Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/17106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019Справа № 910/17106/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, б. 7)

до Приватного підприємства "Укрреалтрейд" (014004, м. Київ, вул. Басейна, б. 9, кім. 3)

про стягнення заборгованості в розмірі 2 400,00 грн

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного підприємства "Укрреалтрейд" про стягнення заборгованості в розмірі 2 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення коштів за поставлений товар невідповідного розміру, який було повернуто позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 позовну заяву Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.01.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито провадження по справі № 910/17106/18, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.02.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позов, у якому проси відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 поновлено Приватному підприємству "Укрреалтрейд" пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі № 910/17106/18.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.01.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

09.06.2017 Філією Володимирецький райавтодор Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі рахунка на оплату № 613/0617 від 09.06.2017 здійснено оплату товару (ножі автогрейдерні) на користь відповідача у розмірі 2 400,00 грн, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням № 54 від 09.06.2017 на суму 2 400,00 грн.

12.06.2017 Приватним підприємством "Укрреалтрейд" було поставлено Філії Володимирецький райавтодор Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товар на суму 2 400,00 грн, а відповідачем в свою чергу було прийнято цей товар, що підтверджується видатковою накладною № 118 від 12.06.2017 на суму 2 400,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з невідповідністю по розмірах товар було повернуто відповідачу шляхом відправки Новою поштою , про що свідчать експрес накладні №59000270286555, №59000264566395, №59000262888231. 21.02.2018 Філією Володимирецький райавтодор було надіслано відповідачу лист з проханням повернути кошти у розмірі 2 400,00 грн. 14.09.2018 ДП Рівненський облавтодор було надіслано відповідачу повторно претензію №6/1877 щодо повернення коштів. За твердженнями позивача, оскільки станом на даний час кошти відповідач не повернув, у нього утворилась заборгованість у розмірі 2 400,00 грн перед позивачем, про стягнення якої йдеться у даному позові.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що законодавством не передбачена можливість повернення товару в односторонньому порядку у зв'язку невідповідністю його розмірів уяві покупця. Також відповідач вказує на те, що позивач не повертав товар, а надані ним експрес накладені не є доказами, що підтверджують факт такого повернення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2017 Філією Володимирецький райавтодор Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі рахунка на оплату № 613/0617 від 09.06.2017 здійснено оплату товару (ножі автогрейдерні) на користь відповідача у розмірі 2 400,00 грн, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням № 54 від 09.06.2017 на суму 2 400,00 грн.

12.06.2017 Приватним підприємством "Укрреалтрейд" було поставлено Філії Володимирецький райавтодор Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" товар на суму 2 400,00 грн, а відповідачем в свою чергу було прийнято цей товар, що підтверджується видатковою накладною № 118 від 12.06.2017 на суму 2 400,00 грн., оформленою належним чином та підписаною уповноваженими представниками сторін і скріпленою печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що поставка відповідачем товару, його отримання позивачем за видатковою накладною та його оплата на підставі виставленого рахунка свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з договору поставки, який оформлювався у спосіб, що не суперечить приписам статті 205 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, на підставі викладеного Суд доходить висновку, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару виконав належним чином.

Натомість, твердження позивача про невідповідність товару та його повернення позивачу не підтверджено жодними належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами в порядку статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, надані позивачем експрес-накладні № 59000270286555, № 59000264566395, № 59000262888231, оформлені ТОВ Нова пошта , Суд в якості таких доказів до уваги не приймає, оскільки ці документи жодним чином не підтверджують направлення відповідачу саме товару, переданого за видатковою накладною № 118 від 12.06.2017, а також направлення такого вмісту саме відповідачу, оскільки відсутні докази приналежності Приватному підприємству "Укрреалтрейд" адреси, вказаній у накладних адресою одержувача.

Більше того, відмітки про отримання вмісту відправлень на вказаних накладних відсутні.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Однак, Суд зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів повідомлення відповідача про порушення договірних умов.

Поряд з викладеним Суд звертає увагу на відсутність доказів направлення Приватному підприємству "Укрреалтрейд" листа на повернення коштів № 24 від 21.02.2018.

Відтак, на підставі викладеного Суд доходить висновку про те, що позивачем у встановленому порядку не доведено перед судом а ні підстав для повернення товару позивачем, а ні факту його повернення відповідачу, у зв'язку з чим Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 2 400,00 грн є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Поряд з викладеним, у відзиві на позов відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд, може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2019 між Приватним підприємством "Укрреалтрейд" (замовник) та адвокатом Козирь Тетяною Олександрівною (адвокат) укладено Договір № 08/02-Ю про надання юридичних послуг, за умовами якого Адвокат зобов'язується за завданням Замовника підготувати процесуальні документи, передбачені Господарським процесуальним, кодексом України та необхідні для захисту інтересів Замовника у справі № 9 і 0/17106/18, яка знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, Адвокат зобов'язується надавати Замовникові за його окремими дорученнями наступні юридичні послуги протягом строку цього Договору, а саме:

а) підготувати та подати до Господарського суду м. Києва відзив по справі № 910/17106/18 разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву.

б) надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають у Замовника при розгляді справи в суді № 910/17106/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем було надано рахунок-фактуру № 08/02-Ю-11 від 12.02.2019, платіжне доручення № 2992 від 12.02.2019, акт виконаних робіт від 12.02.2019

При цьому, Суд звертає увагу, що Судом було перевірено та встановлено наявність Козирь Т.О. у Єдиному реєстрі адвокатів України, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Водночас, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак, за наведених обставин Суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги відповідачу у справі № 910/17106/18 до 500,00 грн., яка підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, б. 7, ідентифікаційний код 31994540) на користь Приватного підприємства "Укрреалтрейд" (014004, м. Київ, вул. Басейна, б. 9, кім. 3, ідентифікаційний код 31992166) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.03.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко