Ухвала

від 01.02.2019 по справі 369/1379/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1379/19

Провадження №2-з/369/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2019 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Головатюк В.В.,

розглянувши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 року до суду надійшла заява від представника заявника про забезпечення позову відповідно до якої заявник просив забезпечити позов та накласти арешт на квартиру № 22, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. (Петрівське) Святопетрівське, вулиця (Петровського) Центральна, 140 та земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер: 3222784200:05:006:0263, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., Лишнянська с/рада, які належать ОСОБА_3 Джаєвичу, на праві власності, картка платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії СМ 993504, виданий Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київській області 27 листопада 2007 року.

Подана заява відповідає вимогам щодо забезпечення доказів, які містяться у Главі 10 ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження майна, задля уникнення виконання можливого рішення суду. Заявником не надано жодних доказів вартості майна відповідача на яке просить накласти арешт для встановлення співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Крім того матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів належності квартири на яку просить накласти арешт заявник саме ОСОБА_3 Джаєвичу, станом на день звернення до суду з заявою про забезпечення.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначених ст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Дослідивши обставини справи, суд доходить до висновку, що в задоволенні заяви представника заявника про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Н.С. Пінкевич