Постанова

від 14.02.2019 по справі 927/229/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 927/229/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 (повний текст складено 19.10.2018)

у справі №927/229/18 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради

до фізичної особи-підприємця Бринза Петра Михайловича

про стягнення 13314,93 грн. збитків (упущеної вигоди)

В судовому засіданні 14.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бринза Петра Михайловича про стягнення 13314,93 грн. збитків (упущеної вигоди).

Позов обґрунтований використанням відповідачем земельної ділянки по вул. Стахановців (нині вул. Дмитра Самоквасова), 2-а у м. Чернігові, площею 0,0855 га, у період з 28.01.2016 по 30.04.2017, без правовстановлюючих документів. Предметом поданого позову є стягнення з відповідача 13314,93 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих таким використанням.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 у справі №927/229/18 в позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування збитків (шкоди) власнику земельної ділянки, одночасно суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, прокурор 12.11.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального (ст.ст. 2, 3, 4, 76, 77, 162, 236 ГПК України) права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Прокурор не погоджується з висновками суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України.

Вказує, що фактично прокуратура, як ініціатор позову та міська рада, як позивач, стали заручником ситуації формування / зміни судової практики судом касаційної інстанції стосовно аналогічних правовідносин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач зазначає, що у даних правовідносинах прокурор не має підстав для представництва Чернігівської міської ради, в тому числі подавати апеляційну скаргу, оскільки міська рада здійснює власні повноваження власника земельної ділянки, а у прокурора немає правових підстав для звернення до суду в інтересах Чернігівської міської ради з позовом про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правоустановчих документів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що прокурором неправильно визначено підставу позову.

Вказує про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки та, як наслідок, складу цивільного правопорушення.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора 16.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху, оскільки до скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі.

05.12.2018 від прокурора надійшла заява №05/3-6-2018 від 03.12.2018 на виконання вищезазначеної ухвали суду, до якої додано платіжне доручення про сплату 2643,00 грн. судового збору та описи вкладення до цінних листів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №927/229/18 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2019.

Явка представників сторін

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та в поданих додаткових поясненнях у справі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 14.02.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.08.2010 між Чернігівською міською радою (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бринзою Петром Михайловичем (надалі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 3333 (далі - Договір) (а.с. 20-21).

У відповідності до п.1 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації будівлі промислового призначення по вул. Стаханівців, 2-а.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0855 га та площею 0,0037 га - проїзд спільного користування, без реального виділення в натурі. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 167526,52 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативно грошової оцінки землі, що становить 5025,80 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний орендодавцем (п.7,8 Договору).

У відповідності до п. 6 Договору договір укладено строком до 06 серпня 2015 року. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно Акту прийому-передачі від 20.09.2010 (том 1, а.с. 21) Чернігівська міська рада в особі начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради Титаренка Ю.В. передала, а фізична особа-підприємець Бринза П.М. прийняв земельну ділянку в короткострокову оренду строком до 06 серпня 2015 року, площею 0,0892 га по вул. Стахановців, 2-а для експлуатації будівлі промислового призначення, у тому числі: 0,0037 га - проїзд спільного користування без реального виділення в натурі.

Листом від 06.06.2013 № 3845 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило Бринзу П.М., що відповідно до наданого ним витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Стаханівців, 2-а, вх. № 02-07/1298 від 15.02.2012 управлінням було розроблено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 3333 від 21.08.2010 і воно надсилає її для підписання, після чого один екземпляр угоди просило повернути на адресу управління. Вказаний лист направлений на адресу Бринзи П.М., про що свідчать копії реєстру відправлення кореспонденції та фіскального чеку від 11.06.2013 (том 1, а.с. 33-34).

Судом встановлено, що додаткову угоду до Договору сторонами укладено не було.

Листом від 06.05.2015 № 2649 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило ФОП Бринзу П.М., що для поновлення договору оренди земельної ділянки № 3333 від 21.08.2010 йому необхідно подати до Чернігівської міської ради клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки на сесії міської ради. На підтвердження направлення листа адресату надано копію реєстру вихідної кореспонденції за 13.05.2015 (том 1, а.с. 36).

Листом від 25.11.2015 на ім'я міського голови, ФОП Бринза П.М. просив поновити термін дії договору оренди земельної ділянки № 3333 площею 0,0855 га за адресою м. Чернігів, вул. Стаханівців, 2-а для промислового призначення. Вказаний лист отриманий 26.11.2015 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, про що міститься відмітка на ньому (том 1, а.с. 23).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що з боку орендодавця не було заперечень щодо поновлення Договору. Вказаний Договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які ним передбачені, в силу приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в порушення п.6 Договору та ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі" письмове повідомлення про намір продовжити дію Договору було передане позивачу лише 26.11.2015, тобто більш ніж через три місяці після закінчення строку дії Договору, до вказаного листа відповідачем не було додано проекту додаткової угоди.

У зв'язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, що Договір не було поновлено з підстав, передбачених частиною 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" і він припинив свою дію 07.08.2015 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, відповідно до п.29 Договору.

Пунктом 31 рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2016 № 3/VII-26 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам" вирішено: у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, фізичній особі-підприємцю Бринзі П.М. передати земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0192) в короткострокову оренду, строком до 28 січня 2021 року, площею 0,0855 га по вул. Стаханівців, 2-а для експлуатації будівлі промислового призначення (землі промисловості). Встановити розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (том 1, а.с. 31).

Листом від 21.11.2016 № 6951 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надіслало ФОП Бринзі П.М. для укладання проект договору оренди земельних ділянок та після підписання просило повернути один екземпляр на адресу управління. Вказаний лист направлений на адресу ФОП Бринза П.М., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.11.2016 (том 1, а.с. 37-38).

Листом від 31.03.2017 № 2455 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надіслало ФОП Бринзі П.М. повторно для укладання проект договору оренди земельної ділянки та після підписання просило повернути один екземпляр на адресу управління; також вказаним листом управління повідомило ФОП Бринзу П.М. про те, що в разі не укладання договору буде вимушене ініціювати розгляд питання про відшкодування збитків (недоотриманої вигоди) на комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. Вказаний лист направлений на адресу ФОП Бринза П.М. та отриманий останнім 05.04.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.04.2017 (том 1, а.с. 39).

Новий договір оренди земельної ділянки у відповідності до рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2016 № 3/VII-26 сторонами укладено не було.

Листом від 21.06.2018 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило відповідача про те, що 04.07.2017 відбудеться засідання комісії щодо визначення розміру збитків нанесених міській раді використанням земельної ділянки відповідачем. Факт отримання листа відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с.47).

Актом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам № 2 від 04.07.2017, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 №325, визначено розмір збитків (неодержаного доходу), завданих використанням ФОП Бринзою П.М. земельної ділянки по вул. Самоквасова, 2-а у м. Чернігові з порушенням земельного законодавства за період з 28.01.2016 по 30.04.2017 у сумі 13314,93 грн.

Повідомленням Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 31.07.2017 № 4736 ФОП Бринзі П.М. направлено копію Акту про визначення збитків від 04.07.2017 № 2 та запропоновано у 10-ти денний термін з дня надходження цього повідомлення його розглянути. Вказане повідомлення направлено ФОП Бринза П.М. 02.08.2017, що підтверджується копією конверту з відміткою штемпеля (том 1, а.с. 51).

Судом встановлено, що до матеріалів справи доданий лист Чернігівської міської ради від 25.09.2017 № 1-28/20-6482 "Про вжиття заходів реагування", відповідь на №05-2788 вих17 від 20.09.2017, адресований Прокуратурі Чернігівської області, в якому зазначено про те, що Чернігівська міська рада з метою вжиття заходів стягнення в судовому порядку завданих збитків у формі не сплаченої орендної плати надає матеріали щодо використання гр. Бринзою П.М. земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Судом зазначено, що прокурор у позові від 23.03.2018 належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, підстави представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради у суді, отже, позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При поданні позову в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради прокурор зазначає, що оскільки предметом позову є стягнення збитків (упущеної вигоди) внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, наявні підстави для представництва прокурором інтересів Чернігівської міської ради в суді.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор не обґрунтував наявність "інтересів держави", а лише обмежився посиланням на те, що позов подається до суду на захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Чернігова, яку представляє Чернігівська міська рада.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Чернігівська міська рада, відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду).

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради прокурор зазначає, що Чернігівською місцевою прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, під об'єктами нерухомого майна.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь - якої перевірки стану додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками.

Отже, прокурором не зазначено та не доведено, в чому полягає представництво прокурором інтересів держави в особі Чернігівської міської ради, і яке нездійснення захисту, здійснення захисту неналежним чином, допустила Чернігівська міська рада у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №1-28/20-6482 від 25.09.2017 Чернігівська міська рада, з метою вжиття заходів реагування та стягнення в судовому порядку завданих збитків у формі не сплаченої орендної плати щодо використання, зокрема, гр. Бринзою П.М. земельної ділянки без правовстановлюючих документів, звернулась до Прокуратури Чернігівської області в вересні 2017 року.

До вказаного листа Чернігівською міською радою було подано документи на 97 аркушах.

Усі долучені прокурором до позову документи підготовлені та завірені Чернігівською міською радою.

Листом від 28.11.2017 №7104 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надіслало на адресу Прокуратури Чернігівської області додаткову інформацію та матеріали, в тому числі і по ФОП Бринзі П.М.

Лише 23.03.2018, через 6 місяців від дати отримання від Чернігівської міської ради документів щодо ФОП Бринзи П.М., необхідних для подачі позову, прокурором подано позовну заяву про стягнення збитків (упущеної вигоди) згідно ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст.ст. 152, 157 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи міститься лист Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури №2583-вих18 від 19.03.2018, адресований Чернігівській міській раді в якому зазначено про підготовку позову в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Бринза Петра Михайловича про відшкодування 13314,93 грн. шкоди.

Докази надсилання вказаного листа позивачу в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради письмово зверталось до відповідача з клопотанням підписати додаткову угоду до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі.

25.11.2015 відповідач звернувся до міської ради з клопотанням про укладення додаткової угоди до договору оренди №3333 від 21.08.2010 про поновлення його дії на тих самих умовах.

Рішенням 3 сесії 7 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2016 відповідачу передано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0192) в короткострокову оренду, строком до 28 січня 2021 року, площею 0,0855 га по вул. Стаханівців, 2-а для експлуатації будівлі промислового призначення (землі промисловості), встановлено розмір орендної плати на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно інформації ГУ ДФС у Чернігівській області станом на 01.05.2017 у відповідача відсутній податковий борг по орендній платі за земельні ділянки комунальної власності.

Орендна плата сплачувалась відповідачем за задекларовану земельну ділянку площею 0,0892 га в сумі 8995,28 (за 2016 рік), в сумі 9535,00 грн. (за 2017 рік).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Чернігівська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та самостійно звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

Абстрактні твердження прокурора, що місцеві ради, відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах міста та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, судом не приймаються до уваги, оскільки є формальними та декларативними, та містять посилання на те, що зазначене має місце в Чернігівській міській раді.

При подачі позову заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Поданий 04.02.2019 до суду апеляційної інстанції прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати від використання земельної ділянки, площею 0,0855 га, по вул. Дмитра Самоквасова, 2-а ФОП Бринзою Петром Михайловичем (РНОКПП 2247012712) з порушенням законодавства за період з 28.01.2016 по 30.04.2017 включно за підписом представника Чернігівської міської ради В.О. Мозирко, судом не приймається до уваги, з огляду на те, що такий самий розрахунок суми, але за підписом начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради та начальника управління економічного розвитку міста Чернігівської міської ради міститься в матеріалах справи (а.с. 46, т. 1) та йому надавалась оцінка судом першої інстанції.

До поданого розрахунку та довіреності не додано жодних доказів того, що саме зазначена посадова особа органу місцевого самоврядування від імені Чернігівської міської ради має повноваження самостійно здійснювати розрахунки безпідставно збережених коштів орендної плати від використання земельних ділянок, що перебувають у власності територіальної громади м.Чернігова, і що такі повноваження їй надавались Чернігівською міською радою, а прокурору надано повноваження щодо подачі документів в суді апеляційної інстанції, виготовлених від імені Чернігівської міської ради.

З огляду на встановлені обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивача ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача, на що він посилається в апеляційній скарзі.

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність у прокурора законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури з підстав, викладених в ній, не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 у справі №927/229/18 прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного з'ясування обставин справи, підлягає скасуванню.

Одночасно позов Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Бринза Петра Михайловича про стягнення 13314,93 грн. збитків (упущеної вигоди) підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України з вищевказаних підстав.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 у справі №927/229/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 у справі №927/229/18 скасувати.

3. Позовну заяву Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до фізичної особи-підприємця Бринза Петра Михайловича про стягнення 13314,93 грн. збитків (упущеної вигоди) залишити без розгляду.

4. Матеріали справи №927/229/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 05.03.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська