Рішення

від 21.02.2019 по справі 400/2780/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 р. № 400/2780/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс", вул. Даля, 53-Е, м. Миколаїв, 54002

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2018 № 00093921407,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" (надалі - позивач, ТОВ "Південь-Будсервіс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.10.2018 року № 00093921407.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.09.2018 року № 2235/14-29-14-07/38525001 про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нікос" (надалі - ТОВ "Компанія "Нікос"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рендал" (надалі - ТОВ "Рендал"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Буд" (надалі - ТОВ "Мегаполіс Буд"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Телец-Юг" (надалі - ТОВ "Телец-Юг"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертас" (надалі - ТОВ "Фертас"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролоджі" (надалі - ТОВ "Пролоджі"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандис-Лайн" (надалі - ТОВ "Грандис-Лайн") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нико 11" (надалі - ТОВ "Ніко 11) є безпідставними, оскільки у позивача є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року відкрито провадження у справі № 400/2780/18 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив, надав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу та встановлено нереальність угод, укладених з його контрагентами, тому податкове повідомлення-рішення є законним й обґрунтованим.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 04.09.2018 року по 10.09.2018 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Південь-Будсервіс" по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "Компанія "Нікос" за листопад 2015 року, ТОВ "Рендал" за вересень 2017 року, ТОВ "Мегаполіс Буд" за червень, серпень, вересень, грудень 2017 року, січень 2018 року, ТОВ "Телец-Юг" за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року, ТОВ "Фертас" за лютий 2018 року, ТОВ "Пролоджі" листопад, грудень 2017 року, лютий 2018 року, ТОВ "Грандис-Лайн" за грудень 2017 року, ТОВ "Ніко 11" за жовтень 2017 року та контрагентами покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 17.09.2018 року № 2235/14-29-14-07/38525001 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України),що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 995 023 грн. у т.ч.: за листопад 2015 року на суму ПДВ 8366 грн., за червень 2017 року на суму ПДВ 46 188 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 38 671 грн., за серпень 2017 року на суму ПДВ 148 497 грн., за вересень 2017 на сум ПДВ 450 741 грн., за жовтень 2017 року на суму ПДВ 96 752 грн., за листопад 2017 року на суму ПДВ 45 606 грн., за грудень 2017 року на суму ПДВ 98 813 грн., за лютий 2018 року на суму ПДВ 61389 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.10.2018 року № 00093921407 на суму 1 243 778, 75 грн., з яких: за основним платежем - 995 023 грн., за штрафними санкціями - 248 755, 75 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено.

Відповідно до видаткових накладних від 24.11.2015 року № 85, 86, 87, 88, 89 на суму 50 197, 23 грн. у т.ч. ПДВ 8366, 20 грн., що 24 листопада 2015 року ТОВ "Компанія "Нікос" здійнило поставку товару на адресу позивача.

Перерахування коштів позивачем за отриманий товар відповідно до вищезазначених накладних на рахунки ТОВ "Компанія "Нікос" підтверджується банківською випискою від 25.11.2015 року на суму 50 197, 14 грн.

ТОВ "Компанія "Нікос" було виписано позивачу податкові накладні від 24.11.2015 року № 229, 230, 231, 232, 256.

Відповідно до наданих договорів підряду ТОВ "Південь-Будсервіс" (замовник) укладало договір підряду з ТОВ "Мегаполіс Буд" (субпідрядник) № 01/06 від 01.06.2017 року, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи харчоблоку ЗОШ № 61 по вул. Матросова, 2 в м. Миколаєві. Крім того, ТОВ "Південь-Будсервіс" (замовник) укладало договори підряду з ТОВ "Мегаполіс Буд" (субпідрядник) від 01.06.2017 року № 02/06, від 01.06.2017 року № б/н, від 01.08.2017 року № 01/08, від 01.08.2017 року № 02/08, від 01.08.2017 року № 02/08, від 31.08.2017 року № 3/08, які є однотипними договору № № 01/06 від 01.06.2017 року, окрім п. 1.1, 2.2 та 4.1 (арк. акту перевірки 16-19).

Позивачем до перевірки надано видаткову накладну, виписану ТОВ "Мегаполіс Буд" за вересень 2017 року № 95 від 15.09.2017 року.

ТОВ "Мегаполіс Буд" виписало позивачу податкові накладні від 30.06.2017 року № 67, 98, від 31.08.2017 року № 91, 92, 93, від 01.09.2017 року 20, 19, 18, від 04.09.2017 року № 22, від 05.09.2017 року № 21, від 08.09.2017 року № 17, від 15.09.2017 року 37, від 29.12.2017 року 24 та від 30.01.2018 року № 24. Також, до перевірки були надані акти здачі приймання робіт (послуг) від 01.09.2017 року № ОУ-0000132 та від 08.09.2017 року № ОУ-0000134, акти здачі приймання будівельних робіт за фрмою КБ-2в, а саме: за червень 2017 від 30.06.2017, за червень 2017 від 30.06.2017, за червень 2017 від 30.06.2017, за серпень 2017 від 31.08.2017, за серпень 2017 від 31.08.2017, за серпень 2017 від 31.08.2018, за вересень 2017 від 01.09.2017, за вересень 2017 від 01.09.2017, за вересень 2017 від 04.09.2017.

01.07.2017р. ТОВ "Південь-Будсервіс" було укладено договір поставки з ПП "Телец-Юг" № 1/07/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію. Також, до перевірки надано договір підряду, укладений між позивачем (замовник) та ПП "Телец-Юг" (субпідрядник) від 01.08.2017 № 1/08/17, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи по реконструкції автотранспортного підприємства з роміщення авто мийки самообслуговування по вул. Морехідна 1-В в м. Миколаєві.

Позивачем до перевірки надано видаткові накладні, виписані ПП "Телец-Юг" за липень-листопад 2017 року № 39 від 31.07.2017, № 38 від 01.08.2017, № 42, 44 від 16.08.2017, № 57, 45 від 19.08.2017, № 41, 48 від 22.08.2017, № 55 від 28.08.2017, № 40, 47, 62, 59, 58, 60, 46, 93, 94, 56 від 01.09.2017, № 95 від 27.09.2017, № 96 від 29.09.2017, № 97 від 01.10.2017, № 43 від 06.10.2017, № 109 від 16.01.2017, № 100, 125, 123, 124 від 17.10.2017 року, № 111 від 18.10.2017, № 98, 112 від 19.10.2017, № 99 від 20.10.2017, № 180, 181 від 01.11.2017, № 182 від 16.11.2017. Також, до перевірки надано податкові накладні № 81 від 31.07.2017, №2 від 01.08.2017, № 46, 47 від 16.08.2017, № 94, 98 від 19.08.2017, № 41. 43, 101 від 22.08.2017, № 32 від 28.08.2017, № 1, 5, 6, 4, 12, 3, 11, 10, 7, 8, 9 від 01.09.2017, № 91 від 27.09.2017, № 94 від 29.09.2017, № 41, від 01.10.2017, № 7 від 06.10.2017, № 129, 221 від 16.10.2017, № 102, 201, 199, 200 від 17.10.2017, № 131 від 18.10.2017, № 44, 103 від 19.10.2017, № 39 від 20.10.2017, № 92, 4 від 01.11.2017, № 66 від 06.11.2017, № 111 від 16.11.2017. Відповідно до акту, до перевірки також наждано ОСОБА_5 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Також, надано товарно - транспортні накладні форми № 1-ТН, які перераховано податковим органом в акті перевірки на сторінках 43-45.

Відповідно до видаткових накладних № 26, 27 від 16.09.2017 року та № 43 від 29.09.2017 року на суму 342 127, 32 грн. у т.ч. ПДВ 57 021, 22 грн. у вересні 2017 року ТОВ "Рендал" здійнило поставку товару на адресу позивача.

ТОВ "Рендал" виписало позивачу податкові накладні від 16.09.2017 року № 104, 99 та від 29.09.2017 року № 121.

Вказані видаткові та податкові накладні були надані ТОВ "Південь-Будсервіс" до перевірки. Крім того, були надані товарно - транспортні накладні форми № 1-ТН, а саме: від 16.09.2017 № б/н.

ОСОБА_5 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 від 25.10.2017 ТОВ "Ніко 11" виконувало будівельні роботи з реконструкції автотранспортного підприємства з розміщенням автомийки самообслуговування по вул. Морехідній 1-в в м. Миколаєві.

ТОВ "Ніко 11" виписало позивачу податкову накладну від 25.10.2017 року № 69.

ОСОБА_5 видаткових накладних № РН-0000024, РН-0000025 від 29.11.2017 року, № РН-0000056 від 06.12.2017 року, № РН-0000023 від 12.12.2017 року, № РН-0000057, РН-0000058, РН-0000022 від 16.12.2017 року, № РН-0000030, РН-0000030, РН-0000059 від 18.12.2017 року, № РН-0000060 від 21.12.2017 року, № РН-0000061 від 26.12.2017 року та № ОУ-0000001 від 01.02.2018 року у листопаді - грудні 2017 року та лютому 2018 року ТОВ "Пролоджі" здійнило поставку товару на адресу позивача. Також, до перевірки надано податкові накладні № 18, 19 від 29.11.2017, № 4 від 06.12.2017, № 5 від 12.12.2017, № 12, 9, 10, 13 від16.12.2017, № 11, 40, 41 від 18.12.2017, № 43 від 21.12.2017, № 42 від 26.12.2017 та № 16 від 01.02.2018р., акти приймання виконаних будівельних робіт № ОУ-0000001 від 01.02.2018р., товарно - транспортні накладні форми № 1-ТН, які перераховано податковим органом в акті перевірки на сторінці 59.

11.01.2017 р. ТОВ "Південь-Будсервіс" було укладено договір про надання інформаційних послуг з ТОВ "Грандис-Лайн" № 002, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з організації та підготовки документів для надання замовнику для закриття актів виконаних робіт у 2017 році. 29.12.2017 року ТОВ "Грандис-Лайн" та позивачем було підписано ОСОБА_5 здачі приймання робіт № ОУ-0000010. В свою чергу, ТОВ "Грандис-Лайн" виписало позивачу податкову накладну від 29.12.2017 року № 63 на суму 230 000грн., у т.ч. ПДВ 38 333, 33 грн.

02.01.2018 року між ТОВ "Південь-Будсервіс" та ТОВ "Фертас" було укладено договір про проведення маркетингових досліджень, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з пошуку потенційних клієнтів у сфері будівництва. ТОВ "Фертас" та позивачем було підписано ОСОБА_5 про надання послуг № ОУ-0000001, № ОУ-0000002. ТОВ "Фертас" виписала позивачу податкову накладну від 09.02.2018 року № 1 та від 22.02.2018 № 6 на суму 153 100 грн., у т.ч. ПДВ 25 516, 67 грн.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ОСОБА_5 з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються ПК України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_5 зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 ПК України (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальни інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ОСОБА_5 п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Позивач надав суду договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку про перерахування коштів.

Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Посилання відповідача на те, що надані позивачем акти прийняття будівельних робіт складені з порушенням норм ДБН та в деяких не зазначена адреса об'єкта, не може вплинути на реальність виконання будівельних робіт.

Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо сертифікатів відповідності, паспортів заводу-виробника, інших документів, які підтверджують походження товарів, які не були надані позивачем до перевірки, то такі документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам.

Що стосується зауважень перевіряючих на відсутність журналу обліку довіреностей суд зазначає, що вказані документи не є документами бухгалтерського та/або податкового обліку та не можуть підтверджувати або спростовувати товарність господарської операції.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст. 20 ПК України.

На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання робіт та послуг.

Суд не бере до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Контролюючим органом всупереч вимог процесуального Закону не було надано і доказів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, неохідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час розгляду справи таких фактів встановлено не було.

Господарські операції між позивачем та контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагентів, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо встановлення в ході проведення досудового розслідування незаконних дій контрагента позивача - ТОВ "Грандіс -Лайн", створеного з метою надання послуг для мінімізації податкових зобов'язань з огляду на те, що наявність кримінального провадження щодо службових осіб контрагента не є підставою вважати про відсутність реальності господарських операцій. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Наявність кримінального провадження не може свідчити про наявність порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом до суду не надано доказів про прийняття рішення за результатами розслідування та вироку суду в кримінальному провадженні щодо контрагента позивача.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкової інспекції не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані також не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

ОСОБА_5 з статтею 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява N 803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

ОСОБА_5 з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості.

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" (вул. Даля, 53-Е, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код 38525001) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.10.2018 року № 00093921407.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" (вул. Даля, 53-Е, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код 38525001) судові витрати в розмірі 18 656, 69 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2019 року.

Суддя А. П. Фульга