Постанова

від 05.03.2019 по справі 620/3651/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3651/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Суддя-доповідач: Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом Первинної профспілкової організації Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа: Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі про визнання неправомірними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В :

Первинна профспілкова організація Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа: Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі про визнання неправомірними та скасування наказів № 97 к/к Про звільнення від тимчасового виконання обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_4 та № 98 к/к Про призначення виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_5.

Одночасно зі зверненням позивача до суду із позовом ним подано письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 97 к/к і №98-к/к від 29 жовтня 2018 року до прийняття судом рішення по суті відповідно до чинного законодавства та заборони вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Державного підприємства Чернігівторф .

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року вказане клопотання про забезпечення адміністративного позову - задоволено.

Зупинено дію наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 97 к/к і №98-к/к від 29 жовтня 2018 року та заборонено вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Державного підприємства Чернігівторф до набрання законної сили рішенням суду у справі № 620/3651/18.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача, зазначив, що предметом даної позовної заяви є визнання неправомірними та скасування наказів № 97 к/к Про звільнення від тимчасового виконання обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_4 та № 98 к/к Про призначення виконуючого обов'язків директора Державного підприємства Чернігівторф ОСОБА_5, наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Забезпечення позову відповідає і є співмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.

Апелянт на підтвердження своєї позиції зазначив, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта, чого в клопотанні про забезпечення позову доведено не було.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Заявляючи дане клопотання, позивач послався на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а саме на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки в разі задоволення позовної заяви на одній керівній посаді водночас перебуватиме два працівника, які матимуть право підпису, що призведе до неможливості належним чином тимчасово виконувати обов'язки директора Державного підприємства Чернігівторф , в тому числі шляхом недопущення ОСОБА_4 до робочого місця, заволодіння печатками, установчими документами ДП №Чернігівторф№, внесення неправдивих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, незаконного використання бюджетних коштів, врегулюванню трудових спорів між найманими працівниками філії Смолинський торфозавод Державного підприємства Чернігівторф та адміністрацією Державного підприємства Чернігівторф зареєстрований Національною службою посередництва і примирення (розпорядження № 110-р від 30 березня 2018 року).

Відповідно до пп. 2 п. 5 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №208, Міненерговугілля з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює добір кадрів в апарат Міненерговугілля та на посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Міненерговугілля.

Відповідно до пп. 12 п. 11 Положення № 208, Державний секретар Міненерговугілля відповідно до покладених на нього завдань: призначає на посаду і звільняє з посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля.

ДП Чернігівторф засноване на Державній власності згідно Наказу Державного комітету України по вугільній промисловості від 10 лютого 1993 року № 16, відповідно до Постанови КМУ від 03 травня 2007 року № 689 Про Утворення ДК Укрторф та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади .

Прийняті Накази № 97-к/к і 98-к/к від 29 року 2018 року є здійсненням Міністерством енергетики та вугільної промисловості України своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправної такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, статтею 150 та ч. 5 статті 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди ніж та, якій можна заподіяти.

Проте, заява про забезпечення позову не містить беззаперечних доказів та мотивів, за якими позивач вважає, що захист саме його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, в чому полягає значимість таких зусиль.

До адміністративного позову та заяви про забезпечення позову позивачем не додано жодних належних доказів, з яких можна встановити дотримання/недотримання процедури прийняття оскарженого розпорядження та будь-яких ознак його протиправності.

Натомість, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом не встановлено існування обставин, які б вказували на можливість завдання шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому захисту таких прав та інтересів чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Разом з тим, за п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06 березня 2008 року № 2 в адміністративних справах щодо скасування рішення про звільнення з посади та поновлення на посаді Вищий адміністративний суд України вважає недопустимим зупиняти дію рішення про звільнення з посади публічної служби, оскільки забезпечуючи у такий спосіб позов, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо.

Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Слід мати на увазі, що забезпечуючи адміністративний позов в такий спосіб, суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

А тому помилковим є рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм права, що призвело до невірного по суті вирішення питання.

Відповідно до статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 312, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні клопотання Первинної профспілкової організації Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Первинної профспілкової організації Управління державного підприємства Чернігівторф Незалежної профспілки гірників України до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа: Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі про визнання неправомірними та скасування наказів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.