Рішення

від 25.02.2019 по справі 120/4678/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2019 р. Справа № 120/4678/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової І.А. ,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора -приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Державного реєстратора-приватного нотаріуса ОСОБА_2 (далі - державний реєстратор, відповідач 1), третя особа відділ з питань державної реєстрації Теплицької РДА про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо реєстрації з відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єкта нерухомості за номером 1410829405237 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним № 38190722 від 17.11.2017 року; зобов'язання відділ скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за № 1410829405237, запис про право власності 23422735 та зобов'язати зареєструвати перехід права власності про власника земельної ділянки кадастровий номер 0523783000:03:000:0036, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1131455105237, на підставі свідоцтва про право на спадкування за законом, вказавши позивача новим власником.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 допущено помилку при проведені реєстрації земельної ділянки, а саме, відкрито новий розділ на об'єкт нерухомого майна з відповідною реєстрацією права власності на ім'я позивача, в той час як необхідно було здійснити реєстрацію переходу права власності відносно власника даної земельної ділянки з померлого власника ОСОБА_3 (мати позивача), на ім'я позивача в уже відкритому раніше розділі. Тобто, на один і той же об'єкт - земельну ділянку кадастровий № 0523783000:03:000:0036, відкрито два розділи на об'єкт нерухомого майна. Для виправлення даної помилки представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закриття помилково відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1410829405237 та запису про право власності за № 23422735. У задоволенні заяви відмовлено, з підстав, що заявником не додане рішення суду про скасування вказаних записів.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій, скасування рішення, записів і зобов'язання вчинити певні дії.

21.12.2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем порушені вимоги статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, та зобов'язано усунути недолітки, а саме: вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача ОСОБА_4 і уточнити позовні вимоги та/або суб'єктний склад відповідачів, подавши відповідну заяву з урахуванням вимог статті 160 КАС України, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин та надати докази, які б підтверджували поважність причин, і у разі необхідності обґрунтоване клопотання про залучення третьої особи вказавши у якому статусі.

08.01.2019 року на адресу суду за вх. №946 надійшла позовна заява з усунутими недоліками та визначено другим відповідачем відділ з питань державної реєстрації Теплицької РДА.

Ухвалою від 11.01.2019 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 12.02.2019 року. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

28.01.2019 року на адресу суду з вх. № 4900 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 визнав позов в повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Цього ж дня на адресу суду за вх. № 4927 представником позивача подані заява про залишення без розгляду позовних вимог заявлених до відповідача 2 та заява про збільшення позовних вимог до відповідача 1.

12.02.2019 року ухвалою суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог заявлених до відповідача 2 задоволено у повному обсязі. Залишено без розгляду позовні вимоги про зобов'язання відділ з питань державної реєстрації Теплицької РДА скасувати запис (закрити розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за № 1410829405237, запис про право власності 23422735 та зобов'язання зареєструвати перехід права власності про власника земельної ділянки кадастровий № 0523783000:03:000:0036, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1131455105237, на підставі свідоцтва про право на спадкування за законом, вказавши позивача власником.

Цього ж дня заяву про збільшення позовних вимог ухвалою суду прийнято до розгляду та збільшено позовні вимоги до відповідача 1, якими позивач просить зобов'язати скасувати запис (закрити розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за номером 1410829405237, запис про право власності 23422735 та зобов'язати зареєструвати перехід права власності про власника земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1: 03:000:0036, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1131455105237, на підставі свідоцтва про право на спадкування за законом, вказавши позивача власником.

У зв'язку з прийняттям до розгляду заяви про збільшення позовних вимог та з метою повідомлення про це відповідача, підготовче судове засідання відкладено на 25.02.2019 р.

25.02.2019 р. сторони в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. Одночасно відповідач вказав, що позовні вимоги визнає.

Згідно частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини третьої статті 183 КАС України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи наведені норми та подані сторонами заяви, суд вважає за можливе розглянути справу та прийняти рішення за їх відсутності в порядку письмового провадження та в підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ № 453929 від 17.11.2017 р. померла ОСОБА_3, мати позивачки.

17.11.2017 року позивач набула права власності в порядку спадкування за законом (Свідоцтво про право на спадщину за законом серія РМЕ № 453929, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 104145521 від 17.11.2017 року).

Позивач, як власник земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирішила укласти зміни до договору оренди земельної ділянки.

06.11.2018 року ОСОБА_1 звернувшись до Центру надання адміністративних послуг Теплицького району, виявила, що на дану земельну ділянку кадастровий № 0523783000:03:000:0036 відкрито два розділи про право власності, а саме: на її ім'я за реєстраційним № 1410829405237 та на ім'я її покійної матері за реєстраційним № 1131455105237.

Для виправлення цієї помилки представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закриття помилково відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним № 1410829405237 та запису про право власності за № 23422735. Рішенням відповідача № 44199943 від 22.11.2018 року відмолено у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з тим, що позивачем не подано відповідне рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону).

З набранням чинності Законом України від 04.07.2012 року № 5037-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно Закон України Про нотаріат було доповнено статтею 46 1 , що стосується здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, з 01.01.2013 року нотаріуси України отримали повноваження щодо проведення реєстрації права власності, користування нерухомим майном, усіх інших речових прав і їх обтяжень безпосередньо під час вчинення нотаріальної дії.

У Державному реєстрі прав, згідно частини 1 статті 5 Закону, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 10 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно частини 2 статті 13 Закону, на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.

Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта (частина 1 статті 15 Закону).

У частині другій статті 15 Закону закріплено, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

У відповідності до частини першої статті 14 Закону, розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно частини другої статті 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У частині 3 статті 31 1 Закону закріплено, що державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

З наведеного вбачається, що відповідач є належним суб'єктом для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому зобов'язаний дотримуватися всіх передбачених чинним законодавством прав та обов'язків. Під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Цей реєстраційний номер зберігається за об'єктом й у разі переходу права власності нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна.

Як встановлено судом та визнається відповідачем, на земельну ділянку кадастровий № 0523783000:03:000:0036 відкрито два розділи про право власності, а саме, на ім'я покійної матері позивачки за реєстраційним № 1131455105237 та на ім'я позивачки за реєстраційним № 1410829405237. Відкриття другого розділу на один і той самий об'єкт на підставі рішення та внесення відповідного запису є дійсно порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 29.09.2015 року у справі № 21-760а15 вказав, що держреєстратор під час реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність уже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Оцінюючи визнання позову відповідачем, у цьому випадку, в частині оскарження рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно частини третьої статті 183 КАС України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, примирення сторін проводиться в порядку, встановленому статями 189, 190 цього Кодексу (ч. 4 ст. 183 КАС України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч.5 ст. 189 КАС України).

За встановлених у справі обставини, суд дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси, оскільки, дійсно незаконність спірного рішення підтверджується матеріалами справи. Відтак, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним № 38190722 від 17.11.2017 року.

Що ж стосується вимог позивача стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо реєстрації з відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єкта нерухомості за № 1410829405237, то суд зазначає наступне.

Обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки вчиненню дій, зазначених у позовних вимогах, передує прийняття відповідачем відповідного рішення. Після прийняття такого рішення відповідач фактично реалізує його виконання шляхом вчинення відповідних дій щодо проведення реєстрації. Само по собі вчинення вказаних дій відповідачем не може порушити законні права чи інтереси позивача. Скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним № 38190722 від 17.11.2017 року є достатнім способом захисту порушеного права позивача та має наслідком їх відновлення шляхом внесення відповідних записів у реєстр.

Оцінка дій відповідача при проведені реєстрації досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо реєстрації не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

За таких обставин позовні вимоги в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скасувати запис (закрити розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за № 1410829405237 та запис про право власності 23422735, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог частини другої статті 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З наведеного вбачається, що у разі набрання даним судовим рішенням законної сили позивач не позбавлений права на звернення до відповідного органу реєстрації, у даному випадку - відповідача, із вимогою про скасування запису (закрити розділ) у Державному реєстрі щодо реєстрації об'єкта нерухомості та запису про право власності, внесених на підставі рішення, скасованого у судовому порядку. При цьому, слід зазначити, що відповідачем, на якого наразі покладено обов'язок державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, підтверджено у відзиві на позовну заяву той факт, що у задоволенні заяви позивача про закриття помилково відкритого розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним № 1410829405237 та запису про право власності за № 23422735 було відмовлено лише з підстави відсутності рішення суду про скасування вказаних записів. Тому, у разі отримання суб'єктом реєстрації відповідного судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, законодавством України передбачений обов'язок останнього внести записи про скасування рішення/записів Державного реєстру прав.

Тобто достатньою підставою для внесення змін або певних записів до Державного реєстру є відповідне судове рішення саме про скасування рішення/запису суб'єкта владних повноважень. Законодавець не наділив правом та повноваженнями державного реєстратора з власної ініціативи, на власний розсуд або за заявою особи вчиняти дії щодо внесення змін до реєстру. Відтак, суд не може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дії/приймати рішення, якщо це не передбачено законом, адже останній має діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, суд дійшов до висновку, що досліджувана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Разом з цим, враховуючи процитовані вище норми статті 26 Закону та частину другу статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за № 1410829405237 та запис про право власності 23422735, оскільки такі є наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати перехід права власності про власника земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадкування за законом, вказавши позивача новим власником, то на думку суду, вона є передчасною, адже наслідком проведення відповідної реєстрації стане фактичне виконання даного рішення.

Окрім того, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє, у досліджуваному випадку, не випливає із повноважень, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Відтак є неможливим.

За наведених обставин, враховуючи недоведеність позивачем наявності спору та неврегульованого питання між ним та суб'єктом владних повноважень, на час розгляду даної справи, - відсутні підстави для задоволення позову в досліджуваній частині.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , та ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Теплицького нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним № 38190722 від 17.11.2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єкта нерухомості за № 1410829405237 та запис про право власності 23422735, вчинені державним реєстратором -приватного нотаріуса Теплицького нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі оформлено 6.03.19 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна