Постанова

від 05.03.2019 по справі 808/1666/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1666/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю представника відповідача: Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року, (суддя суду першої інстанції Татаринов Д.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 12.11.2018 року, в адміністративній справі №808/1666/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром-Технологія до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

05 травня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром-Технологія звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, видані відповідачем від 10 січня 2018 року № 0000581406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 744372,50 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням - 595498,00 грн., та штрафними санкціями 148874,50 грн. та №0000571406, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 307492,50 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 245994,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 61498,50 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі висновків, викладених в Акті перевірки №730/08-01-14-06/37526180 від 18 грудня 2017 року, ГУ ДФС в Запорізькій області 10 січня 2018 року винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000581406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 744 372,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 595 498,00 грн., та штрафними санкціями 148 874,50 грн.; № 0000571406, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємству загальному розмірі 307 492,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 245 994,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 61 498,50 грн. Позивач вважає, що винесені контролюючим органом рішення є протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню, оскільки під час проведення перевірки податковому органу у повній мірі доведено реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", наявність об'єктів оподаткування та можливість реального здійснення операцій.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000581406 від 10 січня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 744372,50 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням - 595498,00 грн., та штрафними санкціями 148874,50 грн. та №0000571406 від 10 січня 2018 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 307492,50 грн. в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 245994,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 61498,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що як судом так і перевіркою було встановлено, що ТОВ Спецпром-Технологія документально мав взаємовідносини з ТОВ НВК ПЕРСПЕКТИВА , ТОВ ЕЛТЕН КОМПАНІ , ТОВ ГУФОР , ТОВ ХОРСАС ГРУП , ТОВ ФІНЕЙРО . При розгляді справи, судом першої інстанції не взято до уваги, що контрагенти позивача не в змозі були виконати обумовлені договорами роботи на користь позивача у зв'язку з відсутністю відповідної матеріально-технічної бази та необхідної кількості робітників, про що свідчить аналіз податкової інформації. Вказане у своїй сукупності свідчить про не підтвердження позивачем фактичного отримання послуг та робіт від його контрагентів у періоді, що перевірявся, оскільки наявність податкових накладних, актів прийому-передачі робіт, та інших первинних документів дійсно є обов'язковою обставиною при здійсненні господарської операції, але не є очевидним доказом її фактичного здійснення.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.12.2017 року по 07.12.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СПЕЦПРОМ-ТЕХНОЛОГІЯ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 року та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ВБК ПЕРСПЕКТИВА за жовтень-грудень 2016 року та за податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ ЕЛТЕКС КОМПАНІ , ТОВ ГРУФОР , ПАТ Запорізький металургійний комбінат ЗАПОРІЖСТАЛЬ за липень 2017 року, ТОВ ХОРАС ГРУП за липень-серпень 2017 року, ТОВ ФІНЕЙРО за серпень 2017 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), в т.ч. у наступних податкових періодах, за наслідками якої складено Акт від 18.12.2017 року №730/08-01-14-06/37526180.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ СПЕЦПРОМ-ТЕХНОЛОГІЯ :

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 245 994 грн., в т.ч. по періодам: 2016 року на суму 245 994 грн.

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44. 1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 595 498 грн., в тому числі: жовтень 2016 року у сумі 57 891 грн., листопад 2016 року у сумі 121 567 грн.; грудень 2016 року у сумі 93 779 грн., липень 2017 року у сумі 219 617 грн., серпень 2017 року у сумі 102 554 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000581406 від 10.01.2018 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього на суму 744372.50 грн., в тому числі за основним платежем 595 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 148 874.50 грн..

№0000571406 від 10.01.2018 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 307492.50 грн., в тому числі за основним платежем: 245 994 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61498.50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000581406 та №0000571406 від 10.01.2018 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими до перевірки та до суду первинними документами в повній мірі підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами та підтверджено правомірність формування податкової звітності за наслідками господарських операцій у періоді, що перевірявся. В свою чергу, відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються висновки податкової перевірки, відтак не доведено і наявності законних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що 01 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", як "замовником" та TOB "ВБК "Перспектива", як "підрядником" укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 01/08.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору № 01/08 визначено, що з метою виконання робіт на об'єктах замовниках, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах дійсного договору будівельно-монтажні роботи згідно графіку виконання робіт та проектно-кошторисної документації.

На підтвердження виконання умов договору будівельно-монтажних робіт № 01/08 від 01 серпня 2016 року з TOB "ВБК "Перспектива" позивачем до суду надано: рахунки - фактури, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийняття - передачі будівельних робіт.

01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", як "замовником" та TOB "ЕЛТЕКС КОМПАНІ", як "підрядником" укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 10061.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору № 10061 визначено, що з метою виконання робіт на об'єктах замовниках, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах дійсного договору будівельно-монтажні роботи згідно графіку виконання робіт та проектно-кошторисної документації.

Як доказ виконання умов договору будівельно-монтажних робіт від 01 червня 2017 року з TOB "ЕЛТЕКС КОМПАНІ" позивачем до суду надано: податкові накладні, рахунок - фактуру, акт здачі-приймання виконаних робіт, акти приймання - передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт,

10 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", як "замовником" та TOB "ГРУФОР", як "підрядником" укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 10/06.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору № 10/06 визначено, що з метою виконання робіт на об'єктах замовниках, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах дійсного договору будівельно-монтажні роботи згідно графіку виконання робіт та проектно-кошторисної документації.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем надано податкові накладені, довідку про вартість виконаних робіт, акти приймання - передачі виконаних робіт.

03 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", як "замовником" та TOB "ХОРАС ГРУП", як "підрядником" укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 03/07.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору № 03/07 визначено, що з метою виконання робіт на об'єктах замовниках, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах дійсного договору будівельно-монтажні роботи згідно графіку виконання робіт та проектно-кошторисної документації.

Як доказ виконання умов договору будівельно-монтажних робіт від 10 червня 2017 року з TOB "ХОРАС ГРУП" позивачем надано: податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання - передачі виконаних робіт,

01 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМ - ТЕХНОЛОГІЯ", як "замовником" та TOB "ФІНЕЙРО", як "підрядником" укладено договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 01/08.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору № 01/08 визначено, що з метою виконання робіт на об'єктах замовниках, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у порядку та на умовах дійсного договору будівельно-монтажні роботи згідно графіку виконання робіт та проектно-кошторисної документації.

На підтвердження виконання умов договору будівельно-монтажних робіт 01/08 від 01 серпня 2017 року з TOB "ФІНЕЙРО" позивач надав: довідку про вартість виконаних робіт, рахунки - фактури, коригування до рахунку фактури, акти приймання передачі виконаних робіт, накладні на відпуск ТМЦ.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом фактично не встановлено порушень та недоліків в первинних документах, що підтверджують факт виконання означених договорів сторонами, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено лише на підставі аналізу податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає, що згідно Єдиного реєстру судових рішень: "...В проваджені СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017080000000233 від 27 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, TOB "ВБК Перспектива" та TOB "Kаpmрac" внесли до акту виконаних будівельних робіт за договором підряду в капітальному будівництві від 27 липня 2015 року №16-15 завідомо неправдиві відомості про виконані роботи...".

Також посилається на інформацію з Єдиного реєстру судових рішень, згідно якої в провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування від 17 листопада 2017 року №32017100060000104 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України. Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що підприємства з ознаками "фіктивності" зокрема: TOB "ГРУФОР" та TOB "ХОРАС ГРУП" створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017 років сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання.

На підставі викладеного податковий орган робить висновок про те, що господарські операції позивача з його контрагентами у перевіряємий період не мають характеру реального настання наслідків ними обумовлених.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ""Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), а саме: "… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час проведення податкової перевірки ТОВ СПЕЦПРОМ-ТЕХНОЛОГІЯ , винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, розгляду справи в суді, у відповідача відсутня інформація щодо наявності відповідних вироків судів, що набрали законної сили, по наведеним кримінальним провадженням, в яких було б встановлено обставини щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що мали місце у перевіряємий період.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що можливе недотримання контрагентами позивача трудової дисципліни щодо оформлення факту роботи своїх робітників, або офіційного укладення договорів субпідряду та подання по ним звітності, не може мати негативні наслідки для позивача у вигляді невизнання задекларованих ним сум ПДВ за наслідками господарських відносин з придбання роботі та послуг.

Також, суд апеляційної інстанції враховує факт наявності у позивача економічних та технічних потужностей для здійснення господарських операцій із контрагентами у перевіряємий період, обґрунтованість економічної мети у придбанні робіт, їх подальше використання в господарській діяльності, що також підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими до перевірки та до суду первинними документами в повній мірі підтверджено правомірність формування позивачем податкової звітності та сплати податкових зобов'язань, тому висновки податкового органу про порушення податкового законодавства та прийняті на їх підстав податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та неправомірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тому, підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суд від 01.11.2018 року у справі 808/1666/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 06.03.2019 р.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай