Рішення

від 28.02.2019 по справі 908/2377/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/130/18-27/2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 Справа № 908/2377/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг" (49089 м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2)

до відповідача: Приватного підприємства "Донметпостач" (69035 м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38)

про стягнення 498 132 грн. 00 коп.

за участю

представника позивача: не з'явився

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

12.11.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 07/11 від 07.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг" до Приватного підприємства "Донметпостач" про стягнення 498 132 грн. 00 коп. сплаченої передплати.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2377/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № П-22/19 від 14.01.2018 р. та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 р., у зв'язку із перебуванням судді - доповідача у справі Ярешко О.В. на лікарняному, справу № 908/2377/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.01.2019 р. р., справу № 908/2377/18 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 22/130/18-27/2/19, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2019 р.

Справа № 908/2377/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 11.02.2019 р. розгляд справи в порядку ст. 216 ГПК України відкладено на 28.02.2019 р.

Від позивача 18.02.2019 р. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. В даній заяві позивач підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 28.02.2019 р. представники сторін не прибули, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Від відповідача клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення учасників справи, зокрема, відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2377/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю сторін.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

10.04.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг" (Покупець) та Приватним підприємством "Донметпостач" (Продавець) було укладено Договір поставки за № 10/04 (Договір).

У відповідності до розділу 1 Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти і оплатити Токарно-карусельний верстат 1580Л, який був у вжитку (Товар) в строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Ціна Товару, його кісні та кількісні характеристики встановлюються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 Договору).

Строк поставки партії Товару встановлюється у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.3 Договору).

Як передбачено Специфікацією № 1 від 10.04.2018 р., підписаною сторонами, яка є додатком до Договору, позивач передає відповідачу товар на загальну суму 3610312 грн. з ПДВ.

Строк поставки товару: квітень-травень 2018 р.

Порядок оплати товару: 30 % передоплата, 20 % оплата перед початком завантаження, 50 % частинами після завантаження товару на машини та до випуску машин з території Продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в порядку передплати здійснив оплату відповідачу на товар в розмірі 600132 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 18 від 11.04.2018 р. та № 19 від 19.04.2018 р.

07.06.2018 р. відповідач платіжним дорученням № 97 від 07.06.2018 р. повернув позивачу частину передоплати в розмірі 102000 грн.

За таких обставин, сума не повернутої попередньої оплати за непоставлений товар склала 498132 грн.

Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 18 від 17.10.2018 р. про повернення суми передоплати в розмірі 498132 грн. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний лист.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання у повному обсязі, а саме, ним перераховано відповідачу загальну суму в розмірі 600132 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 18 від 11.04.2018 р. та № 19 від 19.04.2018 р. Відповідач платіжним дорученням № 97 від 07.06.2018 р. повернув позивачу частину передоплати в розмірі 102000 грн.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем виконано своє зобов'язання щодо поставки товару позивачу, або повернення суми не повернутої попередньої оплати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наведеного вище вбачається, що відповідачем не було поставлено позивачу товар, в зв'язку з чим сума попередньої оплати підлягає поверненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 498132 грн.00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 7471 грн. 98 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг", м. Дніпро до Приватного підприємства "Донметпостач", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Донметпостач" (69035 м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, код ЄДРПОУ 30968656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машпромхолдинг" (49089 м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, код ЄДРПОУ 41446274) 498132 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. основного боргу, 7471 (сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 06.03.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова