Рішення

від 26.02.2019 по справі 908/2845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/176/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 908/2845/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Соловйова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради (КП «Запоріжжя» ЗОР), 69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.152

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вісті-Інформ» (ТОВ «Вісті-Інформ» ), 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), буд. 152

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №091118-4 від 09.11.2018;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

28.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вісті-Інформ» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст запорізької області, що знаходиться на балансі КП «Запоріжжя» Запорізької обласної ради № МО87-2018 від 15.06.2018 в розмірі 41 191,02 грн, з яких, основна заборгованість в розмірі 38 789,95 грн, 3% річних в розмірі 466,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 1934,21 грн.

28.12.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2845/18, присвоєно справі номер провадження 15/159/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 29.01.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.01.2019 розгляд справи у порядку спрощеного провадження відкладено на 26.02.2019 о 10 год. 00 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів на підставі договорів оренди № МО87-2018 від 15.06.2018, № МО088-2018 від 02.07.2018, № МО103-201/8 від 01.08.2018, № МО118-2018 від 01.09.2018 на загальну суму 38 789,95 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та нараховані 3% річних у розмірі 466,86 грн, втрати від інфляції у розмірі 1934,21 грн.

Відповідач у призначені судові засідання 29.01.2019 та 26.02.2019 не з'явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, а також враховуючи клопотання позивача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 26.02.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

15.06.2018 між Комунальним підприємством Запоріжжя Запорізької обласної ради - Орендодавець та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ - Орендар укладено договір № МО087-2018 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КП Запоріжжя Запорізької обласної ради.

За умовами п. п. 1.1., 1.2. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (надалі - майно), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 152, яке знаходиться на балансі КП Запоріжжя ЗОР. Приміщення № 240 площею 23,5 кв.м, №241 площею 27,1 кв.м, №242 площею 11,5 кв.м, № 245 площею 7,6 кв.м, № 246 площею 3,7 кв.м, № 247 площею 1,8 кв.м, № 248 площею 3,1 кв.м та частину коридору № 249 площею 26,02 кв.м, загальною площею 104,5 кв.м, які розміщені на 4 поверсі.

Відповідно до п. 2.1. договору вступ Орендаря у користування Майном настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Відповідний акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписано сторонами та скріплено печатками 15.06.2018.

У разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.3. договору).

Відповідний акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписано сторонами та скріплено печатками 30.06.2018.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата з ПДВ за період оренди за домовленістю сторін складає 6283,00 грн.

Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 10 робочих днів від дня укладання договору (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.3. договору факт наданих послуг Орендодавцем підтверджується актом виконаних робіт. У разі не підписання або неповернення акту виконаних робіт, вважати, що послуги, зазначені в п. 1.1., надані якісно та в повному обсязі.

Пунктом 4.4. договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В п. 6.1. договору сторони узгодили, що договір діє з 15.06.2018 до 30.06.2018 включно.

Крім того, аналогічні договори оренди нерухомого майна між позивачем та відповідачем укладені 02.07.2018 № МО088-2018 (строком до 31.07.2018 включно); 01.08.2018 № МО103-2018 (строком до 30.08.2018 включно); 01.09.2018 № МО118-2018 (строком до 28.09.2018 включно).

За умовами п. 3.1. зазначених договорів орендна плата з ПДВ за період оренди, за домовленістю сторін складає - 12 600,00 грн.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань по договорам підтверджується Актами здачі-прийняття послуг від 30.06.2018 № СА-0000436; від 31.07.2018 № СА-0000457; від 31.08.2018 № СА-0000518; від 30.09.2018 № СА-0000608 (підписані сторонами та скріплені печатками) на загальну суму - 44 083 грн.

Для оплати наданих послуг позивачем виставлено рахунки № СА-0000436 від 30.06.2018; № СА-0000457 від 31.06.2018; № СА-0000518 від 31.08.2018; № СА-0000608 від 30.09.2018.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав на в повному обсязі, сплативши 5293,05 грн.

20.09.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 200918-2 щодо погашення заборгованості.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В статті 762 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 4.4 договору відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договорів, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів, або визнання недійсними договорів внаслідок недодержання сторонами в момент їх вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договорів в силу певних об'єктивних обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з орендної плати в розмірі 38 789,95 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 466,86 грн 3% річних та 1934,21 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі та 3% річних, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1612,78 грн та 466,86 грн 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), буд. 152; ідентифікаційний код юридичної особи 38024693) на користь Комунального підприємства Запоріжжя Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 152; ідентифікаційний код юридичної особи 05905651) суму основного боргу з орендної плати в сумі 38 789,95 грн (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 95 коп.), 3% річних в розмірі 466,86 грн (чотириста шістдесят шість гривень 86 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 1612,78 грн (одна тисяча шістсот дванадцять гривень 78 коп.), суму судового збору в розмірі 1748,25 грн (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 25 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 321,43 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов