Рішення

від 22.02.2019 по справі 911/2704/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2704/18

Суддя Черногуз А.Ф. за участю секретаря Браги Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 34627780)

до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "Бізнес сервіс" (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Польова, буд. 61, код ЄДРПОУ 35511790)

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договором оренди землі б/н від 18.10.2016,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. №09/09.03-10 від 03.04.2018);

відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 05.12.2018 Васильківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "Бізнес сервіс" про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договором оренди землі б/н від 18.10.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 08.01.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позові вимоги обґрунтовані наступним:

- 18.10.2016 між Васильківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційною фірмою "Бізнес сервіс" укладено договір оренди землі, а в подальшому передано вказану земельну ділянку, відповідно до акту приймання-передачі;

- відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 272235,21 грн боргу, 47898,48 грн пені, 53246,14 грн втрат від інфляції, 13380,55 грн 3% річних.

04.01.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло заява позивача, в якій просив провести судове засідання за відсутності представника позивача, а також повідомив про те, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судове засідання 08.01.2019 представники сторін не з'явились, суд розглянув та задовольнив вищезазначену заяву позивача, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.01.2019.

В судовому засіданні 28.01.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.02.2019.

В судовому засіданні 12.02.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.02.2019.

В судовому засіданні 22.02.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з'явився.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами суду, що надсилались на адресу місцезнаходження відповідача та повернулись на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (вх. № 41281/18 від 22.12.2018, вх. № 6448/19 від 22.02.2019).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Васильківської міської ради від 29.04.2016 № 02.45-10-VII визначено передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю комерційній фірмі "Бізнес сервіс" земельну ділянку (кадастровий номер 3210700000:01:005:0059) площею 0,3000 га по вул. Польова, 61, м. Васильків, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування терміном на 5 років.

18.10.2016 між Васильківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю комерційною фірмою "Бізнес сервіс" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець, керуючись рішенням від 29.04.2016 № 02.45-10-VII та чинним законодавством, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Васильків, вул. Польова, 61.

Відповідно до п.п. 2, 4, 5, 7 договору:в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3000 га; кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:01:005:0059; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1622008,50 грн; договір укладено на п'ять років.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої 10% від нормативної грошової оцінки, що становить: 162200,85 грн на рік. Орендар сплачує плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати щомісяця протягом 30 календарних днів місяця, наступного за звітним (п.п. 8, 9, 10 договору).

У разі зміни ставок розміру річної орендної плати за землю, в тому числі затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, або змін, визначених законодавством, орендодавець інформує орендаря земельної ділянки через засоби масової інформації - офіційний веб-сайт міської ради, газету Життя та слово , про необхідність та термін проведення перерахунків розміру річної орендної плати за земельну ділянку. Після прийняття відповідного рішення орендодавцем про затвердження нової орендної плати орендар зобов'язаний в місячний термін з дня опублікування нового розміру орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в його користуванні, укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати (або переукласти договір) та провести державну реєстрацію. У разі невиконання умов п. 12.1. в строк або не отримання заперечень, орендодавець вважає прийнятими нові розміри орендної плати орендарем (п.п. 12, 12.1, 12.2 договору).

У разі порушення строків внесення орендної плати, визначених цим договором, справляється пеня та штраф. Нарахування пені проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України (п. 12.3. договору).

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних грошових зобов'язань, а спірні правовідносини виникли з договору оренди землі, до них відповідно застосовуються положення Закону України Про оренду землі як спеціального закону, глави 15 Земельного кодексу, глави 47-53, 58 Цивільного кодексу України, глави 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі» ).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З акту приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 3210700000:01:005:0059) площею 0,3000 га по вул. Польова, 61, м. Васильків, для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання з передачі земельної ділянки орендарю.

Водночас, на вказаному акті приймання-передачі земельної ділянки не зазначено дати складання останнього. Суд, враховуючи вказану обставину, виходить з наступного.

Згідно з ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 155855577 від 11.02.2019 право оренди зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "Бізнес сервіс" 13.03.2017, тож, виходячи з наведених положень закону, земельна ділянка вважається переданою в оренду 13.03.2017, та, відповідно, з моменту державної реєстрації договору оренди виникли права та обов'язки у орендаря.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі та Інформаційною довідкою № 155855577 від 11.02.2019, суд встановив, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з передачі земельної ділянки в користування відповідачу, у зв'язку з чим у відповідача виникло зустрічне зобов'язання щодо оплати орендної плати в розмірі та строки, встановлені в договорі, починаючи з дати його реєстрації.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З листа Головного управління Державної фіскальної служби України вбачається, що станом на 21.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "Бізнес сервіс" сплачено лише 8284,57 грн орендної плати.

Відтак, вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку.

З розрахунку наданого позивачем та підписаного міським головою вбачається, що позивачем за період з 13.03.2017 по 31.10.2018 року нараховано 272235,21 грн орендної плати (з урахуванням оплати в сумі 8284,57 грн).

Суд не погоджується з таким розрахунком позивача, виходячи з наступного.

Умовами п.п. 8, 9, 10 договору передбачено порядок обчислення та сплати орендної плати, що становить 10% від нормативної грошової оцінки на рік та сплачується щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати. Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1622008,50 грн.

Пунктами 12, 12.1, 12.2 договору передбачено порядок зміни суми орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач, розраховуючи суму заборгованості зазначає, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у 2017 році становила - 1719329,01 грн, у 2018 році 1719007,81 грн. Виходячи з вказаних даних позивачем розраховано місячну орендну плату у 2017 році у розмірі 14327,74 грн, у 2018 році - 14325,07 грн, та, відповідно, розраховано суму заборгованості за період з 13.03.2017 по 31.10.2018 року у сумі 272235,21 грн з врахуванням оплати відповідача у сумі 8284,57 грн.

Суд, дослідивши матеріли справи, встановив, що позивачем подано суду Витяг із технічної документації від 19.02.2018, згідно якого нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки у 2018 році становить 1719007,81 грн. Документів, які б підтверджували розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у 2017 році суду не надано.

Отже, оскільки позивачем на надано суду доказів, які б підтверджували розмір нормативної грошової оцінки у 2017 році, в договорі сторони її розмір також не погодили, суд вважає за необхідне перерахувати суму заборгованості з орендної плати за 2017 рік, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки, погодженої сторонами в п. 5 договору.

За здійсненим судом розрахунком, сума заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за період з 13.03.2017 по 31.10.2018 складає 264465,15 грн. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 13.03.2017 по 31.10.2018 підлягає задоволенню частково у зазначеній сумі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 47898,48 грн пені, 53246,14 грн втрат від інфляції, 13380,55 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. п. 12.3. договору у разі порушення строків внесення орендної плати, визначених цим договором, справляється пеня та штраф.

Суд, перевіривши розрахунки надані позивачем, встановив наступне. Позивачем нараховано пеню на всю суму заявленої заборгованості 272235,21 грн за період з 01.05.2018 по 31.10.2018. Вказаний розрахунок є невірним, виходячи з того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Положеннями вказаної статті передбачено, що період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Перебіг такого періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

Отже, пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів мала розраховуватись позивачем, виходячи з суми зобов'язання за кожний місяць з моменту настання прострочення зобов'язання (тобто після спливу 30 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 10 договору) та обмежуючись шістьма місяцями нарахування по зобов'язанням окремо за кожний місяць оренди.

Суд, виходячи з суми зобов'язання за кожний місяць, та враховуючи період нарахування пені, заявлений позивачем, з 01.05.2018 по 31.10.2018, встановив, що пеня може бути нарахована лише за зобов'язаннями, що виникли з жовтня 2017 року по серпень 2018 року, оскільки лише за вказаними зобов'язаннями період нарахування пені частково співпадає з періодом, за який пеню заявлено до стягнення позивачем.

Судом здійснено власний розрахунок пені із врахуванням вищезазначеного та розмірів заборгованості за кожний місяць 2017 року, що визначений із нормативно грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1622008,50 грн, встановленої в договорі (орендна плата за 2018 рік позивачем розрахована правильно, виходячи із діючої на 2018 рік нормативної грошової оцінки), та встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, у сумі 15078,21 грн.

Щодо розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне. Позивачем здійснено вказані розрахунки за період з 13.03.2017 по 31.10.2018 на суму 272235,21 грн. Вказаний розрахунок є безпідставним та невірним, виходячи з того, що за змістом положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, початок періоду нарахування 3% річних та втрат від інфляції починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. Тож, 3% річних та втрати від інфляції мали розраховуватись позивачем, так само як і пеня, виходячи з суми зобов'язання за кожний місяць з моменту настання прострочення зобов'язання (тобто після спливу 30 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 10 договору), проте не обмежуючись шістьма місяцями, а до повного виконання грошового зобов'язання відповідачем, або до моменту звернення з позовом до суду.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період заявлений позивачем, проте виходячи із розмірів заборгованості за кожний місяць 2017 року, що визначений із нормативно грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1622008,50 грн, встановленої в договорі (орендна плата за 2018 рік позивачем розрахована правильно, виходячи із діючої на 2018 рік нормативної грошової оцінки), та враховуючи момент настання прострочення виконання зобов'язань по кожному місяцю оренди, встановив, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню частково у сумах 5246,32 грн 3% та 16644,07 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення боргу та пені, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "Бізнес сервіс" (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Польова, буд. 61, код ЄДРПОУ 35511790) на користь Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 34627780) 264465,15 грн боргу, 15078,21 грн пені, 5246,32 грн 3% річних, 16644,07 грн втрат від інфляції, а також 4521,50 грн судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 04.03.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз