Рішення

від 04.03.2019 по справі 277/25/19

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/25/19

Номер рядка звіту 58

РІШЕННЯ

іменем України

"04" березня 2019 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В. В.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом заступника керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління фінансів Ємільчинської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління фінансів Ємільчинської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, мотивуючи його тим, що вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16.04.2018 року, який набрав законної сили 16.05.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Судом встановлено, що 11.03.2018 року приблизно о 3 годині в приміщенні спальної кімнати будинку ОСОБА_3 по вул. Горбівській, 1 в с. Степанівка Ємільчинського району Житомирської області на грунті особистих неприязних відносин виникла суперечка між перебувавшими у нетверезому стані ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Будучи обуреним поведінкою та словесними образами ОСОБА_5, ОСОБА_6 вирішив спричинити останньому тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, намотавши на долоню правої руки ремінь, підійшов до ОСОБА_5, який в цей час сидів на ліжку, та умисно наніс останньому п'ять ударів кулаком правої руки в голову. Не припиняючи свої дії, ОСОБА_6 взяв у праву руку зі столу виделку та умисно наніс нею один удар ОСОБА_5 в праву частину грудної клітини та два удари правою ногою по його тулубу з лівої сторони, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді ран на лівій половині лоба, в тім'яних та потиличній частині голови, на правій половині передньої поверхні грудної клітки, 4-го пальця лівої кисті, в ділянці плеча зліва, садна в ділянці спини, грудної клітки, підшкірних крововиливів ділянки правої лопатки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на стаціонарному лікуванні в Ємільчинській центральній районній лікарні Ємільчинської районної ради з 11.03.2018 року по 20.03.2018 року протягом 9-ти ліжко-днів. Загальна сума бюджетних коштів, витрачених вказаним закладом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_5, становить 681 грн. 66 коп.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнень з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначаються закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікування потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров'я.

Таким чином, вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року встановлена вина ОСОБА_6 у заподіянні шкоди здоров'ю ОСОБА_5, що в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає та обумовлює обов'язок відповідача відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21.01.2019 року відкрито провадження та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви разом з копіями доданих документів 24.01.2019 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, відзиву на позовну заяву не надіслав.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини.

Згідно вироку Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16.04.2018 року у справі № 277/340/18, який набув законної сили 16.05.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначено покарання у виді арешту строком 5 (п'ять) місяців. (а.с. 9-10).

Згідно довідки Ємільчинської центральної районної лікарні Ємільчинської районної ради № 1012 від 09.11.2018 року вартість лікування ОСОБА_5 з 11.03.2018 року по 20.03.2018 року складає 681,66 грн. (а.с. 8).

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (п.п. 3, 4 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце цідії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у визначені судом строки не подав, а тому суд вважає, що він повністю погодився із позовом і не заперечував викладені в ньому обставини та не наполягав на їх доведенні згідно вимог ст. 81 ЦПК України. Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення встановлені вироком суду від 16.04.2018 року, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду у даній справі та, як наслідок, не потребують доказуванню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ст.ст. 1166 ч. 1, 1206 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, керуючись, ст.ст. 3, 11-13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, ст. 4 ЗУ Про судовий збір , суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави в особі Управління фінансів Ємільчинської районної державної адміністрації (р/р 35411001034595 в УДКСУ в Ємільчинському районі Житомирської області, МФО 811039, код ЄДРПОУ 01991659) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, ОСОБА_5, яка потерпіла від злочину, кошти в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 66 копійок, а також стягнути на користь держави суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: ОСОБА_7