Постанова

від 26.02.2019 по справі 923/303/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 923/303/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

Від прокуратури - Кірющенко А.В., за посвідченням;

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради, та Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018 року, суддя Немченко Л.М., м. Херсон, повний текст складено 18.10.2018 року

по справі № 923/303/18

за позовом Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Козаченко Наталії Миколаївни

за участю: Заступника прокурора Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги Бериславської міської ради

про звільнення самовільно зайнятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж і. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради до Фізичної особи-підприємця Козаченко Наталії Миколаївни, в якій просив зобов'язати ФОП Козаченко Н.М, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 9 кв.м. розташованої за адресою Херсонська область, м.Берислав, вул. Слобідська, 45 та повернути її Комунальному вищому навчальному закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради привівши її у попередній стан шляхом знесення і вивезення самовільно встановленого тимчасової споруди торгівельного кіоску.

Позовні вимоги мотивовано незаконністю дій відповідача, такими що суперечать вимогам Земельного кодексу та порушенням законних прав та інтересів Бериславського педагогічного коледжу.

В обґрунтування своєї позиції, позивач зазначав, що відповідачем використовується земельна ділянка, яка належить Бериславському коледжу, для розміщення тимчасової споруди, а саме кіоску, без відповідних правових підстав.

Також, позивачем було зазначено, що 02.12.2003р між Комунальним вищим навчальним закладом Бериславський педагогічний коледж і. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Козаченко Наталією Миколаївною було укладено Договір про надання послуг №1 від 02.12.2003р.

На підставі вищезазначеного Договору, Відповідачу було надано погодження на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею12. КВ.м. на території Бериславського педагогічного коледжу ім.. В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради.

Проте, 07.05.2014р. між Комунальним вищим навчальним закладом Бериславський педагогічний коледж і. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Козаченко Наталією Миколаївною було укладено Договір №1 про надання послуг від 01.12.2013р. розірвано за взаємною згодою сторін.

Позивачем неодноразово надсилались звернення до ФОП Козаченко Н.М. про звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, що за переконанням позивача, було проігноровано відповідачем.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. у справі №923/303/18 було відмовлено у задоволені позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 12 кв.м, оскільки розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, землекористувачем якої є позивач, було за погодженням Бериславської міської ради та позивача.

Також, суд першої інстанції, посилаючись на положення національного законодавства зазначив, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Не погодившись з вказаним рішенням, 13.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р по справі №923/303/18, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. по справі №923/303/18 та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву Комунального навчального закладу Бериславський педагогічний коледж ім.В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради , за участі прокуратури Херсонської області про звільнення самовільно зайнятої ділянки.

Апеляційну скаргу мотивовано незаконністю оскаржуваного рішення, таким що підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає апелянт, Договір від 02.12.2013р. укладений між позивачем та відповідачем за своєю природою договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України врегульовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, із суті зобов'язань не випливає можливість регулювання домовленості сторін щодо надання погодження на розміщення тимчасової споруди на території Коледжу.

Отже, цей договір взагалі не містить положень, що стосуються використання земельної ділянки і ніяким чином не може бути розцінений, як погодження на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території Коледжу.

Разом із тим, апелянт зазначає, що відповідно до п. 2.1 Договору, 12 кв.м. території Бериславського педагогічного коледжу передані у користування ФОП Козаченко Н.М. на підставі рішень Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області №80 від 30.07.2013, №107 від 30.10.2013.

Вказані рішення міської ради за своєю суттю не регулюють надання земельної ділянки у користування або передачу в оренду, рішенням № 80 від 30.07.2018р. лише надано погодження на розміщення тимчасової споруди.

Крім того, апелянт переконаний, що ані пункт 2.1 Договору, ані жодний інший пункт Договору не містить формулювання щодо погодження Бериславським педагогічним коледжем використання земельної ділянки ФОП Козаченко Н.М.

Також, скаржник зазначає, що ФОП Козаченко Н.М. не може отримати у користування спірну земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, оскільки відповідно до ст. 116 ЗК України, рішенням Бериславської міської ради народних депутатів № 154 від 16.11.2000, право користування на зазначену земельну ділянку набув Бериславський педагогічний коледж (правонаступником якого є КВНЗ Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського ) і це право до цього часу не припинено у встановленому законом порядку.

Із вище вказаного випливає відсутність у особи права на отримання спірної земельної ділянки у користування і, як наслідок неможливість оформлення права на указану земельну ділянку.

Виходячи із положень земельного законодавства, апелянт зазначає, що Коледж має право володіти та користуватись земельною ділянкою лише в рамках здійснення своєї статутної діяльності з урахуванням її цільового призначення в рамках виду використання, зокрема - з метою розміщення учбово - адміністративних споруд га гуртожитку.

Таким чином, земельна ділянка використовується для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем у тому числі для продажу товарів підакцизної групи, що ні в якому разі не може бути частиною навчально-виховного чи освітнього процесів.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ст.80 Закону України Про освіту законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням.

Отже, користування земельною ділянкою з метою розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам ст. 80 Закону України Про освіту .

Крім того, розміщення на території закладу тимчасової споруди, метою діяльності якої є підприємництво порушує встановлені законодавством вимоги щодо цільового використання майна закладів освіти та формує ризики для нормальної роботи закладу освіти.

Також, не погодившись з вказаним рішенням, 26.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж ім. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р по справі №923/303/18, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р. по справі №923/303/18 та постановити нове яким позовні вимоги Комунального навчального закладу Бериславський педагогічний коледж ім.. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення.

Так, апелянт звертає увагу суду на те, що Козаченко Н.М. в судовому засіданні не заперечувала факт відмови у погодженні розміщення тимчасової споруди та отримання вимог про звільнення земельної ділянки. Також, було встановлено, що відповідачем надано копію Паспорту прив'язки, який дійсний до 30.08.2018р. Будь-яких доказів продовження дії даного паспорту прив'язки Відповідачем не надано.

З 2014р. по 2018р. Позивачем жодних погоджень на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП Козаченко Н.М. не надавалось.

Апелянт зазначає, що порядок розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011р. №244.

Відповідно до положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, ТС встановлюється відповідно до паспорта прив'язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив'язки,, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС забороняється.

Скаржник звертає увагу суду на те, що Відповідачу 30.07.2013р. видано паспорт прив'язки ТС для підприємницької діяльності по вул. Слобідська, 45 в м. Бериславі, який дійсний до 30.08.2014р.

Порядок не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку і розміщенням на ній ТС, а також не передбачає автоматичного отримання згоди власника земельної ділянки комунальної власності - у даному випадку Позивача, на використання такої земельної ділянки.

Посилаючись на положення діючого національного законодавства, апелянт зазначає, що розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст.212 ЗК України.

17.12.2018р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ФОП Козаченко Н.М. на апеляційну скаргу Прокуратури Херсонської області в інтересах КНЗ Бериславський педагогічний коледж ім.. Беньковського , в якому просить суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що на території м. Берислава повноваження органів місцевого самоврядування здійснюються Бериславською міською радою та її виконавчим комітетом.

Також, відповідач зазначає, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.

ФОП Козаченко Н.М. звертає увагу суду на те, що Мінрегіонбуд України, у зв'язку з численними зверненнями суб'єктів господарювання розглянуло процедурні питання, що стосуються містобудівних аспектів розміщення тимчасових споруд, в межах своєї компетенції, визначеної п.п.20 п.4 Положення про Мінрегіобуд, надав офіційні роз'яснення від 21.02.2012р. № 7/14- 2737, за яким зазначено, що стосовно додатка 1 Порядку, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, Мінрегіонбуд України роз'яснює, що така інформація наводиться у випадках, коли заявник вже є власником земельної ділянки і має намір розмістити тимчасову споруду саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов'язковим .

З урахуванням того, що саме Мінрегіонбуд України, як центральний орган, уповноважений забезпечувати державну політику у сфері містобудування, в тому числі приймати нормативні акти, які спрямовані на виконання такої політики та є обов'язкові для застосування усіма уповноваженими органами владних повноважень та суб'єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність у цій сфері.

Відтак, посилання позивача на те, що право встановлення ТС має лише власник землі або землекористувач, є безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018р. було відкрито апеляційне провадження у справі №923/303/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 09.10.2018р..

Згідно виписки з витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань, станом на 26.02.2019 року організаційно-правова форма позивача по справі визначена - Комунальна організація, найменування - Комунальний вищий навчальний заклад Бериславський педагогічний коледж ім.. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради.

В судове засідання 26.02.2019 року не з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи. Повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

22.02.19 та 26.02.2019 до суду надійшли клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, які залишені судовою колегією без задоволення, з огляду на закінчення процесуального строку розгляду апеляційних скарг прокуратури та позивача відповідно до ст.273 ГПК України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, відкладення судового розгляду є правом, а не обов'язком суду, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотань сторін про відкладення судового засідання у даній справі та з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, 05.02.2001 Бериславському педагогічному училищу (правонаступником якого є комунальний вищий навчальний заклад "Бериславський педагогічний коледж ім. В.Ф. Беньковського" Херсонської обласної ради) на підставі рішення Бериславської міської ради народних депутатів від 16 листопада 2000 року № 154 було надано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,08 га розташованого за адресою Херсонська область, м. Берислав , вул. Слобідська 45, серії ІІ-ХС № 001761, про що в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79 т.1 а.с.18-23.

Рішеннями Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області №80 від 30.07.2013, № 107 від 30.10.2013 погоджено розміщення тимчасової споруди площею 12,0 кв.м. для провадження підприємницької діяльності Козаченко Н.М. (т.1 а.с. 110,175).

02 грудня 2013 року між Комунальним вищим навчальним закладом Бериславський педагогічний коледж Херсонської обласної ради та приватним підприємцем Козаченко Наталією Миколаївною було укладено Договір про надання послуг № 1 від 02 грудня 2013 року т.1 а.с. 24-27.

Відповідно до п.21 Договору про надання послуг КНЗ Бериславський педагогічний коледж ім. В.Ф. Бенковського Херсонської обласної ради надає ФОП Козаченко Н.М. послуги з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, а також , відповідачу (Замовнику за договором) було надано погодження на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (Кіоску) площею 12 кв.м. на території Бериславського педагогічного коледжу ім. В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради.

07.05.2014 між Комунальним вищим навчальним закладом "Бериславський педагогічний коледж імені "В.Ф. Беньковського" Херсонської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Козаченко Наталією Миколаївною укладено додаткову угоду, за п.1 якої Виконавець розриває умови договору № 1 про надання послуг від 01.12.2013 року п.2.1 про надання послуг Замовнику з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення з 26.05.2014 у зв'язку з відсутністю технічних можливостей.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст. 91 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Так, згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування. Частиною з цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема земельні ділянки. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із частинами другою та третьою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Частиною четвертою статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності установлено, що розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Отже, механізм розміщення тимчасової споруди (ТС) для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку ТС - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив'язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Таким чином, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи приписи розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 05.02.2001 Бериславському педагогічному училищу, свідчить про те, що Комунальний вищий навчальний заклад "Бериславський педагогічний коледж імені "В.Ф. Беньковського" Херсонської обласної ради є законним землекористувачем земельної ділянки 5,08 га, розміщеної за адресою м. Берислав , вул. Слобідська 45.

Проаналізувавши зміст Договору про надання послуг № 1 від 02 грудня 2013 року, укладений між Комунальним вищим навчальним закладом Бериславський педагогічний коледж Херсонської обласної ради та ФОП Козаченко Наталією Миколаївною, судова колегія зазначає, що даний договір не містить жодного посилання на використання земельної ділянки ФОП Козаченко Н.М., а є договором про надання послуг з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення.

Крім того, як зазначено вище, зазначений договір припинив свою дію з 26.05.2014 року відповідно до умов додаткової угоди від 07.05.2014р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ФОП Козаченко Н.М. було видано паспорт прив'язки тимчасової споруди (далі - ТС) на ведення підприємницької діяльності.

Згідно з указаним паспортом прив'язки визначено назву ТС - кіоск, адреса місця розташування ТС по вул. Слобідська, 45 (на території Бериславського педагогічного коледжу ); паспорт прив'язки дійсний до 30 серпня 2014 року, до паспорту додається схема розміщення ТС , т.1 а.с. 89-92.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Козаченко Н.М. зверталась до відповідних органів з метою продовження терміну дії паспорта прив'язки ТС.

Однак, матеріали справи не містять доказів продовження терміну його дії. Згідно листування Бериславської міської ради та Козаченко Н.М., останній запропоновано з метою отримання згоди на продовження терміну дії паспорта прив'язки ТС звернутися до Херсонської обласної ради (т. 1 а.с. 94-108).

Згідно пункту 2.30 та 2.31 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем ТС за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Рішення Бериславської міської ради Бериславського району Херсонської області №80 від 30.07.2013, № 107 від 30.10.2013 лише погоджено розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності Козаченко Н.М., однак зазначені рішення не надають у користування або передачу в оренду спірну земельну ділянку.

Тому є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 12 кв.м не знайшов свого підтвердження, оскільки розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, землекористувачем якої є позивач, було за погодженням Бериславської міської ради та позивача.

Виходячи із положень земельного законодавства та положень Закону України Про освіту , судова колегія зазначає, що Коледж має право володіти та користуватись земельною ділянкою лише в рамках здійснення своєї статутної діяльності з урахуванням її цільового призначення з метою розміщення учбово - адміністративних споруд та гуртожитку.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ст.80 Закону України Про освіту законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням. Отже, користування земельною ділянкою з метою розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам ст. 80 Закону України Про освіту .

Враховуючи вищенаведене, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що наявність фактичного користування земельною ділянкою без документів ФОП Козаченко Н.М., не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, оскільки з матеріалів справи вбачається, що паспорт прив'язки закінчив свою дію, а тому тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Судова колегія доходить висновку, що використання земельної ділянки до 30.08.2014 на підставі погодженого паспорту прив'язки не надає права землекористування відповідачу, оскільки відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року в справі №918/633/16, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення ТС за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків , будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що дія паспорта прив'язки закінчилась та не була продовжена, договір про надання послуг розірвано додатковою угодою від 07.05.2014, що підтверджує відсутність будь-яких законних підстав для розміщення тимчасової споруди, що належить ФОП Козаченко Н.М., на території Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради, який є землекористувачем, та суперечить ст.80 ЗУ Про освіту .

Таким чином, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням норм ст.212 ЗК України.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду про незастосування строків позовної давності, оскільки за своєю юридичною природою, позов Бериславського педагогічного коледжу до ФОП Козаченко Н.М. про звільнення земельної ділянки та приведення її в попередній стан відноситься саме до негаторних позовів, а тому строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується.

Зважаючи на викладене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018 року по справі № 923/303/18 слід скасувати, позов Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради - задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 8, 129, 269, 270, п.2 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради та Заступника прокурора Херсонської області - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.10.2018 року по справі №923/303/18 скасувати.

Позов Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради про звільнення самовільно зайнятої ділянки - задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Козаченко Наталію Миколаївну звільнити самовільно зайняту ділянку, загальною площею 12 кв.м, розташовану за адресою Херсонська область, м. Берислав, вул. Слобідська, 45 та повернути її Комунальному вищому навчальному закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради, привівши її у попередній стан шляхом знесення і вивезення тимчасової споруди торгівельного кіоску.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козаченко Наталії Миколаївни на користь Комунального вищого навчального закладу Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського Херсонської обласної ради судовий збір в сумі 4405,00 (чотири тисячі п'ять грн.) грн..

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України в строки, передбачені ст.287, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.19 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Н.М.Принцевська Суддя Я.Ф. Савицький