Рішення

від 05.03.2019 по справі 580/49/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року справа № 580/49/19

08 годин 30 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу № 580/49/19

за позовом ОСОБА_1 (Набережна, 23, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач - не прибув]

до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (вул. Бастракова, 29, с. Лукашівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19110, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04408985) [представник відповідача - не прибув]

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

03.01.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області під час розгляду запиту на інформацію від 12.12.2018 № 80;

- зобов'язати виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області надати точну, повну і достовірну відповідь на запит від 12.12.2018 № 80.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач під час розгляду звернення позивача від 12.12.2018 № 80 діяв з порушенням Закону України Про доступ до публічної інформації (не надано повну, всебічну та достовірну інформацію). У листі від 11.12.2018 № 352 відповідачем повідомлено, що поземельні книги за 1995-2001 рік передано до архіву.

Позивач вважає, що відповідачем не надано відповіді на запит.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 580/49/19, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалою від 14.02.2019 відкладено розгляд справи до 05.03.2019 до 08 год. 30 хв.

Позивач у судове засідання не прибув, 01.03.2019 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.33).

01.03.2019 до суду надійшов відзив від відповідача де зазначено, що на запит позивача надано відповідь, що додано позивачем до позовної заяви. Також зазначено, що за даними виконавчого комітету Лукашівської сільської ради місце проживання позивача на території Лукашівської сільської ради не зареєстровано, у відповідача відсутні документи, що підтверджують, що позивач є власником будівель, тому зазначена інформація не може стосуватись прав та законних інтересів позивача. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю. 05.03.2019 засобами електронного зв'язку подав до суду копію довідки від 05.03.2019 № 20/01-03 відповідно до якої архівний сектор Монастирищенської районної державної адміністрації повідомив, що земельно-кадастрові книги Лукашівської сільської ради передані у 2018 році для акліматизації та науково-технічної обробки документів, після чого будуть прийняті на державне зберігання у 2019 році.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка позивача та представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). Законом № 2939-VI (частини 1 статті 19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У наданні оцінки оскаржуваній бездіяльності, дослідженню та встановленню належить наявність обов'язку відповідача здійснювати розгляд звернення позивача.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Законом №2939-VI (статті 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Законом № 2939-VI (п.6 частини 1 статті 14) встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно з частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статті 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частини 5 статті 19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається у письмовій формі (частини 5 статті 22 Закону №2939-VI).

З аналізу наведених норм встановлено, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний у будь-якому випадку надати відповідь на звернення із дотриманням визначених законодавством України строків.

Судом встановлено, що 12.12.2018 ОСОБА_1 звернувся із запитом на інформацію, що зареєстровано відповідачем 12.12.2018 за № 80 до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, згідно якого просив надіслати копії витягу із поземельної книги щодо закріплення за позивачем присадибної ділянки, розташованої за адресою вул. Набережна, 23 у с. Лукашівка за рішенням сесії Лукашівської сільської ради від 19.10.1995 № 27, починаючи з 2001 до 2006 року включно.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів, що позивачеві надано відповідь. Посилання відповідача, що позивачем до позовної заяви надано відповідь Лукашівської сільської ради не підтверджено під час розгляду справи, оскільки документ-відповідь про який зазначає відповідач датовано 11.12.2018, тобто раніше дати надходження запиту. Також суд зазначає, що у листі від 11.12.2018 № 352 надано відповідь, зокрема на запит від 10.12.2018 № 78 та відсутні відомості щодо відповіді на запит від 12.12.2019 № 80.

У відповіді від 11.12.2018 № 352 повідомлено, що поземельні книги за 1995-2001 роки передано до архіву. Разом з тим, суд зазначає, що у запиті від 12.12.2018 за № 80 позивач просив надіслати копії витягу із поземельної книги щодо закріплення за позивачем присадибної ділянки, розташованої за адресою вул. Набережна, 23 у с. Лукашівка за рішенням сесії Лукашівської сільської ради від 19.10.1995 № 27, починаючи з 2001 до 2006 року включно. Тобто позивач просить надати інформацію із поземельної книги за інший період, ніж йшлося у відповіді від 11.12.2018 № 352.

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідач, не надавши відповіді на запит позивача від 12.12.2018 № 80 у визначений законом строк, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області під час розгляду запиту на інформацію від 12.12.2018 № 80 належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги - зобов'язати виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області надати точну, повну і достовірну відповідь на запит від 12.12.2018 № 80, суд зазначає, що за результатами розгляду запиту розпорядник інформації може як задовольнити запит на інформацію так і відмовити у задоволенні запиту у випадках визначених частиною 1 статті 22 Закону №2939-VI.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, що належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання у таку діяльність є формою втручання у дискреційні повноваження органу виконавчої влади та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

ЄСПЛ у рішенні від 26.10.2000 у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, № 30985/96 зазначено, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Враховуючи зазначене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути запит від 12.12.2018 № 80 з наданням письмової відповіді.

З огляду на те, що позовну заяву позивача, звільненого від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , задоволено частково, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області під час розгляду запиту на інформацію від 12.12.2018 № 80.

Зобов'язати виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області розглянути запит на інформацію від 12.12.2018 № 80 з наданням письмової відповіді.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [вул. Набережна, 23, с. Лукашівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19110, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області [вул. Бастракова, 29, с. Лукашівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19110, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04408985].

Повне судове рішення складено 05.03.2019.

Суддя Л.В. Трофімова