Постанова

від 27.02.2019 по справі 826/15867/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15867/18 Головуючий у 1 інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Магнитторг звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.08.2018 №873722/37468852 про відмову в реєстрації податкової накладної №152 від 31.08.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №152 від 31.08.2017 датою її подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.08.2018 №873722/37468852.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31 серпня 2017 року №152, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Магнитторг , датою отримання зазначеної накладної - 14 вересня 2017 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Магнитторг пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524 грн. з кожного.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Магниттор в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Полтавській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.08.2018 №873722/37468852 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні зазначених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що податкова накладна на суму 126991 грн 25 коп. виписана по факту попередньої оплати, фактично сума по платіжному дорученню від 31.08.2017 склала 346607 грн 36 коп., на решту суми виписано ще ряд податкових накладних, які складені пізніше, чим порушено п. 201.7 ст. 201 ПК України.

Так, позивач відповідно до положень ПК України, повинен був скласти одну податкову накладну на загальну суму платежу, оскільки він був здійснений одним платежем - факт першої події.

Відтак, у даному випадку відбулось грубе порушення платником податкового законодавства, якою встановлено факт першої події при складенні податкової накладної.

Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна фіскальна служба України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31 серпня 2017 року №152, та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні зазначених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у даній справі повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 про залишення вказаної апеляційної скарги без руху.

15 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Зокрема, позивач вказує про те, що контролюючим органом, у порушення вимог пп. 201.16.1 п.20116 статті 201 ПК України, не зазначено у квитанціях конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення ресєтрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН на підставі яких здійснено зупинення ресєтрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.01.2017 між позивачем та ТОВ Акб-Лінк укладено договір поставки №27012017/2 (а.с. 19-20).

У подальшому, на виконання вимог приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем складено податкову накладну №152 від 31.08.2017 та направлено 14.09.2017 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак згідно з отриманою квитанцією податкова накладна прийнята, але реєстрацію зупинено.

ТОВ Магнитторг направлено на адресу ДФС повідомлення від 03.08.2018 №34 щодо подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій щодо відмовлених ПН/РК з поясненнями.

Рішенням комісії від 07.08.2018 №873722/37468852 відмовлено у реєстрації податкової накладної №152 від 31.08.2017, у зв'язку з наданням платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Також, у вказаному рішенні зазначено додаткову інформацію (вказати конкретні документи): порушено п. 201.7 статті 201 ПК України, яким передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (а.с. 25-26).

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

У відповідності до абзацу 1 пункту 201.1 розділу V Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України закріплено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п. 201.16 статі 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цьогоКодексу.

У силу вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з п. 5 Порядку, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У відповідності до п. 19 Порядку № 117, Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Пунктом 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п. 21 Порядку № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відтак, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та бути обґрунтованим.

Тобто, у будь-якому випадку відповідач повинен був в оскаржуваному рішенні чітко вказати які копії документів не було надано позивачем та які з наданих документів складені з порушенням законодавства та, норми якого закону порушені при складанні документів.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту Квитанції до податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (далі - Критерії № 567).

Так, Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, зареєстрованим в Мін'юсті 16.06.2016 за №752/30620 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Критерії).

При цьому, п. 6 Критеріїв № 567 містить у собі визначення трьох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567.

Однак, фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв № 567.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом не надано пояснень, на підставі яких він дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених податкових накладних.

При цьому, визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622 (далі - Вичерпний перелік документів № 567) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 1 Вичерпного переліку документів № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу змісту наведених норм видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, у квитанціях фіскальним органом, в порушення вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв № 567 містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Вичерпним переліком документів № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Разом з тим, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 04.12.2018 (справа №821/1173/18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкової накладної.

При цьому, в момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ТОВ Акб-Лінк були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Акб-Лінк , та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржуване рішення комісії від 07.08.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації стосовно причин та підстав прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, тому оскаржуване рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.08.2018 №873722/37468852 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту у даному випадку - слід зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №152 від 31.08.2017 датою її подання.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Магнитторг та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2019 року