Рішення

від 05.03.2019 по справі 826/19838/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2019 року № 826/19838/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами загального провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мікко до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мікко (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, кім. 19, код ЄДР: 37266453) (далі - позивач, ТОВ ТД Мікко ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040911206 та № 0040961206.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ТОВ ТД Мікко в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік, рядок 23 визначило суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 34 029,00 грн. Вказана декларація була подана 28.02.2014.

Натомість, як вказав представник товариства, 07.04.2014 позивачем була подана уточнююча декларація з податку на прибуток за 2013 рік, в рядку 23 сума авансового внеску з податку на прибуток також визначена у розмірі 34 029,00 грн., при цьому, визначений розмір з податку на прибуток за 2013 рік становить 222 828,00 грн. (рядок 14 уточнюючої декларації).

Так, у позовній заяві представник позивача наголошує, що станом на 01.01.2014 позивач мав позитивне сальдо розрахунків з бюджетом, тобто переплату за податком Авансові внески з податку на прибуток всього у розмірі 514 346,03 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків від 11.09.2014. Після відрахування податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 222 828,00 грн. (за даними декларації за 2013 рік) позитивне сальдо (переплата) становила 291 518,03 грн.

Крім того, представник товариства вказав, що платіжним дорученням від 07.02.2014 № 9416, позивач перерахував до бюджету платіж податок на прибуток приватного підприємства за 2014 рік у розмірі 195 585,80 грн.

Представник позивача зазначає, що за наявності у платника податку надміру сплачених сум, які обліковуються з певного податку як переплата, тобто сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, та коли зараховування стосується одного й того ж податку, ці кошти без заяви платника податку можуть бути спрямовані (перераховані) податковим органом на погашення податкового зобов'язання (боргу) платника податків з іншого зобов'язання з цього ж податку.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, станом на 30.03.2014 - час настання сплати першого платежу у розмірі 34 029,00 грн. у ТОВ ТД Мікко мала місце надмірно сплачена сума до бюджету з такого платежу, з огляду на що сплата авансового внеску податку на прибуток по цьому строк за умовами положень ст. 87 ПК України мала б відбутись за рахунок надмірно сплачених сум авансових внесків без заяви платника, відтак представник позивача зазначає, що зазначені в акті перевірки про порушення терміну сплати податкового зобов'язання по строку 30.03.2014 є невірним.

Стосовно встановлених в акті перевірки порушень термінів сплати податку у розмірі 34 029,00 грн. по строку 30.04.2014, 30.05.2014, 30.06.2014, 30.07.2014 та 30.08.2014, то представник позивача зазначає, що ТОВ ТД Мікко мало переплату за платежем податок на прибуток. 07.04.2014 товариством до податкового органу подано заяву № 07/04, в якій просило перерахувати 210 000,00 грн. сплаченого податку на прибуток на рахунок авансові внески податку на прибуток .

Крім того, представник позивача зазначив, що товариство сплатило авансові внески платіжними дорученнями від 30.04.2014 № 10040 у розмірі 2000,00 грн. та від 19.08.2014 № 10784 у розмірі 11 589,00 грн.

Відтак представник позивача у позовній заяві наголосив, що на авансові внески, позивачем в період по вказаним строкам сплати спрямовано 223 589,00 грн. за рахунок чого відбулося виконання грошових зобов'язань з платежем авансові внески по строку: 30.04.2014 - у розмірі 34 029,00 грн.; 30.05.2014 - у розмірі 34 029,00 грн.; 30.06.2014 - у розмірі 34 029,00 грн.; 30.07.2014 - у розмірі 34 029,00 грн. та 30.08.2014 - у розмірі 34 029,00 грн.

Тобто, як зазначає у позовній заяві представник товариства позивачем своєчасно сплачено вищезазначені грошові зобов'язання у спосіб, визначений ст. 87 ПК України.

Щодо порушення сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток по строку 30.01.2015, то представник позивача зазначив наступне.

Так, на дату першого строку сплати авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік, тобто на 30.03.2014 мав позитиве сальдо за платежем в держбюджет за податком на прибуток, включаючи авансові внески у розмірі 487 103,83 грн. (291 518,03 переплата з минулих періодів та 195 585,00 грн. платіж від 07.02.2014).

У період з 30.03.2014 по 30.01.2015 позивач відповідно до заяви від 07.04.2014 перерахувало 210 000,00 грн. надмірно сплаченого податку на прибуток авансові внески з податку на прибуток , натомість відповідно до заяви від 24.11.2015 № 24/11 перерахувало 35 000,00 грн. надмірно сплаченого податку на прибуток на рахунок авансового внеску з податку на прибуток

Крім того, представник позивача зазначив, що за період з 30.04.2014 по 30.01.2015 з банківського рахунку товариства як авансові внески перераховано 86 847,00 грн., відповідно до платіжних доручень від 30.04.2014 № 10040 у розмірі 2000,00 грн.; від 19.08.2014 № 10784 у розмірі 11 589,00 грн.; від 15.09.2014 № 11067 у розмірі 34 029,00 грн.; від 10.10.2014 № 11322 у розмірі 34 029,00 грн. та від 28.11.2014 № 11707 у розмірі 5 200,00 грн.

За період 30.03.2014 по 30.01.2015 товариством визначено грошових зобов'язань авансові внески у розмірі 374 319,00 грн., з огляду на що, як стверджує позивач, сальдо розрахунків станом на 30.03.2014, сукупні нарахування та розрахунки, стан виконання грошового зобов'язання з податку на прибуток на дату 30.01.2015 становить позитивне сальдо на користь ТОВ ТД Мікко у розмірі 199 631,83 грн. (487 103,83 грн. (позитивне сальдо на 30.03.2014) - 210 000,00 грн. (перераховано надлишок з податку на прибуток за заявою) + 210 000,00 грн. (зарахованого авансового внеску з податку на прибуток за заявою) - 35 000,00 грн. (перераховано надлишок податку на додану вартість за заявою) + 35 000,00 грн. (зарахованого авансового внеску з податку на прибуток за заявою) + 86 847,00 грн. (перераховано з банківського рахунку) - 374 319,00 грн. (авансові внески з податку на прибуток за 11 місяців, починаючи з 30.03.2014 до 30.01.2015 включно).

Підсумовуючи викладене представник позивача вказав, що товариство має позитивне сальдо за платежем в бюджет за податком на прибуток з урахуванням авансових внесків, з огляду на що, встановлені в акті перевірки порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є неправомірними, а прийнятті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040911206 та № 0040961206 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, в порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ТОВ ТД Мікко податку на прибуток, за результатами якої встановлено порушення статті 126 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що Товариством до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку подано декларацію з податку на прибуток за 2013 рік (реєстраційний номер 9090990069 від 28.02.2014) згідно якої задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 34 029,00 грн., що підлягає сплаті щомісячно. В інтегровані картці платника з березня 2014 року нараховуються авансові внески з податку на прибуток у розмірі 34 029,00 грн. у зв'язку з чим у платника виник податковий борг.

15.09.2014 проведено перерахування коштів з рахунку податку на прибуток на рахунок авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 210 000,00 грн.

Натомість, як зазначив представник відповідача у запереченнях товариство порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України у розмірі: 221 263.40 грн.

Крім того, представник відповідача вказав, що станом на 01.01.2014 на рахунку TOB Торговий дім Мікко Авансові внески з податку на прибуток підприємств , код класифікації доходів бюджету 11024000, мала місце переплата у розмірі 46 471,00 грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків за цим податком, період звіряння 01.01.2014 - 11.09.2014.

При цьому, 30.01.2014 та 28.02.2014 сплачені авансові внески на 2013 рік в розмірі 30 708,00 грн.

Станом на 01.04.2014 маючи переплату з платежу податок на прибуток в розмірі 663 460,83 грн., ТОВ ТД Мікко 07.04.2014 надало до податкового органу заяву № 07/04, якою визначило напрямок повернення надміру сплачених коштів в розмірі 210 000,00 грн. за платежем податок на прибуток : шляхом зарахування на рахунок авансові внески з податку на прибуток .

Відтак представник відповідача зазначив, що наданням заяви про зарахування переплати на рахунок авансові внески TOB ТД Мікко 07.04.2014 виконало свій обов'язок щодо виконання грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток у спосіб, встановлений ПК України, щодо сплати залишку авансового внеску по строку 30.03.2014 в розмірі 18 266,00 грн.

При цьому, як стверджує представник відповідача станом на 30.04.2014 - строк сплати наступного авансового внеску податку на прибуток - у TOB ТД Мікко на рахунку авансові внески обраховувалася переплата у розмірі 191 734,00 грн. (210 000,00 грн. - 18 266,00 грн.).

Як зазначено у запереченнях проти позову, саме за рахунок цієї переплати відбулося виконання грошових зобов'язань за платежем авансові внески по строку.

В той же час, як зазначив представник відповідача, крім зазначеної переплати, 19.08.2014 товариство сплатило 11 589,00 грн. з призначенням платежу сплата авансу з податку на прибуток приватного підприємства .

Відтак, представник відповідача вказав, що TOB ТД Мікко своєчасно сплатило вищезазначені нараховані грошові зобов'язання у спосіб, визначений ст. 87 ПК України: за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Щодо визначеного в акті порушення сплати позивачем грошового зобов'язання авансовий внесок з податку на прибуток по строку 30.01.2015, то представник відповідача зазначає наступне.

По строку 30.01.2015 нарахований TOB Торговий дім Мікко авансовий внесок становить 34029,00 грн.

По строку до 30.01.2015 товариство не сплатило авансовий внесок у розмірі 32 952,38 грн., але ця сума була сплачена 03.02.2015 у розмірі 34 029,00 грн.

Штрафна санкція у вигляді 10% була нарахована органами ДФС у тому ж періоді та складає 3 295,24 грн.

При цьому, ДПІ знімало з підприємства штрафні санкції та пеню і станом на 30.09.2015 переплата з авансових внесків з податку на прибутку приватних підприємств у товариства становить 364 353,12 грн., що підтверджено даними бази податкової служби станом на 16.11.2016.

Підсумовуючи викладене представник відповідача наголошує на правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 5179 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою суду від 19.10.2017 вказану адміністративну справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено до судового розгляду.

За результатами судового засідання 12.12.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним державним інспектором відділу камеральних перевірок з ПДВ управління доходів і зборів з юридичних осіб ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Маркіною Н.Л. на підставі п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, в порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ТОВ ТД Мікко податку на прибуток .

В ході проведення камеральної перевірки посадовою особою контролюючого органу встановлено порушення ст. 126 ПК України, зокрема, ТОВ ТД МІкко порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України у розмірі: 221 263.40 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 18.11.2016 № 3364/2655-12-06 про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету.

На підставі вказаного акті відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040911206, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6 698,14 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040961206, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 30 876,40 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що порушують його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 цього Кодексу передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

При цьому, відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час згідно з пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов?язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норм податкового законодавства є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки № 3364/2655-12-06 про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету, таку перевірку проведено 18.11.2016.

При цьому, аналізуючи зміст самого акту перевірки, а також норми ПК України, на які податковий орган посилається у вказаному акті, як на підставу її проведення, суд зазначає, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати податків до бюджету.

Так, відповідно до абз. 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому, згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

В той же час, згідно з п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку № 2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також така камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності.

Предметом камеральної перевірки, відповідно до п/п. 75.1.1. ПК України (в редакції на час проведення перевірки) не є перевірка своєчасності сплати податків.

Разом з тим, суд звертає увагу, що фіскальний орган проводив перевірку не податкової звітності ТОВ ТД Мікко , а перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, що відповідно до п/п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), а також враховуючи положення п. 78.9. ПК України, є предметом документальної перевірки , яка у даному випадку не проводилась.

При цьому, невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог ст. ст. 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 803/1338/17 (провадження № К/9901/28558/18), від 10.05.2018 у справі № 826/1975/17 (провадження К/9901/33866/18), від 13.06.2018 у справі № 806/902/16 (провадження К/9901/19833/18), від 23.10.2018 у справі № № 805/4040/16-а (провадження № К/9901/39490/18), від 13.12.2018 у справі № 820/964/17 (провадження № К/9901/35951/18), від 27.12.2018 у справі № 812/447/17 (провадження № К/9901/41982/18), від 27.12.2018 у справі № П/811/785/16 (провадження №К/9901/25820/18) та від 18.02.2019 у справі № П/811/1313/16 (провадження № К/9901/40071/18).

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку № 2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних фіскального органу.

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4., п. 78.4., 79.2. ПК України, а також з пред'явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6., 78.5., 88.1. ПК України.

При цьому, виходячи з положень п/п. 17.1.6. ПК України платник податку має право , крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте , всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Наведене, у свою чергу, призвело до порушення прав позивача, передбачених п/п. 17.1.6 ПК України.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які не входять до кола питань і досліджень, які за загальним правилом входять до предмету камеральної перевірки.

Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм, а також зважаючи на те, що відповідачем в межах камеральної перевірки (дата проведення перевірки 18.11.2016 ) досліджувались питання щодо своєчасності сплати платником податків до бюджету, які були предметом документальної перевірки, з огляду на що суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040911206 та № 0040961206 прийняті на підставі акту перевірки, який є доказом, отриманим з порушенням закону, у зв'язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України такий доказ судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності проведення камеральної перевірки, у той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок.

Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016 № 0040911206 та № 0040961206, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мікко (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, кім. 19, код ЄДР: 37266453) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0040911206 та № 0040961206, прийняті Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДР: 39669867).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мікко (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, кім. 19, код ЄДР: 37266453) сплачений судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДР: 39669867).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін