Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/17105/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/17105/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" про стягнення 55 435, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (надалі - відповідач) про стягнення 55 435, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А 509000 від 06.06.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01.08.2017 за участю застрахованого транспортного засобу, здійснив виплату страхового відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 відкрито провадження у справі №910/17105/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/0799674.

10.01.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0799674.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А 509000 (надалі -Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1 та застрахованим додатковим обладнанням до застрахованого транспортного засобу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції у м. Львові № 3017215389301415 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2017 у справі № 465/4463/17, водій ОСОБА_2 01.08.2017 о 17 год. 25 хв. по вул. Сяйво, 21 у м. Львові, керуючи автомобілем Opel Vivaro д.н. НОМЕР_4 не дотримався безпечної швидкості та безпечної дистанції, у зв'язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдав матеріальної шкоди.

Відповідно до вищезазначеної постанови Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2017 у справі № 465/4463/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з рахунку-фактури № 0000002 С від 25.09.2017, наданого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, копія якого містяться в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1 склала 55 435,00 грн.

Так, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 26003В/17/2017 від 27.11.2017, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування в розмірі 55 435,00 грн. та при цьому, 12 744,50 грн. було зараховано позивачем в суму несплачених ОСОБА_4 страхових платежів та за вирахуванням вказаної суми сплачено страхове відшкодування в сумі 42 690,50 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 47897 від 30.11.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу Opel Vivaro д.н. НОМЕР_4, який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" на підставі полісу № АК/0799674 зі строком дії з 06.12.2016 по 05.12.2017, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 00,00 грн.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Opel Vivaro д.н. НОМЕР_4 - ОСОБА_2, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Так, оскільки ДТП сталося у 2017 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1 - 2011 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1 не перевищував 7 років, слід дійти висновку, що коефіцієнт фізичного зносу не має враховуватися при розрахунку розміру страхового відшкодування.

Таким чином, у зв'язку із настанням страхового випадку, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля КІА SPORTAGE , д.н. НОМЕР_1 у розмірі фактичних витрат на суму 55 435, 00 грн., приймаючи до уваги те, що розмір франшизи згідно полісу № АК/0799674 становить 00,00 грн.

Окрім того, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).

Так, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) № 08/02/03 від 08.02.2018 про виплату страхового відшкодування на суму 55 435, 00 грн., яку 08.02.2018 було направлено на адресу відповідача поштовим відправленням за кодом 79008 19085915, а тому суд приходить до висновку, що звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної пригоди здійснено протягом однорічного терміну, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а отже - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 55 435, 00 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ч.18 ст. 9 та ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 12, 28, 29, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 13-Б; код ЄДРПОУ: 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (01054, м. Київ, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; код ЄДРПОУ: 30115243) страхове відшкодування в сумі 55 435 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1 762 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.03.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко