Постанова

від 28.02.2019 по справі 600/939/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 600/939/17Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/225/19 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

за участю представника апелянта - Дяків О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу № 600/939/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року, ухваленого суддею Гриновець О.Б., повний текст якого складено 17 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Глинської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Козівського районного суду із даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько і він не мав можливості звернутися у Козівську державну нотаріальну контору протягом шести місяців із заявою про прийняття спадщини, оскільки в той час перебував за кордоном в США. Доказом перебування у США вважає відповідні відмітки в свому закордонному паспорті. При цьому вказує, що, на його думку, факт перебування за кордоном є поважною причиною пропуску згаданого шестимісячного строку і, у звязку з цим, на підставі ч.3 ст.1272 ЦК України, просить визначити йому додатковий строк для подання цієї заяви.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

15 січня 2019 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Дяків О.Я. подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не врахував того, що відповідач у справі позов визнав та просив його задовільнити. Вказує, що він не мав можливості звернутися у Козівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, оскільки в той час перебував за кордоном в США.

Крім того, нотаріус роз'яснив позивачу, що йому необхідно звернутися до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також зазначив, що після смерті батька він домовився із своїм братом - ОСОБА_4 про те, що останній звернеться до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та був впевнений, що він здійснив усі необхідні дії для прийняття спадщини. Однак, його брат вказаної домовленості не виконав, спадщини після смерті батька не прийняв та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Про вказаніі обставини він дізнався лише після смерті брата, коли мав намір прийняти спадщину після його смерті, однак, позбавлений можливості це зробити, оскільки останній після смерті батька спадщини не прийняв, в зв"язку із чим змушений був звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року та прийняти нове рішення, яким позов зодоволити.

В лютому 2019 року Глинською сільською радою Козівського району Тернопільської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу задовільнити та розглядати справу без участі їх представника.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Дяків О.Я. свою апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 квітня 1976 року (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Як вбачається із копій державних актів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 20 лютого 2008 року ОСОБА_5 належало дві земельні ділянки площею 0.41 га та 1.35 га (а.с.10-11).

Після смерті ОСОБА_5 на вказане майоно відкрилася спадщина.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Позивач у встановлений законом строк спадщини після смерті батька не прийняв.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк для подання заяви про проийняття спадщини після смерті батька без поважних причин виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З аналізу цих норм права можна зробити висновок, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у виді звернення із відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.

При цьому, поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій з врахуванням доводів учасників справи.

Згідно зі статтею 38 Закону України Про нотаріат до повноважень консульських установ України віднесено вчинення нотаріальних дій, в тому числі видача свідоцтва про спадщину та засвідчення справжності підпису на документах.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах України.

Згідно з положеннями статті 44 Консульського статуту України нотаріальні дії в консульській установі вчиняє консул.

Таким чином, порядок вчинення нотаріальних дій консулом є подібним до порядку їх вчинення нотаріусом, оскільки процедура вчинення нотаріальної дії завжди походить від процесу здійснення саме нотаріальної діяльності, а відтак сама процедура вчинення нотаріальної дії є єдиною і не змінюється залежно від суб'єкта її вчинення.

Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 до 06 жовтня 2017 року в нього існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки останній не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до консула консульської установи України в США або до нотаріуса на території України. Доказів, які б свідчили про перешкоду подання такої заяви, позивачем не надано.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що його тривале перебування за кордоном об'єктивно перешкоджало поданню заяви про прийняття спадщини.

Також, відсутність у матеріалах справи відмови нотаріуса у здійсненні нотаріальної дії у звязку із пропуском позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про наявність у позивача порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Доводи апелялята про те, що нотаріус йому усно роз'яснив про необхідність звернутися до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не підтверджений жодним доказом.

Крім цього, наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_2 08 грудня 2010 року, оригінал якого представником позивача для огляду суду першої інтанції наданий не був, не оформлена відповідно до вимог абз.2 ч.8 ст.43 ЦПК України.

Жодних інших доказів на обґрунтування заявленої позовної вимоги та підстав звернення із позовом ні позивачем, ні його представником суду не надано.

Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що причиною пропуску строку для подання заяви заяви про прийняття спадщини після смерті батька було невиконання його братом ОСОБА_4 домовленості щодо спадкування ним належного батьку майна, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані твердження не зазначалися в позовній заяві та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Так, позовна заява обгрутована лише тим, що ОСОБА_3 не мав можливості звернутися у Козівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті батька, оскільки в той час перебував за кордоном в США.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Разом з тим колегія суддів вважає, що апелянт ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до суду із новим позовом, зазначивши інші підстави пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, яким суд першої істанції надасть належну оцінку під час розгляду справи.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що секретар Глинської сільської ради Козівського району Тернопільської області - Репета Марія Василівна під час розгляду справи судом першої інстанції одночасно представляла інтереси як позивача (згідно довіреності від 29 серпня 2018 року - а.с. 24), так і відповідача (а.с.23)

Відповідно до ч.2 ст.61 ЦПК України, особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Зазначене обмеження спрямоване на забезпечення змагальності та ефективного здійснення представниками своїх обов'язків.

Таким чином, колегія суддів критично оцінює відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача - секретарем сільської ради Репетою М.В., яка просила позов задовільнити, оскільки вона одночасно в судовому засіданні представляла інтереси позивача.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 05 березня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи