Рішення

від 18.02.2019 по справі 910/16171/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2019Справа № 910/16171/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Екопроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рембудкапітал

про стягнення 226.584,69 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

03.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Екопроект до Товариства з обмеженою відповідальністю Рембудкапітал про стягнення 226.584,69 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2018 між сторонами укладено договір підряду № 180803/АЕ/01, відповідно до якого відповідач мав виконати наступні роботи: 1. ремонтно-будівельні роботи з ремонту покрівлі будівлі замовника за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела (бул. Івана Лепсе), 4, літера Т; 2. ремонтні роботи із заміни теплоізоляційних плит на покрівлі зазначеної будівлі. Позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу 112.000,00 грн передоплати. Умовами договору встановлено термін здачі відповідачем виконаних робіт до 23.08.2018. Однак відповідач роботи виконав не повністю та не належним чином про що сторонами складено дефектний акт № 1 від 01.10.2018. 22.10.2018 позивач направив відповідачу лист № 2210/01 з переліком зауважень та недоліків, що потребують усунення, встановивши строк на усунення до 26.10.2018. Оскільки відповідач не усунув недоліки робіт 29.11.2018 позивач направив відповідачу лист № 2911/01 про відмову від договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем понесено збитки у розмірі 112.000,00 грн передоплати та у розмірі 29.799,00 грн, сплачених іншому суб'єкту. Також позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором нараховано штраф в розмірі 84.785,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16171/18 від 07.12.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

14.12.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16171/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.12.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048585357 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, офіс 316, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 17.12.2018 (номер відправлення 0103048585357) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми К-30 від 19.01.2019 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 17.12.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс-Екопроект (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рембудкапітал (відповідач, підрядник) укладено договір підряду № 180803/АЕ/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник бере на себе обов'язки виконувати зі своїх матеріалів, своїми силами та засобами, на свій ризик, роботи, визначені у додатках, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною та кошторисах (далі - роботи) на території/в приміщенні замовника за адресою: 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела (бул. Івана Лепсе), буд. № 4 (літера Т), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору обсяг, характер і вартість робіт погоджується сторонами в кожному конкретному випадку і фіксується в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач роботи у визначений договором термін не виконав, після виявлення недоліків робіт відповідач їх не усунув, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивачем понесено збитки у вигляді здійсненої ним передоплати та штрафних санкцій за іншим договором. Також позивачем нараховано штраф за прострочення виконання робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 договору терміни (строки) та умови виконання робіт погоджуються сторонами в кожному конкретному випадку і фіксуються в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Разом з договором сторонами було підписано додаток № 1 до договору (далі - Специфікація) та додаток № 2 до договору (далі - Локальний кошторис на будівельні роботи).

Відповідно до п. 1 Специфікації (додаток № 1) сторони домовились про виконання робіт а саме: ремонтно-будівельні роботи з ремонту покрівлі будівлі замовника за адресою: 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела (бул. Івана Лепсе), буд. № 4 (літера Т).

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до п. 3 Специфікації (додаток № 1) загальна вартість робіт, вказаних в даному додатку, складає 121.554,78 грн у тому числі ПДВ 20% - 20.259,13 грн.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4 Специфікації (додаток № 1) у відповідності до умов договору, замовник зобов'язується оплатити роботи, які виконуються підрядником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, в національній валюті України в наступному порядку:

4.1 Передоплата у розмірі 80.000,00 грн сплачується замовником на рахунок підрядника до початку робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання від підрядника рахунку.

4.2 Остаточна оплата у розмірі 41.554,78 грн здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 1218 від 06.08.2018 перерахував відповідачу передплату в розмірі 80.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 5 Специфікації (додаток № 1) термін виконання робіт за домовленістю сторін становить 20 (двадцять) календарних днів.

09.08.2018 сторонами підписано нову Специфікацію (додаток № 3), згідно п. 1 якої сторони домовились про виконання додаткових робіт а саме: ремонтно-будівельні роботи з заміни теплоізоляційних плит та покрівлі будівлі замовника за адресою: 03067, м. Київ, бул. Вацлава Гавела (бул. Івана Лепсе), буд. № 4 (літера Т).

Згідно з п. 3 Специфікації (додаток № 3) загальна вартість додаткових робіт, вказаних в даному додатку, складає 51.477,24 грн у тому числі ПДВ 20% - 8.579,54 грн.

Згідно п. 4 Специфікації (додаток № 3) у відповідності до умов договору, замовник зобов'язується оплатити додаткові роботи, які виконуються підрядником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, в національній валюті України в наступному порядку:

4.1 Передоплата у розмірі 32.000,00 грн сплачується замовником на рахунок підрядника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання від підрядника рахунку.

4.2 Остаточна оплата у розмірі 19.477,24 грн здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 1226 від 14.08.2018 перерахував відповідачу передплату в розмірі 80.000,00 грн.

Пунктом 5 Специфікації (додаток № 3) визначено, що додаткові роботи за домовленістю сторін повинні проводитися одночасно з роботами, визначеними в додатках № 1 та № 2 до договору, при цьому здача та приймання додаткових робіт за домовленістю сторін повинна відбуватись одночасно зі здачею та приймання робіт на умовах договору.

Отже з урахуванням умов п. 5 Специфікацій відповідач мав виконати роботи у строк до 23.08.2018 включно.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до п. 4.1 договору всі недоліки, виявлені замовником при проведені контролю виконуваних підрядником робіт та/чи під час приймання виконаних підрядником робіт, усуваються підрядником за власний рахунок в термін, погоджений з замовником.

Згідно з п. 4.2 договору зміст недоліків, виявлених у виконуваних та/або виконаних підрядником роботах, строки та, якщо це буде необхідно, способи їх усунення зазначаються у відповідному дефектному акті, який має бути підписаний сторонами не пізніше як через 5 (п'ять) робочих днів з моменту виявлення замовником вказаних в ньому недоліків.

01.10.2018 сторонами складений дефектний акт № 1, в якому зафіксовано ряд робіт, за якими у замовника наявні та відсутні зауваження за додатками з № 1 по № 4.

В дефектному акті № 1 від 01.10.2018 сторонами не визначено строк для усунення виявлених недоліків. При цьому позивач зазначає, що відповідач під час складання дефектного акту запевнив позивача, що усуне недоліки в цей же день, тобто 01.10.2018.

Проте доказів того, що сторони узгодили строк для усунення недоліків саме 01.10.2018 не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Розумність строку - оціночна категорія, яка встановлюється з врахуванням того, що середній, професійний, добросовісний підрядник виконає її з врахуванням суті зобов'язання, характеру обсягів роботи, звичаїв ділового обороту у середній для такого виду підрядних робіт строк.

Суд вважає, що розумним строком на усунення недоліків роботи слід рахувати виходячи з терміну, що визначений договором для виконання робіт тобто 20 днів.

Згідно з п. 3.6 договору приймання робіт здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання робіт. Акт надається підрядником протягом 3 (трьох) робочих днів після виконання робіт в 2 (двох) примірниках. Акт підписується замовником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання або замовник надає мотивовану відмову від підписання в цей же строк. Якщо замовник потягом цього строку не надав мотивовану відмову - акт вважається підписаним, а роботи прийнятими в повному обсязі та без зауважень.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 5.2.3 договору підрядник зобов'язався своєчасно виконати та здати замовнику роботи відповідно до встановлених в договорі умов та порядку здачі виконаних робіт.

Складений у відповідності до умов договору акт здачі-приймання робіт в матеріалах справи відсутній, а отже відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку щодо виконання робіт у визначений строк та не усунув виявлені в роботах недоліки.

Відповідно до ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Пункт 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до відповідача з листом № 2911/01 від 29.11.2018, в якому, у зв'язку з не усуненням недоліків у роботі, повідомив відповідача про відмову від договору.

Даний лист надіслано відповідачу 29.11.2018 рекомендованою кореспонденцією № 0311516119867, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 29.11.2018.

З урахуванням норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що договір є розірваним за вимогою позивача з 29.11.2018.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 0,5% від вартості робіт, визначеному в конкретному додатку, підписаному сторонами згідно з п. 2.1 та п. 3.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Оскільки прострочення з виконання робіт мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 84.785,69 грн штрафу (за період з 24.08.2018 по 29.11.2018).

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2018 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАГ Консалтинг (сторона-2) укладено договір з надання послуг розміщення обладнання № 180820/АЕ/01 (далі - договір про надання послуг), зі строком дії до 31.12.2020, відповідно до умов якого позивач мав надати стороні-2 послуги з розміщення обладнання на даху будівлі, що знаходиться за адресою: 03067, м. Київ, вул. Вацлава Гавела (бул. Івана Лепсе), буд № 4 (літера Т).

Умовами договору про надання послуг та додатків №№ 1, 2, 3 до нього не встановлено строк виконання зобов'язань позивача щодо надання стороні-2 місця для розташування обладнання.

Разом з цим з листування між позивачем (лист № 0608/01 від 06.08.2018) та стороною-2 (лист 07082018 від 07.08.2018) вбачається, що вони дійшли згоди про надання місця для розташування обладнання в строк до 23.08.2018.

У зв'язку з тим, що позивач не надав послуг з розміщення обладнання на даху його будівлі сторона-2 звернулась до позивача з листом № 19102018 від 19.10.2018, в якому повідомила про відмову від договору про надання послуг та вимагав сплатити штраф в сумі 29.799,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору про надання послуг за несвоєчасне надання стороною-1 стороні-2 місця для розташування обладнання, або за надання його в непридатному для отримання послуг стані, сторона-1 сплачує стороні-2 штраф в розмірі 1% від щоквартальної плати, вказаної п. 3.2 договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.2 договору про надання послуг щоквартальна плата встановлена в сумі, що еквівалентна 1.650,00 євро, виходячи з курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день виставлення сторооню-1 відповідного рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що сторона-2 здійснила нарахування штрафу за період з 24.08.2018 по 18.10.2018 в розмірі 29.799,00 грн. (16,50 євро х 56 днів = 924,00 євро х 32,25 грн (курс НБУ за 1 євро)).

Згідно платіжного доручення № 1230 від 13.12.2018 позивач перерахував стороні-2 штраф в розмірі 29.799,00 грн.

Позивач вважає, що сплачений ним штраф в сумі 29.799,00 грн та сплачена ним за договором передоплата в розмірі 112.000,00 грн є збитками, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що сума в розмірі 29.799,0 грн сплаченого штрафу є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 29.799,00 грн збитків у вигляді сплаченого штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Слід зазначити, що здійснена позивачем за договором попередня оплата в сумі 112.000,00 грн. не є збитками в розумінні зазначених вище норм.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором підряду, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені ним кошти в сумі 112.000,00 грн.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 112.000,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Екопроект обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рембудкапітал (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, офіс 316, код ЄДРПОУ 40552231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Екопроект (03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе (Вацлава Гавела), 4, код ЄДРПОУ 32554344) 112.000 (сто дванадцять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 29.799 (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 00 коп. збитків, 84.785 (вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн 69 коп. штрафу, 3.398 (три тисячі триста дев'яносто вісім) грн 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова