Рішення

від 25.02.2019 по справі 916/2875/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2875/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2875/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка)

до відповідача: приватного підприємства «АРТЕМАКС» (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 45)

про стягнення 60 196,12грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства «АРТЕМАКС» про стягнення 47 404,84грн., де 26 014,44грн. - основний борг, 15 342,81грн. - пеня, 6 047,59грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

29.11.2016р. між ТОВ «ЛУЗАНІВКА» (Постачальник) та ПП «АРТЕМАКС» (Покупець) було укладено договір поставки продукції «Шабо» № 1474, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

На виконання умов Договору №1474 від 29.11.2016р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1 101,58грн., що підтверджується видатковою накладною №НРН00081853 від 05.12.2016р.

Відповідно до пункту 6.2 Договору №1474, оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

Як зазначає позивач, відповідачем вартість отриманого товару не оплачена, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 1 101,58грн.

29.11.2016р. між ТОВ «ЛУЗАНІВКА» (Постачальник) та ПП «АРТЕМАКС» (Покупець) було укладено договір поставки продукції «Алкогольні напої» №1475.

На виконання умов Договору №1475 від 29.11.2016р. позивач поставив відповідачу товар на суму 24 987,30грн., що підтверджується видатковими накладними №НРН00081131 від 30.11.2016р., №НРН00081981 від 03.12.2016р.

Як зазначає позивач, відповідачем вартість отриманого товару не оплачена, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість загалом у розмірі 26 014,44грн. за договорами №1474, №1475 від 29.11.2016р.

З огляду на викладене, позивач враховуючи неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань згідно договорів поставки продукції №1474, №1475 та несплатою останнім коштів за отриманий товар, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. прийнято позовну заяву ТОВ «ЛУЗАНІВКА» до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.01.2019р. позивач звернувся до суду із заявою (вх.№2-210/19) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 26 014,44грн., пеню у розмірі 15 342,81грн., інфляційні втрати у розмірі 6 047,59грн., 25% річних у розмірі 12 791,28грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

25.02.2019р. позивач подав до суду письмові пояснення (вх.№3750/19), де останній вказав, що наявна у матеріалах справи видаткова накладна №НРН00081131 від 30.11.2016р. підтверджує поставку товару згідно договору №1475 від 29.11.2016р. та те, що позивач не заперечує факт поставки товару згідно накладній №НРН00081853 від 05.12.2016р. з причин відсутності на останній підпису представника ТОВ «ЛУЗАНІВКА».

Зазначені пояснення судом враховані при прийнятті рішення.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався.

При цьому, причини неявки відповідача в судові засідання на момент прийняття судом рішення суду не відомі, ухвали суду надсилались за юридичною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендаційними повідомленнями про вручення поштового відправлення (за вх.№5415/19) від 05.02.2019р., (за вх.№5570/19) від 06.02.2019р., які повернуті на адресу суду без вручення із відміткою на довідці пошти: «немає такого підприємства».

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України, передбачає, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ч.2 ст.666 ЦК України встановлюють, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем 30.11.2016р., 03.12.2016р., 05.12.2016р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 014,44грн., який останнім станом на дату прийняття рішення у справі не оплачено, у зв'язку з чим у відповідача наявною є заборгованість в сумі 26 014,44грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Також, позивач через прострочення виконання зобов'язань з оплати отриманого товару відповідачем, нарахував останньому пеню у розмірі 15 342,81грн., інфляційні втрати у розмірі 6 047,59грн., 25% річних у розмірі 12 791,28грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 25% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.7.3., 7.5 договорів №1474, №1475 від 29.11.2016р., у випадку прострочення платежу передбаченого п.6.2. договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної в період, за який нараховується пеня, від вартості товару за кожен день прострочення оплати до моменту сплати, а також 25% річних від простроченої суми. Сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сплата збитків, пені, штрафних санкцій та відсотків не звільняє покупця від виконання зобов'язань встановлених цим договором. Нарахування пені та відсотків за договором за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснюється за весь час (за весь період) прострочення виконання цього зобов'язання, до моменту (дня) його повного виконання.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 25% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про оренду землі.

Перевіривши розрахунок позивача 25% річних загалом на суму 12 791,28грн., згідно накладної №НРН00081131 від 30.11.2016р. у сумі 7 664,83грн., №НРН00081981 від 03.12.2016р. у сумі 4 590,30грн., №НРН00081853 від 05.12.2016р. у сумі 536,15грн., суд встановив, що його розрахунок зроблено неналежним чином, у зв'язку з чим, судом самостійно здійснено відповідний розрахунок наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

15587.2913.12.2016 - 30.11.201871825 %7664.98

9400.0118.12.2016 - 30.11.201871325 %4590.31

1101.5820.12.2016 - 30.11.201871125 %536.43

За самостійним розрахунком суду розмір 25% річних складає 12 791,72грн., однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення сума 25% річних в меншому розмірі, ніж встановлено судом, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення 25% річних у розмірі 12 791,28грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат загалом на суму 6 047,59грн., згідно накладної №НРН00081131 від 30.11.2016р. у сумі 3 613,30грн., №НРН00081981 від 03.12.2016р. у сумі 2 179,06грн., №НРН00081853 від 05.12.2016р. у сумі 255,23грн., суд встановив, що його розрахунок зроблено неналежним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано інфляційні позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

13.12.2016 - 30.11.201815587.291.2493882.18

18.12.2016 - 30.11.20189400.011.2382236.44

20.12.2016 - 30.11.20181101.581.238262.09

За самостійним розрахунком суду, розмір інфляційних позивача складає 6 380,71грн., однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення сума інфляційних втрат в меншому розмірі, ніж встановлено судом, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 047,59грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п.п.7.3., 7.5 договорів №1474, №1475 від 29.11.2016р., у випадку прострочення платежу передбаченого п.6.2. договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної в період, за який нараховується пеня , від вартості товару за кожен день прострочення оплати до моменту сплати, а також 25% річних від простроченої суми. Сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сплата збитків, пені, штрафних санкцій та відсотків не звільняє покупця від виконання зобов'язань встановлених цим договором. Нарахування пені та відсотків за договором за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснюється за весь час (за весь період) прострочення виконання цього зобов'язання, до моменту (дня) його повного виконання.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Перевіривши розрахунок позивача пені загалом на суму 15 342,81грн., згідно накладної №НРН00081131 від 30.11.2016р. у сумі 9 192,07грн., №НРН00081981 від 03.12.2016р. у сумі 5 507,38грн., №НРН00081853 від 05.12.2016р. у сумі 643,36 грн., суд встановив, що його здійснено неналежним, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

15587.2913.12.2016 - 26.01.20174514.0000 %0.077 %*536.61

15587.2927.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %0.077 %*418.51

15587.2903.03.2017 - 13.04.20174214.0000 %0.077 %*502.21

15587.2914.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*466.34

15587.2926.05.2017 - 06.07.20174212.5000 %0.068 %*448.40

15587.2907.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*298.93

15587.2904.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %0.068 %*448.40

15587.2915.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*448.40

15587.2927.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*564.99

15587.2915.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*520.15

15587.2926.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*478.29

15587.2902.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*609.83

15587.2913.04.2018 - 24.05.20184217.0000 %0.093 %*609.83

15587.2925.05.2018 - 12.07.20184917.0000 %0.093 %*711.46

15587.2913.07.2018 - 06.09.20185617.5000 %0.096 %*837.02

15587.2907.09.2018 - 25.10.20184918.0000 %0.099 %*753.31

15587.2926.10.2018 - 30.11.20183618.0000 %0.099 %*553.46

9400.0118.12.2016 - 26.01.20174014.0000 %0.077 %*287.65

9400.0127.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %0.077 %*252.38

9400.0103.03.2017 - 13.04.20174214.0000 %0.077 %*302.86

9400.0114.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*281.23

9400.0126.05.2017 - 06.07.20174212.5000 %0.068 %*270.41

9400.0107.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*180.27

9400.0104.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %0.068 %*270.41

9400.0115.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*270.41

9400.0127.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*340.72

9400.0115.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*313.68

9400.0126.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*288.44

9400.0102.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*367.76

9400.0113.04.2018 - 24.05.20184217.0000 %0.093 %*367.76

9400.0125.05.2018 - 12.07.20184917.0000 %0.093 %*429.05

9400.0113.07.2018 - 06.09.20185617.5000 %0.096 %*504.77

9400.0107.09.2018 - 25.10.20184918.0000 %0.099 %*454.29

9400.0126.10.2018 - 30.11.20183618.0000 %0.099 %*333.76

1101.5820.12.2016 - 26.01.20173814.0000 %0.077 %*32.02

1101.5827.01.2017 - 02.03.20173514.0000 %0.077 %*29.58

1101.5803.03.2017 - 13.04.20174214.0000 %0.077 %*35.49

1101.5814.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*32.96

1101.5826.05.2017 - 06.07.20174212.5000 %0.068 %*31.69

1101.5807.07.2017 - 03.08.20172812.5000 %0.068 %*21.13

1101.5804.08.2017 - 14.09.20174212.5000 %0.068 %*31.69

1101.5815.09.2017 - 26.10.20174212.5000 %0.068 %*31.69

1101.5827.10.2017 - 14.12.20174913.5000 %0.074 %*39.93

1101.5815.12.2017 - 25.01.20184214.5000 %0.079 %*36.76

1101.5826.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %0.088 %*33.80

1101.5802.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %0.093 %*43.10

1101.5813.04.2018 - 24.05.20184217.0000 %0.093 %*43.10

1101.5825.05.2018 - 12.07.20184917.0000 %0.093 %*50.28

1101.5813.07.2018 - 06.09.20185617.5000 %0.096 %*59.15

1101.5807.09.2018 - 25.10.20184918.0000 %0.099 %*53.24

1101.5826.10.2018 - 30.11.20183618.0000 %0.099 %*39.11

За самостійним розрахунком суду, розмір пені складає 15 366,70грн., однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення пеня в меншому розмірі, ніж встановлено судом, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення пені у розмірі 15 342,81грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, стягненню з приватного підприємства «АРТЕМАКС» підлягає сума основного боргу у розмірі 26 014,44грн., пеня у розмірі 15 342,81грн., інфляційні втрати у розмірі 6 047,59грн., 25% річних у розмірі 12 791,28грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовна вимога позивача судом задоволена, йому підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 1 762 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 74, 79, 129, 233, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «АРТЕМАКС» (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 45, код 37607290) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЗАНІВКА» (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе «Лузанівка», код 22481842) суму основного боргу у розмірі 26 014 (двадцять шість тисяч чотирнадцять) грн. 44 коп., пеню у розмірі 15 342 (п'ятнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 047 (шість тисяч сорок сім) грн. 59 коп., 25% річних у розмірі 12 791 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 28 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя О.В. Цісельський