Рішення

від 25.02.2019 по справі 158/822/18

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/822/18

Провадження № 2/0158/5/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Кліома Сервіс , Борохівська сільська рада Ківерцівського району Волинської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Ківерцівською нотконторою Волинської області 19.06.2003 року за №2-487, 25.06.2003 року Борохівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області їй було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №010648, яка розташована в с. Борохів, Ківерцівського району, загальною площею 0,48 га, з якої для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,2300 га.

Зазначає, що вказану земельну ділянку успадкувала після смерті сестри - ОСОБА_3, яка померла 17.11.2002 року, при цьому державний акт на право приватної власності на землю, серії ІV-ВЛ №014322, виданий Борохівською сільською радою Ківерцівського району 09.12.1997 року, на підставі рішення Борохівської сільської ради №14/18 від 08.02.1994 року остання отримала ще при житті.

Однак вказує, що у вересні 2017 року помітила, що частину її земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею близько 0,1900 га засіває мінеральними добривами тракторна техніка без її дозволу. Пізніше їй стало відомо, що відповідач по справі ОСОБА_2 незаконно приватизувала частину її земельної ділянки та передала її в оренду ТзоВ Кліома-Сервіс , про те, зазначено, що нею раніше було оформлено право власності на вищезазначену частину земельної ділянки.

З врахуванням наведеного просить, скасувати свідоцтво про право на спадщину серії І №1493, видане 27.09.2016 року Ківерцівською держнотконторою Волинської області ОСОБА_2 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 0721880800:04:000:2370, яка розташована на території Борохівської сільської ради та скасувати державну реєстрацію речових прав на неї.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.04.2018 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого провадження.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.05.2018 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

30.05.2018 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області залучено до справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Борохівську сільську раду Ківерцівського району Волинської області.

Жодних інших заяв, клопотань чи заперечень сторонами по справі подано не було. Також відзив на позовну заяву від відповідача чи її представника до суду надано не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, від останнього до суду подано заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, від останнього до суду подано клопотання про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ Кліома-Сервіс в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Згідно ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

В силу ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №14/18 від 08.02.1994 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії IV-ВЛ №014322 від 09.12.1997 року на земельну ділянку загальною площею 0,4800 га, для обслуговування житла та ведення особистого підсобного господарства /а.с.7, 157/.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії І-ЕГ №122311 від 17.11.2002 року виданого виконавчого комітету Борохівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_3 померла 17.11.2002 року /а.с.151/.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.06.2003 року спадкоємцем майна, в тому числі земельної ділянки площею 0,4800 га, яка розташована на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області є її сестра ОСОБА_1 /а.с.162/.

На підставі вищезазначеного, свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №010648 від 25.06.2003 року /а.с.8/.

Разом з тим, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1041894607218, земельна ділянка, загальною площею 0,8215 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0721880800:04:000:2370, яка знаходиться на території Борохівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області належить відповідачу ОСОБА_2 Крім того, згідно договору оренди від 20.06.2017 року ТзОВ Кліома-Сервіс орендувало у ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку до 20.06.2027 року /а.с.11-12/.

З публічної кадастрової карти при введенні кадастрового номеру належної ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер: 0721880800:04:000:2370 вбачається, що вказана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту, в той час як ОСОБА_1 зазначає, що у власності відповідача знаходиться частина її земельної ділянки яка розташована в с. Борохів Ківерцівського р-ну, Волинської області.

Окрім того, з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлялася щодо належних ОСОБА_2 земельних ділянок, вбачається, що земельна ділянка площею 0,8215 га розташована поза межами населеного пункту. Крім того, згідно опису меж, які були закріплені в натурі межовими знаками, оспорювана земельна ділянка межує: від А-Б землі ОСОБА_6, від Б-В землі ОСОБА_7, від В-Г землі ОСОБА_8, від Г-А землі загального користування, така ж сама інформація відображена і у Державному акті на право приватної власності на землю серії Р1 № 116583. Внаслідок чого, не зрозуміло з яких підстав позивач стверджує, що належна йому земельна ділянка, яка розташована в с. Борохів межує з належною земельною ділянкою ОСОБА_2А, яка розташована поза межами с. Борохів /а.с.94-109/.

З Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ № 010648 вбачається, що такий акт був виданий головою Борохівської сільської ради ОСОБА_9, а також підписаний інженером-землевпорядником ОСОБА_10.

Зі змісту ст. 122 ЗК України вбачається, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Передача земель у власність або користування, що розташовані за межами населених пунктів є виключним повноваженням районних, обласних державних адміністрацій.

Тобто, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ № 010648 був виданий головою Борохівської сільської ради, то вказана земельна ділянка розташована в межах с. Борохів Ківерцівського району Волинської області.

Однак, з публічної кадастрової карти вбачається, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 0721880800:04:000:2370 належить до зони 04, а земельна ділянка на яку позивач вказує як на належну йому - до зони 01. Тобто, згідно Порядку ведення Державного земельного кадастру вказані земельні ділянки належать до різних зон.

Разом з тим, якщо взяти до уваги державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 116583, який видавався ОСОБА_11 (спадкодавцю ОСОБА_2А.), а також технічну документацію щодо вказаної земельної ділянки, то з даних документів вбачається, що ні позивач ОСОБА_1, ні спадкодавець ОСОБА_3 не є суміжними із відповідачем землекористувачами, це ж саме вбачається і з державного акту на право приватної власності на землю наданого позивачем.

В силу ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В судовому засіданні також встановлено, що земельна ділянка на яку посилається позивач ОСОБА_1 не зареєстрована за нею, крім того по конфігурації, яка наведена в державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ № 010648 та по конфігурації, викладеній в публічній кадастровій карті видно що ці земельні ділянки за своєю структурою та формою не співпадають.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 791 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Також, в силу ч. 1, 2 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Як вбачається із ч.ч. 3, 4, 5 ст. 791 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 7 ст. 791 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 34 ЗУ Про Державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Разом з тим, відповідно до ч. 8, 9 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

На даний час належна ОСОБА_2 земельна ділянка є сформованою, щодо неї виготовлена технічна документація, присвоєно кадастровий номер, вона внесена до державного земельного кадастру, жоден з документів, який стосується вказаної земельної ділянки не є скасованим.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу з якого вбачалося б, що у неї є перешкоди в здійсненні дій, пов'язаних з внесенням належної їй земельної ділянки до державного земельного кадастру.

Варто також зазначити, що перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним.

Тобто, підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування свідоцтва про право на спадщину ЗК України не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з ч.ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належні, достатні, достовірні та допустимі докази, відповідно до вимог ст. 76-81 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог, ОСОБА_1 надано не було.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку слід відмовити.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 щодо застосування строків позовної давності, оскільки позовна давність застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 12, 13, 76, 78, 79, 80-82, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 321, 373, 377, 378, 393 ЦК України, 78-79, 125, 126, 152, Земельного кодексу України, ст. 1, 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Кліома Сервіс , Борохівська сільська рада Ківерцівського району Волинської області про скасування свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4, адреса: с. Дачне, вул. Івана Франка, 10, Ківерцівського району Волинської області.

Відповідач - ОСОБА_2, жителька м. Ківерці, вул. Мічуріна, 15, Волинської області.

Представник відповідача - ОСОБА_12, адреса: с. Гірка Полонка, вул. Молодіжна, 18, Луцького району Волинської області.

Представник відповідача - ОСОБА_5, адреса: м. Луцьк, вул. Шота Руставелі, 10/171, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальність "Кліома-Сервіс", адреса: м. Ківерці, вул. Глінки, 22, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Борохівська сільська рада Ківерцівського району Волинської області, адреса: с. Борохів, вул. Визволителів, 25Б, Ківерцівського району Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька