Рішення

від 27.02.2019 по справі 926/2048/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Справа № 926/2048/18

За позовом Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області

до відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Органік»

2) ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області

про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради та витребування земельної ділянки з незаконного чужого користування

Суддя О.Г. Проскурняк

ОСОБА_2 ОСОБА_2

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Кельменецька місцева прокуратура Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» та відповідача 2) ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 6 скликання ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 12.06.2015 року № 223/06-15 «Про передачу в оренду земельної ділянки в межах населеного пункту» та про витребування земельної ділянки з незаконного чужого користування відповідача 1) на користь держави в особі відповідача 2) земельну ділянку площею 6,00 га, розташовану на території сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що оспорюваним рішенням Атацька сільська рада надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» в оренду земельну ділянку площею 6,00 га. для вирощування сільськогосподарської продукції терміном на 5 років без проведення земельних торгів та уклала відповідний договір оренди землі, що не зареєстрований в Державному земельному кадастрі, а товариство, відповідно, безпідставно користується спірною земельною ділянкою сільськогосподарських призначення. При цьому, оскільки в органу, уповноваженого державою на здійснення функції контролю за користуванням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом, а сільська рада розпорядилась земельною ділянкою з порушенням вимог чинного законодавства, то прокурор з метою захисту інтересів держави звертається з даним позовом до суду самостійно як позивач.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 926/2048/18 та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 21 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року відкладено підготовче засідання на 04 лютого 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької від 04 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року підготовче засідання у справі № 926/2048/18 призначити на 20 лютого 2019 року у зв'язку із перебуванням 18 лютого 2019 року судді у відрядженні.

В судовому засіданні 20 лютого 2019 року оголошено перерву до 27 лютого 2019 року.

Сторони явку повноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату засідання суду. При цьому, від прокурора та представника відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» ) надійшла заява від 27 лютого 2019 року, в якій вони просять проводити судове засідання 27 лютого 2019 року без їхньої участі.

Крім того, представник відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» ) через канцелярію суду подав заяву від 25 лютого 2019 року, відповідно до якої відповідач-1 позовні вимоги визнає, проте просить суд відстрочити виконання рішення у частині повернення спірної земельної ділянки, оскільки вона наразі засіяна озимою пшеницею, період збору якої припадає на першу половину серпня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Розглянувши подані сторонами та прокурором документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12 червня 2015 року 29 сесія ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району VІ скликання прийняла рішення № 223/06-15 «Про передачу в оренду земельної ділянки в межах населеного пункту» , яким надала земельну ділянку площею 6,00 га. в урочищі «Кадуб» в оренду строком на 5 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» для вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 1 даного рішення).

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендну плату вносити щорічно щомісячно рівними частинами в місцевий бюджет ОСОБА_1 сільської ради.

01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району.

Згідно із пунктами 2-4 договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,00 га, з них рілля 6,00 га, нормативна грошова оцінка 168 129,48 грн, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури, земельна ділянка немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Договір укладено на 1 рік (пункт 5 договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року). У договорі відсутні умови щодо його пролонгації.

За змістом пункту 6 зазначеного договору, орендна плата виплачується за згодою сторін у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 5 043,88 грн. щомісячно рівними частинами.

Відповідно до пункту 7 даного договору земельна ділянка сільськогосподарського призначення передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (пункт 8).

Факт передачі земельної ділянки в оренду від сільської ради товариству письмово не зафіксований, однак згідно із довідкою виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району земельна ділянка, площею 6,00 га, була надана в користування ТзОВ «Укр Органік» згідно договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року та на даний час засіяна озимою пшеницею.

Водночас на договорі оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року відсутні відмітка про його реєстрацію в Державному земельному кадастрі. Також учасниками справи не надано будь-яких доказів, які підтверджують виникнення у товариства права власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку, зареєстрованого в установленому законом порядку.

Листом від 03 жовтня 2018 року № 123-4508вих-18 прокурор звертався до сільської ради із вимогою про надання інформації щодо цільового призначення, розташування, сплати орендної плати, орендаря, нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

У відповідь сільська рада листом від 11 жовтня 2018 року № 194 повідомила, що земельна ділянка площею 6,00 га. є сільськогосподарським угіддям (рілля), знаходиться в межах населеного пункту, обробляється ТзОВ «Укр Органік» , нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки - 168 129,48 грн. Перевірка Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області щодо відведення в оренду земельної ділянки не проводилась, рішення про надання земельної ділянки в оренду оприлюднювалось на дошці оголошень села, орендна плата за орендовану земельну ділянку сплачувалась у 2018 році.

11 жовтня 2018 року комісією у складі сільського голови, секретаря та депутата ОСОБА_1 сільської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в с. Атаки, Хотинського району, Чернівецької області, урочище «Кадуб» , площею 6,00 га, сільськогосподарського призначення (рілля), за результатами якого складено акт № 198 про те, що дана земельна ділянка дійсно обробляється ТзОВ «Укр Органік» за цільовим призначенням згідно рішення сесії № 222/06-15 від 12 червня 2015 року, на земельній ділянці росте озимина.

22 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про проведення кримінального провадження № 42018261100000088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України щодо самовільного зайняття посадовими особами ТзОВ «Укр Органік» земельної ділянки площею 6,00 га в адміністративних межах ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області, її розорювання і посіву сільськогосподарських культур.

Крім того, згідно пояснення директора ТзОВ «Укр Органік» ОСОБА_3 протоколів допиту в якості свідків ОСОБА_1 сільського голови ОСОБА_4 та землевпорядника сільської ради ОСОБА_5, в межах кримінальною провадження № 4218261100000088 від 22 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченою ч. 2 ст. 197-1 КК України встановлено, що ТзОВ «Укр Органік» користується вищезазначеною земельною ділянкою з 2015 року по даний час шляхом її обробітку - вирощування сільськогосподарських культур та сплачує орендну плату згідно умов договору.

У відповідності до інформації відділу Держгеокадастру у Хотинському районі вартість 1 га. ріллі по ОСОБА_1 сільській раді становить 28021,58 грн.

Стосовно права звернення прокурора до Господарського суду з позовною заявою, суд вказує наступне.

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_6 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статями 21, 203, 210, 215, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України і статей 23, 24 Закону України Про прокуратуру аргументовано тим, що сільська рада передала товариству земельну ділянку в оренду без проведення процедури земельних торгів.

При цьому, в обґрунтування подання позову прокурором як позивачем останній зазначив, у цьому разі порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Крім цього, прокурор наголосив, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує й економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії ОСОБА_1 сільської ради VІ скликання від 12 червня 2015 року № 222/06-15 «Про надання в оренду земельної ділянки в межах населеного пункту» в частині надання в оренду відповідачу 1 земельної ділянки площею 6,00 га., суд вказує наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-2 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, розташована в межах населеного пункту с. Атаки Хотинського району Чернівецької області, тому право на розпорядження нею належить ОСОБА_1 сільській раді. Тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Отже, як слідує із матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій міськради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про оренду землі» , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 ЗК України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Зокрема, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

У відповідності до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У переліку, встановленому частинами 2, 3 статті 134 ЗК України не зазначено випадків надання в оренду земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції юридичним особам без проведення земельних торгів.

Частиною 1 статті 135 та частиною 5 статті 137 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.

Земельна ділянка, яка є предметом спору є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а тому необхідною умовою для їх передачі в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди.

Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі, оскільки за результатами проведення земельних торгів сільська рада могла б на більш вигідніших умовах укласти договір оренди земельної ділянки, що призвело до недоотримання органом місцевого самоврядування коштів з орендної плати за землю.

У свою чергу підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

ОСОБА_1 сільською радою не було проведено земельні торги для надання в оренду даної земельної ділянки площею 6,00 га в урочищі «Кадуб» , що є порушенням зазначених вище норм та позбавляє сільську раду на отримання ринкової суми орендної плати.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії ОСОБА_1 сільської ради VІ скликання від 12 червня 2015 року № 222/06-15 «Про надання в оренду земельної ділянки в межах населеного пункту» в частині надання в оренду відповідачу 1 земельної ділянки площею 6,00 га. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року, то у відповідності до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України Про оренду землі , встановлено істотні умови договору оренди землі.

Однак у договорі оренди землі від 01 лютого 2018 року не визначено всіх істотних умов, які є обов'язковими для договору оренди землі відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» , зокрема об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки) індексація орендної плати, строки, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін та інше, що є порушенням чинного законодавства.

Крім того, згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, за змістом ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Проте, як установлено судом вище, право оренди на спірну земельну ділянку та договір оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року в установленому законом порядку не зареєстровані. Натомість нормативна грошова оцінка землі, яка зазначена в договорі оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року, не була проведена та затверджена ОСОБА_1 сільською радою, що призводить до несплати, в повній мірі, орендарем коштів за користування земельною ділянкою та завдає майнову шкоду органу місцевого самоврядування, який позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції і реалізовувати фінансово-економічні повноваження.

Підставою недійсності правочину в розумінні статті 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно із статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205, 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено .

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року не зареєстрований, а відтак не вчинений, тому не потребує визнання недійсним у судовому порядку.

Отже, прокурор визнання незаконним та скасування рішення сільської ради без визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2018 року є належним способом захисту інтересів, незважаючи на те, що зазначений договір оренди землі суперечить вказаним вище положенням законів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно із статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки суд установив, що відповідач 1 безпідставно користується спірною земельною ділянкою площею 6,00 га/, яка розташована на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області, то така підлягає витребуванню із незаконного користування товариства.

Разом з тим, оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, то витребування її на користь держави є помилковим, а тому її слід витребувати на користь розпорядника земель комунальної власності у с. Атаки Хотинського району Чернівецької області - ОСОБА_1 сільської ради.

Отже, позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково та витребувати із незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Органік» на користь ОСОБА_1 сільської ради земельну ділянку площею 6,00 га., розташовану на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області.

Стосовно клопотання відповідача 1 про відстрочення виконання рішення, суд вказує наступне.

Визнаючи позовні вимоги, відповідач 1 просить суд відстрочити виконання рішення у частині повернення спірної земельної ділянки, мотивуючи це тим, що негайне виконання рішення суду призведе до значних втрат, пов'язаних із понесеними затратами на обробіток цієї земельної ділянки та подальшу втрату врожаю.

Відтак відповідач 1 просить відстрочити виконання рішення у цій частині до закінчення часу збору врожаю - 15.08.2019.

Прокурор та представник третьої особи проти відстрочення виконання рішення не заперечували.

Порядок відстрочення виконання рішення передбачений врегульований статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша).

У частині третій названої статті ГПК України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина четверта статті 331 ГПК України).

Проте за умовами частини п'ятої статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи той факт, що на спірній земельній ділянці відповідач-1 засіяв озиму пшениці, врожай якої очікується зібрати в період липня - першої половини серпня 2019 року.

Отже, негайне повернення земельної ділянки сільській раді становитиме порушення права товариства на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки відповідач-1, затративши кошти на посів та догляд сільськогосподарської культури, має реальні очікування отримати певне майно у вигляді врожаю цієї сільськогосподарської культури.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень учасників справи проти розстрочення виконання рішення суду, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача 1 та відстрочити виконання рішення у частині позовних вимог щодо витребування із незаконного користування на користь ОСОБА_1 сільської ради земельної ділянки площею 6,00 га, розташованої на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області - до 15.08.2019.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що інтереси держави є порушеними, визнання відповідачами позову не суперечить вимогам закону та не порушує права інших осіб, а тому приймається судом.

У свою чергу позовні вимоги прокурора слід задовольнити частково шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 12.06.2015 № 223/06-15 в частині надання в оренду товариству земельної ділянки площею 6,00 га.; витребування із незаконного користування відповідача 1 на користь відповідача 2 земельної ділянки площею 6,00 га, яка розташована на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При цьому, у частині позовних вимог щодо витребування спірної земельної ділянки виконання рішення підлягає відстроченню до 15 серпня 2019 року.

Положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Прокуратурою Чернівецької області було сплачено судовий збір у сумі 3524,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1196 від 02.11.2018 та судовий збір у сумі 759,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1363 від 06 грудня 2018 року.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачі визнали позов повністю до початку розгляду справи по суті, прокуратурі Чернівецької області належить повернути з Державного бюджету України 1762,00 грн - 50% сплаченого судового збору за подання позову.

Поряд з цим, через те, що спір виник з вини відповідачів, решту 50% судового збору повністю слід стягнути порівну з товариства та сільської ради на користь Прокуратури Чернівецької області (частина дев'ята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії ОСОБА_1 сільської ради VІ скликання від 12.06.2015 № 223/06-15 «Про надання в оренду земельної ділянки в межах населеного пункту» в частині надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрорганік» земельної ділянки площею 6,00 га;

3. Витребувати із незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрорганік» (60021, Чернівецька обл., Хотинський район, с. Бочківці, код 36093429) на користь ОСОБА_1 сільської ради (60008, Чернівецька обл., Хотинський район, с. Ататки, код 01293010) земельну ділянку площею 6,00 га, розташовану на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області.

В частині позовних вимог, щодо витребування із незаконного користування на користь ОСОБА_1 сільської ради земельної ділянки площею 6,00 га., розташованої на території ОСОБА_1 сільської ради Хотинського району Чернівецької області відстрочити виконання рішення до 15.08.2019 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрорганік» (60021, Чернівецька обл., Хотинський район, с. Бочківці, код 36093429) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 881,00 грн відшкодування судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (60008, Чернівецька обл., Хотинський район, с. Ататки, код 01293010) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 881,00 грн. відшкодування судового збору.

5. Повернути Прокуратурі Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120) з Державного бюджету України 1 762,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1196 від 02.11.2018 року.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - « 04» березня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк