Ухвала

від 01.03.2019 по справі 910/2089/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.03.2019Справа № 910/2089/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Борисенко І.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Каскад Логістик (29015, м. Хмельницький, вул. Староконстянтинівське шосе, буд. 14/13, ідентифікаційний код 35478806) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс-М (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ідентифікаційний код 32207938) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс-М (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ідентифікаційний код 32207938) в частині стягнення 54 551,51 грн. основного боргу за перевезення вантажу відповідно до договору від 20.11.2018 №2111/18-3 перевезення вантажу, інфляційні втрати в сумі 545,51 грн., 2 421,17 грн. пені, 201,76 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Каскад Логістик про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс-М 54 551,51 грн. основного боргу за перевезення вантажу відповідно до договору від 20.11.2018 №2111/18-3 перевезення вантажу, інфляційні втрати в сумі 545,51 грн., 2 421,17 грн. пені, 201,76 грн. 3% річних,

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

При цьому пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При цьому у п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків. Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Зобов'язання сторін визначені договором та разовою заявкою на перевезення. Підтвердженням виконання перевезення є міжнародна вантажна накладна.

Як встановлено судом, заявником до заяви долучена копія вантажної накладної №0077371381 СMR неналежної якості, зміст якої є нечитабельний в повному обсязі. Зазначена обставина не дає суду можливості пересвідчитися в достовірності поданих до суду доказів, що є порушенням приписів п. 3 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Також, з матеріалів заяви вбачається, що відповідно до п. 5.3 договору перевезення, експедитор здійснює оплату за перевезення вантажів на підставі рахунка-фактури, відповідно до умов і строків, що вказані в заявці.

Згідно заявки від 20.11.2018, термін оплати - 7 днів по оригіналам документів.

Суду не доведено надіслання оригіналів документів необхідних для оплати боржнику. В описі про надіслання документів на адресу відповідача не значиться про надіслання саме оригіналів документів, необхідних для сплати. Окрім іншого, жодні документи не отримані боржником (ТОВ Ауріс-М ), надіслання повернуто відправнику. Посилання на отримання керівником боржника (Прокопенко О.В.) 11.01.2019 документів, які необхідні для оплати не підтверджено суду, адже до матеріалів заяви не додано опису вкладення у цінний лист, що підтверджує, які саме документи були відправлені директору боржника.

Тобто, заявником не обґрунтовано та не доведено виникнення строку оплати за договором, а тому не доведено порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Окрім іншого, з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин неоплати відповідачем грошових коштів за договором перевезення станом по день подачі даної заяви (що може бути підтверджено, крім іншого, довідкою обслуговуючого банку про ненадходження грошових коштів від боржника).

З урахуванням викладеного, оскільки вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності, до заяви не додано відповідних доказів, які б підтверджували відсутність спору про право та не доведення порушення свого грошового права, заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс-М 57 719,95 грн. (54 551,51 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 545,51 грн., 2 421,17 грн. пені, 201,76 грн. 3% річних), подана з порушенням вимог, встановлених п.п. 4,5 ч. 2 ст. 150 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Отже, суд відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст.152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, п. 1,8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Каскад Логістик (29015, м. Хмельницький, вул. Староконстянтинівське шосе, буд. 14/13, ідентифікаційний код 35478806) у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ауріс-М (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ідентифікаційний код 32207938) 54 551,51 грн. основного боргу за перевезення вантажу відповідно до договору від 20.11.2018 №2111/18-3 перевезення вантажу, інфляційні втрати в сумі 545,51 грн., 2 421,17 грн. пені, 201,76 грн. 3% річних,

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя І.І. Борисенко