Постанова

від 05.03.2019 по справі 400/2651/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2651/18 П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю: представник позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393, виданого на ім'я ОСОБА_3 в сумі 183321,18 грн. на підставі заяви-розрахунку від 23 серпня 2018 року.

В обґрунтування позову було зазначено, що відповідач протиправно не врахував при виплаті допомоги по вагітності та пологах сплачений позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиний внесок, внаслідок чого не сплачено розмір допомоги на 183321,18 грн..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що 23 серпня 2018 року позивач надала до Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області заяву-розрахунок від тієї ж дати за № 1 з документами для виплати допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393, виданого на ім'я ОСОБА_3 в сумі 183321,18 грн..

Листом від 04 вересня 2018 року № 06-03-1746 відповідач повернув позивачу заяву-розрахунок. У листі зазначено, що допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому КМУ. Здійснення підприємницької діяльності не є роботою за сумісництвом, а тому виплата допомоги по вагітності та пологах на підставі вказаного заяву-розрахунок неможлива.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не містить приписів стосовно того, що в разі зайнятості працівника за основним місцем роботи та його зайняття підприємницькою діяльністю, допомога по вагітності та пологах сплачується двічі.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України та Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 18 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон) вбачається, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

З наведеного можна дійти висновку, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають одночасно особи, які працюють, як на умовах трудового договору (контракту) (наймані працівники), так і фізичні особи - підприємці та мають право на отримання допомоги, як з настанням страхового випадку в період роботи, так і під час зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг допомога по вагітності та пологах.

Частиною 1 статті 24 Закону визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Водночас, згідно до частини 2 статті 24 Закону сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Положеннями статті 26 Закону передбачено розмір допомоги по вагітності та пологах.

Так, частинами 1 та 2 вказаної статті встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до частини 1статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

З аналізу наведених положень норм діючого законодавства можна дійти висновку, що визначальною категорією (мірилом), що слугує підставою (підгрунтям) для нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонд

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги, що розмір допомоги по вагітності та пологах розраховується з урахуванням всіх видів заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови позивачці у виплаті допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393.

Колегія суддів зазначає, що розмір допомоги по вагітності та пологах позивачки повинен вираховуватись з огляду на сплачені страхові внески, як під час роботи найманим працівником, так і під час зайняття підприємницькою діяльністю та виходячи з пропорційності внесків сплачених за кожним з зазначених місць роботи.

Колегія суддів погоджується з посиланнями відповідача та суду першої інстанції, що з робота по найму та підприємницька діяльність не є роботою за сумісництвом в розумінні Постанови КМУ Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 03 квітня 1993 року № 245. Водночас, базою розрахунку допомоги по вагітності та пологах є сплачені страхові внески, які в свою чергу, розраховуються на підставі місячної заробітної плати (доходу), якими, в даних спірних правовідносинах, є заробітна плата позивачки, як найманого працівника та дохід від здійснення нею підприємницької діяльності (ФОП).

Наведені висновки також узгоджуються з правою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22 травня 2012 року К-38771/10 по тотожнім спірних правовідносинам.

Окремо колегія суддів зазначає, що згідно Листа Міністерства соціальної політики України від 17 грудня 2017 року № 571/0/86-17/218 у разі якщо застрахована особа одночасно здійснює декілька видів діяльності (працює на умовах трудового договору, цивільно-правового договору, є фізичною особою - підприємцем тощо), на нашу думку, розрахунок допомоги повинен здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності аналогічно як це визначено пунктом 30 Порядку для осіб, які працюють за сумісництвом.

Відповідно до пункту 30 Постанови КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Лист Міністерства соціальної політики України від 17 грудня 2017 року № 571/0/86-17/218 не є джерелом права згідно КАС України, однак враховуючи, що суб'єкт його видання є Міністерство соціальної політики України, яке входить до складу та координується Кабінетом Міністрів України, представник якого, в свою чергу, входить до складу правління Фонду соціального страхування України, колегія суддів вважає, що позиція викладена в такому листі належить до врахування та не може бути проігнорована без відповідного правового обґрунтування.

Окремо колегія суддів зазначає, що позивачка 23 серпня 2018 року позивачка надала до Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області заяву-розрахунок від тієї ж дати за № 1 з документами для виплати допомоги по вагітності та пологах. Водночас, відповідач лише 04 вересня 2018 року рішенням у формі листа № 06-03-1746 надав відповідь на заяву-розрахунок позивачки, тобто з пропуском десятиденного строку, передбаченого статтею 32 Закону для розгляду документів для призначення допомоги, що також свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

З прохальної частини позову вбачається, що ОСОБА_3 просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393.

Водночас, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393; скасувати рішення відповідача у формі листа від 04 вересня 2018 року № 06-03-1746 Про повернення заяви-розрахунку та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_3 допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393 з огляду на висновки суду апеляційної інстанції та з урахуванням пропорційності внесків сплачених позивачкою за місцем роботи по найму та під час здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - скасувати.

Прийняти по справі постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області щодо невиплати допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393 з підстав, зазначених в Листі від 04 вересня 2018 року № 06-03-1746 Про повернення заяви-розрахунку.

Скасувати рішення Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області у формі листа від 04 вересня 2018 року № 06-03-1746 Про повернення заяви-розрахунку.

Зобов'язати Миколаївське міське відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_3 допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АДЖ № 114393 з огляду на висновки суду апеляційної інстанції та з урахуванням пропорційності внесків сплачених позивачкою за місцем роботи по найму та під час здійснення підприємницької діяльності.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Миколаївського міського відділення Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Погранична 3/1, ЄДРПОУ 41416805) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві), 01 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 06 березня 2019 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.