Рішення

від 28.02.2019 по справі 902/719/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2019 р. Cправа № 902/719/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф. , при секретарі судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Вінницька лісова науково - дослідна станція" (вул.Максимовича, 39, м. Вінниця, 21036)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - ОСОБА_2" (вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 40091067)

про стягнення заборгованості 470 752, 08 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), -

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_3 - адвокат, за довіреністю б/н від 27.06.2018 р. та договором № 85/18-АБ від 27.06.2018 р.;

відповідача: ОСОБА_2 - згідно ордеру серія КС 538301 від 26.02.2019 р. та угоди про надання правової допомоги від 21.02.2019 р.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Вінницька лісова науково - дослідна станція" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - ОСОБА_2" про стягнення заборгованості в сумі 461079,13 грн., з яких: 335 6158, 25 грн. - борг, 23695, 36 грн. - 3% річних, 101768, 52 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань взятих в договорі поставки лісопродукції № 3/01-2016 від 06.01.2016 р. в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію.

Ухвалою від 12.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/719/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 12.12.2018 р.

Ухвалою від 12.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/719/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29 січня 2019 р.

Ухвалою суду від 21.12.2018 р. підготовче засідання було призначено на 28 січня 2019 р., у зв"язку із відрядженням судді Колбасова Ф.Ф.

24.01.2019 р. від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 470 752, 08 грн., з яких: 335 615, 25 грн. - боргу, 25 984, 78 грн. - 3% річних, 109 152, 05 грн. - індекс інфляції.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 25.01.2019 р. підготовче засідання було призначено на 30 січня 2019 р., у зв"язку із відрядженням судді Колбасова Ф.Ф.

Ухвалою від 30.01.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/719/18 для судового розгляду по суті на 28 лютого 2019 р.

26.02.2019 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про направлення справи № 902/719/18 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Вказане клопотання мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - ОСОБА_2" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розглянувши вказане клопотання, суд прийшов до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Провадження у справі № 902/719/18 було відкрито 12.11.2018 р. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент відкриття провадження у справі місцезнаходження відповідача було: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 48 В, що свідчить про те, що вказана справа 12.11.2018 р. була підсудна Господарському суду Вінницької області.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зміна місцезнаходження відповідача відбулася 31.01.2019 р.,

В ч. 2 ст. 31 ГПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

На визначену судом дату - 28.02.2019 р. в підготовче засідання з"явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 470 752, 08 грн., з яких: 335 615, 25 грн. - боргу, 25 984, 78 грн. - 3% річних, 109 152, 05 грн. - індекс інфляції.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, в сукупності зі змістом позовної заяви, суд приймає до розгляду останню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

За вказаних обставин, подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви, нова ціна позову складає 470 752, 08 грн., з яких: 335 615, 25 грн. - боргу, 25 984, 78 грн. - 3% річних, 109 152, 05 грн. - індекс інфляції.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.01.2016 р. між позивачем - ДП "Вінницька лісова науково - дослідна станція" (в договорі - Постачальник ) та відповідачем - ТОВ ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (в договорі - Покупець ) було укладено договір поставки лісопродукції № 3/01-2016.

Відповідно до п.1.1., п.2.1. Договору постачальник зобов язався в 2016 році надати Покупцю лісоматеріали круглі необроблені м якої породи. Кількість та терміни поставки пиломатеріалів попередньо в місячний термін замовляються Покупцем по необхідності.

При розрахунках використовуються ціни, що діють на підприємстві Постачальника. Ціна погоджується на час укладання Договору і може змінюватися в процесі його виконання. Оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом попередньої оплати на замовлену партію та повного розрахунку по факту в день відвантаження. За погодженням з Постачальником Покупець може здійснити попередню оплату, після якої Постачальник проводить відвантаження продукції на наступний день після отримання коштів, але не пізніше 5-ти днів. Доставка лісоматеріалів зі складу Постачальника здійснюється автотранспортом Постачальника. При доставці автотранспортом Постачальника ціна пиломатеріалів збільшується на суму транспортних витрат (п.п.3.1.-3.5. Договору).

Сторони передбачили в п.5.2. Договору, що датою відвантаження вважається дата, вказана в товарно - транспортних накладних.

За кожен день прострочення оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.6.2. Договору).

Сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору поставки № 03/01-2016 від 06.01.2016 р., згідно якої загальна сума договору становить 1 249 200, 00 грн.

Позивач на виконання умов договору за період з 01.01.2016 р. по 24.06.2016 р. поставив відповідачеві лісопродукції на суму 1 426 415, 25 грн., що стверджується товарно - транспортними накладними за січень 2016 р. - червень 2016 р., актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 р.

В судовому засіданні 28.02.2019 р. представник позивача пояснив, що продукція відповідачу доставлялася автотанспортом позивача.

Відповідач свої зобов'язання, взяті в договорі Договору поставки № 03/01-2016 від 06.01.2016 р., виконав частково, провів розрахунки за поставлену продукцію лише на суму 1 090 800, 00 грн., що стверджується банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 р.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 335 615, 25 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2016 р.

06.04.2018 р. позивач звернувся до відповідач з вимогою сплатити суму заборгованості за договором поставки в сумі 335615, 25 грн., вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2018 р., однак в матеріалах справи відсутні докази реагування на зазначену вимогу.

Несплата відповідачем позивачу 335615, 25 грн. боргу і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов"язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 25 984, 78 грн. - 3% річних та 109 152, 05 грн. - індекс інфляції за період прострочення 01.07.2016 р. - 29.01.2019 р.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіркою, за допомогою програми "ЛІГА ЗАКОН", правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних за визначені в розрахунку періоди, судом встановлено наступне.

Із простроченої суми 335615,25 грн. 3% річних за період 01.07.2016 р. - 29.01.2019 р. становлять 25998, 61 грн., що на 13, 83 грн. більше, ніж заявив позивач (25984, 78 грн.).

Із простроченої суми 335615,25 грн. інфляційні втрати за період 01.07.2016 р. - 29.01.2019 р. становлять 113904,80 грн., що на 4752,75 грн. більше, ніж заявив позивач (109152, 05 грн.).

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 25 984, 78 грн. - 3% річних та 109 152, 05 грн. - індекс інфляції є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених вимог.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - ОСОБА_2" (вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 40091067) на користь Державного підприємства "Вінницька лісова науково - дослідна станція" (вул.Максимовича, 39, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 00994101) 335615, 25 грн. - боргу, 25 984, 78 грн. - 3% річних, 109 152, 05 грн. - індекс інфляції та 7064,00 грн. - на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Максимовича, 39, м. Вінниця, 21036)

3 - відповідачу (вул. Лінійна, буд. 17, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 40091067)