Постанова

від 10.07.2007 по справі 16/510пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/510пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 16/510пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.

судді                                        Васищака І.М.

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши  касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тенеко"

на                     рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2007р. та

                        постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р.

у справі           №16/510пн

за позовом            Закритого акціонерного товариства "Тенеко"

до                       Комунального підприємства

                         "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"

3-тя особа        Державна компанія "Луганськлегінвест"

про                    визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва та

                          спонукання зареєструвати право власності,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від 3-тьої особи: Мілоградський О.О.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Тенеко" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" і просило суд визнати за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва - "Цех з виробництва брикетів", що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Свердловськ, вул.Лутугіна та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на зазначений об'єкт.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.02.2007р. залучено до участі у справі в якості 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державну компанію "Луганськлегінвест", оскільки замовником будівництва спірного об'єкта є вказана компанія і, за висновком суду, рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.

Державне підприємство "Луганськлегінвест" надіслало відзив на позов, в якому просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на неправомірність вимог позивача, оскільки замовником будівництва спірного об'єкту є саме ДП "Луганськлегінвест"   на підставі розпорядження голови Луганської облдержадміністрації №589 від 13.08.2004р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2007р. (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. (головуючий, суддя Т.М.Баннова, К.І.Бойченко, Т.Ф.Парамонова) у задоволенні позову відмовлено.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що з огляду на умови укладеного між позивачем та ДП ТОВ ПКФ "Ремо" ІПК "Спецпромтехніка"  договору підряду від 06.03.2000р., додаткових угод до нього, положень Порядку створення нових робочих місць для працевлаштування працівників, які вивільнюються з вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств, що ліквідуються за рахунок коштів державного бюджету на реструктуризацію вугільної і торфодобувної промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р. №1954, розпорядження голови Луганської облдержадміністрації від 13.08.2004р. №589, позивач у вказаних відносинах виконує лише представницькі функції та не має права на одержання у власність побудованого об'єкту (об'єкту незавершеного будівництва), оскільки він не є ні замовником будівництва, ні власником коштів, за які здійснюється це будівництво.

Окрім того, судами встановлено, що спірний об'єкт вже завершений будівництвом.

Не погоджуючись з  рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового  акта, знаходить касаційну скаргу такою, що  підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Захист права власності пов'язаний в законодавстві з презумпцією правомірності володіння.

Зокрема, у ст.49 Закону України "Про власність" стверджується, щодо володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Отже, вказану презумпцію суд не має можливості спростувати без встановлення особи, що порушила право чужої власності.

Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій не з'ясували чи є Комунальне підприємство "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" належним відповідачем у даній справі про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Із відзиву відповідача вбачається, що він своїм листом №1319 від 09.08.2006р. відмовив позивачу у реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки позивачем не було надано акт технічної комісії про готовність закінчення будівництвом об'єкта нерухомого майна до експлуатації, як то передбачено п.п.27., 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.03 № 615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.03 за № 66 /7387.

Відповідно до п.1.3 вказаного положення, Бюро технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна, а тому не може бути відповідачем за позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. У зв'язку з цим, суду, відповідно до вимог ст.24 ГПК України, слід було вирішити питання про залучення до участі в справі іншого відповідача, повинного відповідати за цим позовом, тобто особу, що оспорює чи не визнає право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.

Із змісту позовної заяви вбачається, що фактично спір у даній справі виник внаслідок відмови відповідача здійснити реєстрацію права власності.

Згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності  на об'єкти нерухомості.

Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць).

Вказане свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином бюро технічної інвентаризації в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа, в частині позову про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було.

Враховуючи викладене оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тенеко" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2007р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. у справі №16/510пн скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій