підтвердження власної правової позиції стосовно неможливості прийняття податкових накладних засобами електронного документообігу 28.09.2018 - 03.10.2018 року відсутні. Позивачем були вчинені всі дії щодо забезпечення реєстрації податкових накладних за допомогою електронного документообігу, тобто у прямо передбачений податковим законодавством спосіб, однак невиконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо належного забезпечення функціонування електронної системи унеможливили вчасну реєстрацію накладних. Таким чином, несвоєчасна реєстрація накладних відбулась не з вини позивача, що, у свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0226611210, тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №662 від 14.11.2018 року, згідно якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) (а.с. 12).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21001653) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21.01.2019 року за вх..№ 2052/19 від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого він просив у разі задоволення позову покласти судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати із сплати судового збору на відповідача. На підтвердження суми стягнення позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги, додатку до цього договору, Рахунок до договору, Розрахунок витрат та Акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.124-129).

Дослідивши клопотання представника позивача та проаналізувавши чинне процесуальне законодавство суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявленого клопотання.

Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи міститься Договір №1 про надання правової допомоги від 17.10.2018 року (а.с. 125). Згідно п.1.1. даного Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надання правової допомоги, розмір якого передбачений Додатковою угодою, яка являється невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 125).

Згідно п.3 Додаткової угоди №1 від 15.11.2018 року до Договору про надання правової допомоги №1 від 17.10.2018 року вартість однієї години роботи адвоката становить 700 грн (а.с. 126).

Згідно Рахунку №1 до договору про надання правової допомоги №1 від 17.10.2018 року вартість Гонорару за надання послуг з професійної правничої допомоги складає 7000 грн. (а.с. 127).

Згідно Розрахунку витрат за Договором про надання правової допомоги №1 від 17.10.2018 року та Додаткової угоди №1 від 15.11.2018 року позивачу було надано наступні послуги:

1. Попереднє опрацювання матеріалів - 1 година, що складає 700 грн;

2. Опрацювання законодавчої бази та консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів - 2 години, що складає 1400 грн.;

3. Підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скачування податкового повідомлення-рішення - 2 години, що складає 1400 грн.;

4. Участь адвоката у судовому засіданні 12.12.2018 року - 1 година, що складає 700 грн.;

5. Підготовка та подання відповіді на відзив відповідача - 2 години, що складає 1400 грн.;

6. Участь адвоката у судовому засіданні 11.01.2019 року - 1 година, що складає 700 грн.;

7. Участь адвоката у судовому засіданні 21.01.2019 року - 1 година, що складає 700 грн. (а.с. 128).

Згідно наявного у матеріалах справи Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2019 року позивачем було передано Адвокатському об'єднанню Практика кошти за надання професійної правової допомоги у розмірі 7000,00 грн. (а.с. 129).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було подано позов, 18.12.2018 року за вх..№39567/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, 07.02.2019 року за вх..№ 4430/19 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а також адвокат ОСОБА_3 здійснював представництво позивача у судовому засіданні 10.01.2019 року. Однак, в той же час суд зазначає, що у судові засідання 12.12.2018 року, 21.01.2019 року, 13.02.2019 року та 28.02.2019 року представник позивача не з'являвся.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, «розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги» .

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Беручи до уваги майновий характер позову та ціну позову, яка складає 46673,52 грн., суд вважає суму витрат на правничу допомогу в 7000 грн., яка підлягає відшкодуванню, не співмірною наданим послугам. Крім того, у судові засідання 12.12.2018 року, 21.01.2019 року, 13.02.2019 року та 28.02.2019 року представник позивача не з'являвся.

Суд погоджується про наявність фактичного понесення витрат, проте в рамках розгляду даної справи суд вважає, що заявлена сума професійної правничої допомоги не є співмірною спору, що розглядався, а відтак спів мірною сумою витрат, пов'язаних з правовою допомогою на думку суду, є 3500 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених ч.5 ст.134 КАС України вимог, суд вважає, що стягненню підлягають витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.)

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, абз. 2 ч. 4 ст. 245, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: АДРЕСА_1, 65058; код ЄДРПОУ 21001653) до ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 39398646), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (місцезнаходження: Французький бульвар, 7, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 39565511) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0226611210 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року №0226611210.

Стягнути з з ОСОБА_2 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 фірми Зернопродукт у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21001653) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.). за сплату судового збору та 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.03.2019 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.